Ухвала суду № 38530028, 29.04.2014, Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/2592/13-ц

Провадження №2-п/145/2/2014

У Х В А Л А

Іменем України

"29" квітня 2014 р. Тиврівський районний суд Вінницької області

В складі головуючий суддя Ліщишина М. Ю. , за участю секретаря Віценко К.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Тиврів заяву ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 про перегляд заочного рішення Тиврівського районного суду від 21.03.2014 року по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, що не заявляють самостійних вимог ОСОБА_4, служба у справах дітей Тиврівської РДА про виселення, - встановив :

ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Тиврівського районного суду від 21.03.2014 року, в якій вказує, що 21.03.2014 року Тиврівський районний суд Вінницької області розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 145/2592/13-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, що не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_4, служба у справах дітей Тиврівської РДА про виселення, вирішив:

Позов задовольнити.

ОСОБА_1 та її малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 виселити з будинку АДРЕСА_1 який належить на праві власності ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3 в рівних частках на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 229,40 грн. на відшкодування оплати судового збору.

Із таким рішенням не може погодитись, оскільки обставини справи встановлені не у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 232 Цивільного процесуального кодексу України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Із даної норми випливають декілька умов.

Перша - відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин. Щодо цієї умови пояснює наступне 21.03.2014 року перебувала у відрядженні в м. Жмеринка і не мала можливості завчасно повідомити суд про її відсутність та бути присутньою на судовому засіданні. В судове засідання з'явилася із запізненням, після оголошення вступної та резолютивної частин рішення суду. Тому, фактично, була позбавлена права надавати свої доводи, пояснення та захищати свої права та права її неповнолітньої дитини. Крім того, рішення суду ухвалено без урахування пояснень, доводів співвідповідача по даній справі - її чоловіка ОСОБА_4, який у цей час перебував за межами України, про час та місце справи не був повідомлений належним чином.

Істотною підставою для перегляду заочного рішення по даній справі є те, що судом в повному обсязі не було з'ясовано обставини справи, що мають безперечне та виняткове значення для даної справи, зокрема, судом до ухвалення рішення не було взято пояснення у третьої сторони по справі - Служби у справах дітей Тиврівської районної державної адміністрації, яка є винятковим гарантом захисту прав малолітньої дитини.

Стосовно другої умови, в зв'язку із неповним дослідженням доказів, що призвело до невірних висновків суду, які не відповідають обставинам справи та неправильного застосування норм права, судом постановлено незаконне рішення, яке порушує права малолітньої дитини, низку законодавчих актів та узагальнення і роз'яснення судової практики в аналогічних справах.

Зокрема : відповідно до Витягу з протоколу комісії з питань прав дитини Тиврівської РДА Вінницької області № 7, який вона не мала можливості своєчасно надати суду, комісія вирішила: На підставі ст. 177 СК України, Постанови КМУ від 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» та враховуючи те, що відчуження нерухомого майна, де зареєстрований малолітній ОСОБА_2, не буде відповідати інтересам дитини та порушуватиме її законне право користування житлом, в зв'язку з тим, що іншого житла в даної сім'ї немає, з метою недопущення відчуження житла, в якому проживає малолітній, орган опіки та піклування вважає за доцільне відмовити у наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна, що належить ОСОБА_4 та знаходиться за адресою АДРЕСА_1

Згідно частини 4 статті 177 Сімейного кодексу України дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після

перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Згідно ч. 2 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ, кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем .

Також суд прийшов до невірних висновків стосовно того, що малолітній ОСОБА_2 народився після 02.01.2008 року і був зареєстрований без згоди іпотекодержателя . Тобто, на момент укладання договору іпотеки права власності чи права користування предметом іпотеки він не мав. Такі висновки суду взагалі зводяться до повного абсурду.

При укладанні договору іпотеки має бути встановлена наявність або відсутність

права користування дитиною житловим приміщенням, що є предметом іпотеки.

Згідно зі ст. 64, ч, 1 ст. 156 ЖК України та ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника (наймача) житла, що проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом.

Згідно з ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Розмежування захисту права власності та захисту інших майнових прав дитини на нерухомість, які виникають автоматично в разі проживання дитини хоча б з одним із батьків у квартирі.

Просить прийняти заяву про перегляд заочного рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 21.03.2014 року у справі № 145/2592/13-ц і скасувати заочне рішення .

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 оголосив зміст поданої заяви та просить її задоволити.

ОСОБА_1 заяву підтримала та просить заочне рішення скасувати.

Представник позивача у справі - ПАТ КБ « Приватбанк» Мазур О.О. просить в задоволенні заяви відмовити, так як для скасування заочного рішення ЦПК передбачає лише дві підстави, які заявником не доведені. Рішення комісії з питань захисту прав дитини від 18.06.2012 року розгляду даної справи не стосується.

Суд , вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що заяву слід залишити без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 232 Цивільного процесуального кодексу України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 двічі: 03.03.2014 р. та 21.03.2014 р. не з»явилася в судове засідання, хоч про слухання справи сповіщена в установленому порядку / а. с. 64, 87 /. Заяви про відкладення розгляду справи від неї не надійшло. Посилання в заяві ОСОБА_1 на те, що 21.03.2014 р. перебувала у відрядженні в м. Жмеринка і не мала можливості завчасно повідомити суд про її відсутність та бути присутньою на судовому засіданні, не доведено.

Щодо ухвалення рішення без урахування пояснень, доводів її чоловіка ОСОБА_4, який у цей час перебував за межами України і про час та місце справи не був повідомлений належним чином, то відповідно до ст.74 ЦПК України судові повістки фізичним особам направляються за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою, вважається, що судовий виклик вручено їм належним чином.

ОСОБА_4 зареєстрований по АДРЕСА_1 За даною адресою йому і направлялися судові виклики / а. с. 32, 50, 55, 69, 89 /.

ОСОБА_1 підтвердила про відсутність ОСОБА_4 за місцем проживання.

Служба у справах дітей була залучена до участі у справі.

Рішення комісії з питань захисту прав дитини Тиврівської РДА від 18.06.2012 року, витяг з протоколу якого приєднано до заяви, / а.с. 114/ приймалося не в зв»язку із розглядом даної справи.

Керуючись ст. ст. 230-231 ЦПК України , -

ухвалив :

Заяву ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 про перегляд заочного рішення Тиврівського районного суду від 21.03.2014 року по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, що не заявляють самостійних вимог ОСОБА_4, служба у справах дітей Тиврівської РДА про виселення, залишити без задоволення .

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області через Тиврівський районний суд протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Суддя: М. Ю. Ліщишина