Рішення № 38530831, 16.04.2014, Богунський районний суд м. Житомира

Справа № 295/19854/13-ц

2/295/327/14

РІШЕННЯ

16.04.2014 р. ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі Зоренко Т.О.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи

за позовом ОСОБА_1,

10030, АДРЕСА_1,

до ОСОБА_2,

13413, АДРЕСА_2,

про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом про розірвання шлюбу та стягнення на її користь із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів на утримання спільної неповнолітньої дитини у розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до її повноліття. Зазначила, що з 06.08.2006 р. перебуває у зареєстрованому виконкомом Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області за актовим записом № 76 шлюбі із відповідачем, від якого сторони мають спільного неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який на даний час проживає разом із позивачем та перебуває на її повному утриманні. Мотивуючи позов ОСОБА_1 вказала, що даний шлюб виявився невдалим, із листопада 2012 року сторони проживають окремо, подружніх стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть. Подальше сумісне життя і збереження сім'ї вважає неможливим, оскільки сторони втратили почуття поваги і довіри. Сім'я розпалась остаточно та примирення вважає неможливим, оскільки ні хто із них цього не бажає.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги ОСОБА_1 зазначила, що добровільно матеріальної допомоги на утримання спільного сина відповідач не надає. При цьому, ОСОБА_2 інших утриманців немає, фізично здоровий і працездатний, проте постійного місця роботи і стабільного заробітку немає. Також, у позові відмітила, що спору щодо місця проживання дитини та поділу спільно нажитого майна немає. /а.с. 2/

У судове засідання 16.04.2014 р. сторони не з'явились, того ж дня, до початку розгляду справи надали суду заяви, в яких просять розглядати справу за їх відсутності. У поданій заяві позивач позов підтримала, просила задовольнити, відповідач позовні вимоги визнав повністю та проти задоволення пред'явлених ОСОБА_1 позовних вимог не заперечував. /а.с. 14, 15/

Так, згідно норм ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про його задоволення.

Враховуючи, що у матеріалах справи є достатньо доказів про взаємовідносини сторін, розгляд справи відбувся у відсутності учасників процесу згідно ст.ст. 158, 169 ЦПК України.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. /а.с. 16/

Згідно норм ст. 51 Конституції України та ст. 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини і чоловіка, примус до шлюбу не допускається.

У відповідності із ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка, дружини на свободу та особисту недоторканість.

Відповідно до вимог ст. 112 цього ж Кодексу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розлучення, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя сторін.

Ці вимоги закону узгоджуються та доповнюються нормами п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 від 12.06.1998 р. «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю», а саме, проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає у тому, що шлюб може бути розірвано у судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження їх сім'ї стали неможливим. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розлучення, забезпечувати участь у засіданні, як правило, обох сторін, уживати заходів до примирення подружжя. Рішення суду про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам законності та обґрунтованості. При цьому законність і обґрунтованість рішення визначається не тільки дотриманням судом норм процесуального права при розгляді цивільних справ, а й виконанням судом вимог матеріального права, що регулює правовідносини сторін, а саме особисті немайнові права та обов'язки подружжя.

За змістом ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Зі змісту свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 вбачається, що 06.08.2006 р. виконкомом Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області зареєстрований шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, про що у Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 76. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище «ОСОБА_1». /а.с. 4/ Від даного шлюбу сторони мають спільного неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 5/

Виписана 04.11.2013 р. директором і паспортистом КП «ВЖРЕП № 8» ЖМР довідка за № 1791 щодо складу родини, свідчить про те, що неповнолітній син сторін, проживає разом із матір'ю - позивачем по справі. /а.с. 6/

Із листопада 2012 року сторони проживають окремо та повністю припинили шлюбні відносини через те, що мають протилежні характери та різні погляди на сімейне життя, обов'язки і побут. Подальше збереження шлюбу не відповідає їх інтересам, умов для примирення немає. Спору щодо поділу майна та місця проживання і виховання спільної дитини немає.

Беручи до уваги ступінь конфліктних відносин і причини припинення шлюбних відносин, суд вважає, що вживати заходів для примирення подружжя - не доцільно, оскільки такі дії не зможуть привести до збереження сім'ї, а матимуть виключно формальний характер.

Згідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

За наведених обставин, приймаючи до уваги наявність малолітньої дитини, обставини життя подружжя, враховуючи згоду відповідача на розлучення, суд вважає за доцільне згідно норм ст. 112 СК України шлюб розірвати, оскільки подружні стосунки фактично припинились, спільного господарства сторони не ведуть, збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам, що має істотне значення у даній справі.

Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх духовний і фізичний розвиток.

Статтею 27 Конвенції «Про захист прав дитини» встановлено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення у межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно норм статей 180, 181 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Право на отримання аліментів має той з батьків, з ким дитина проживає. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 184 цього ж Кодексу передбачено, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно із п. 17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із нормами ст. 18 Конвенції «Про захист прав дитини» суд повинен докласти всіх зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної і однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд керується виключено інтересами дітей, які потребують регулярної батьківської матеріальної допомоги.

Так, при визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню із відповідача, суд врахував його згоду щодо повного задоволення вимог позивача, крім того, сімейний стан сторін і те, що відповідач фізично здоровий, інших утриманців не має, добровільно матеріальної допомоги не надає, тому своїм рішенням стягує із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини у твердому грошовому розмірі у сумі 500 грн. щомісячно.

Водночас, згідно норм ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються з дня пред'явлення позову. Крім того, у відповідності до положень ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати. При цьому, задовольняючи позов, відповідно до норм цієї ж статті ЦПК України, із відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 229,40 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 158, 169, 174, 209, 212-215, 367 ЦПК України, ст.ст. 104, 105, 110, 112-115, 180-182, 184, 191 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Шлюб, що зареєстрований 06.08.2006 р. виконкомом Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за актовим записом № 76 - розірвати.

Стягувати із ОСОБА_2, ідентиф. № НОМЕР_1, аліменти на користь ОСОБА_1, ідентиф. № НОМЕР_2, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердому грошовому розмірі у сумі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 04.12.2013 р. і до ІНФОРМАЦІЯ_4

Допустити негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2, ідентиф. № НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ідентиф. № НОМЕР_2, сплачений нею судовий збір у сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Стягнути із ОСОБА_2, ідентиф. № НОМЕР_1, на користь держави судовий збір у сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп. на наступні реквізити: одержувач - УДКС України у м. Житомирі, ідентиф. код 38035726, банк одержувача - ГУДКСУ у Житомирській області, МФО 811039, р/р № 31218206700003.

Відповідно вимог ст. 115 СК України, дане рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної РАЦСу за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Шлюб припиняється у день набрання чинності даного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів із дня його проголошення, особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 (десяти) днів із дня отримання копії даного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О. Корицька