Ухвала суду № 38529974, 17.04.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/2418/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Григораш В. О.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Граб Л.С.

суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В.

при секретарі: Майданюк Я.Л.

за участю представників сторін:

представника відповідача Мешак М. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Головного управління юстиції у Чернівецькій області до виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання незаконним та скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2013 року Головне управління юстиції у Чернівецькій області звернулось до суду із адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати незаконним та скасувати рішення Чернівецької міської виконавчої дирекції обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 21.10.2013 року №258 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в частині стягнення витрат по санаторно-курортних путівках в розмірі 8479,27грн. та штрафу за неправомірне використання коштів в розмірі 4239,64грн., всього в сумі 12718,91грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 25 грудня 2013 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив відносно задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матерали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи з 01.07.2012 року по 30.06.2013 року Чернівецькою міськю виконавчою дирекцією обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведена перевірка щодо правильності використання позивачем коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, за результатами якої встановлено наступне:

- санаторно-курортна путівка № 000499 (накл. № 0436 від-20.07.2012 року) до ДП "Санаторій "Орлине гніздо" ЗАО "Укрпрофоздоровниця" вартістю 5250,00 грн. з датою заїзду 31.07.2012 року, тривалістю лікування 21 день виділена згідно рішенням комісії (протокол №5 від 29.06.2012 року) застрахованій особі ОСОБА_3 В порушення п. 4.2 Порядку №12 путівка виділена не в період відпустки. Згідно наказу №372/в від 27.07.2012року, відпустка надана з 01.08.2012 року по 15.08.2012 року. ОСОБА_3 31.07.2012 року та з 16.08.2012 року по 20.08.2012 року знаходився на роботі, про що свідчіть табель обліку робочого часу. Згідно відповіді санаторія "Орлине гніздо" на запит обласного відділення Фонду, ОСОБА_3 з 31.07.2012 року по 20.08.2012 року перебував в санаторії. Кошти в сумі 4200,00 грн. (5250,00-1050,00=4200,00) використані з порушенням чинного законодавства не прийнято до заліку.

- санаторно-курортна путівка №012311 (накл. №0864 від 24.10.2012року) до TOB "Санаторій "Поділля" м. Хмільник вартістю 5355,00 грн. з датою заїзду 16.12.2012 року тривалістю лікування 21 день виділена згідно з рішенням комісії (протокол №6 від 12.10.2012 року) застрахованій особі ОСОБА_4 за 20 відсотків вартості. За даною путівкою перебували на оздоровленні ОСОБА_4 з чоловіком ОСОБА_5 з 17.12.2012 року по 30.12.2012 року про що свідчіть зворотній талон. Довідка про те, що ОСОБА_5 працює і є застрахованою особою та медична довідка для одержання путівки (форма №070/о) відсутні, що є порушенням п. 4.1 та п. 4.9 Порядку №12. Кошти Фонду в сумі 4284,00 грн. (5355,00-1071,00=4284,00) використані з порушенням чинного законодавства не прийнято до заліку.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 03.10.2013 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 4.1., 4.2. та п. 4.9. Порядку №12, що призвело до неправомірних витрат за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності по санаторно-курортних путівках в розмірі 8482,00 грн

08.10.2013 року Головне управління юстиції у Чернівецькій області подало на них свої заперечення в частині використання путівок на санаторно-курортне лікування, розглянувши які, відповідач листом від 21.10.2013 року №01-13/2631 повідомив, що доводи, викладені в запереченні, є не обґрунтованими, а вимоги не підлягають задоволенню.

21.10.2013року відповідачем винесено рішення №258 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яким визначено загальна сума страхових коштів, яка підлягаю поверненню становить 16631,69 грн., з яких: сума неправомірно витрачених коштів у розмірі 11087,79 грн.; штраф у розмірі 50% неправильно витрачених страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг у розмірі 5543,90грн. Сума коштів, яка підлягає поверненню за порушення п. 4.1., 4.2. та п. 4.9. Порядку №12 становить 12723,00 грн., з яких: сума неправомірно витрачених коштів у розмірі 8482,00 грн.; штраф у розмірі 50% неправильно витрачених страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг у розмірі 4241,00грн.

Вважаючи рішення відповідача від 21.10.2013року №258 протиправним, позивач звернувся до суду із вимогою про його скасування.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому відмовив в задоволенні позову Головного управління юстиції у Чернівецькій області, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 р. №2240-III передбачено, що кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, спрямовуються на фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей.

Відповідно до ст. 47 Закону №2240-III для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду. Надання послуг застрахованим особам, пов'язаних із санаторно-курортним лікуванням, здійснюється за наявності медичних показань. Обсяг коштів для забезпечення оздоровчих заходів визначається бюджетом Фонду.

Оскаржуючи рішення відповідача від 21.10.2013 року №258 про повернення коштів Фонду в розмірі 4200,00грн. та застосування фінансових санкцій в частині стягнення витрат по санаторно-курортній путівці №000499, виданої працівнику - ОСОБА_3, позивач вважає, що під час перевірки відповідачем безпідставно зроблено висновок про порушення п.4.2. Порядку №12, оскільки путівку було видано в період відпустки цього працівника.

Відповідно до п.4.1. Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 року №12 рішення про виділення путівки застрахованій особі приймає комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (далі - комісія (уповноважений) із соціального страхування), на підставі особистої заяви та довідки для одержання путівки (форма № 070/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27.12.1999року №302 "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)").

Згідно положень пункту 4.2 Порядку №12 відповідно до рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємство, установа, організація, яке є основним місцем роботи застрахованої особи, видає путівку до санаторію в період відпустки, а до санаторію-профілакторію - в період відпустки, без відриву від виробництва, за умови часткового фінансування санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду.

З матеріалів справи вбачається, що 21.06.2012 року начальник відділу державної виконавчої служби Хотинського управління юстиції Ватаманюк О.В. звернувся до голови комісії з соціального страхування Головного управління юстиції у Чернівецькій області із заявою, в якій просив виділити йому путівку на санаторно-курортне лікування впродовж 2012 року.

Згідно медичної довідки №190 від 19.07.2012 року за формою №070/о ОСОБА_3 рекомендовано санаторно-курортне лікування, у зв'язку із чим позивач звернувся до відповідача із заявкою про виділення однієї путівки на санаторно-курортне лікування на 2012 рік у санаторно-курортному закладі - Крим.

Відповідно до довідки Дочірнього підприємства "Санаторій "Орлине гніздо" №0113/271 від 05.09.2013 року по путівці №000499 з 31.07.2012 року по 20.08.2012року (21 календарний день) санаторно-курортне лікування в ДП "Санаторій "Орлине гніздо" ЗАО "Укрпрофздравница" проходив ОСОБА_3

З наказу від 27.07.2012 року №372/в "Про надання відпустки" вбачається, що ОСОБА_3 надано відпустку за сімейними обставинами без збереження заробітної плати тривалістю 15 календарних днів з 01 по 15 серпня 2012 року.

Згідно табелю обліку використання робочу часу за липень 2012 року, ОСОБА_3 31.07.2012 року перебував на робочому місці, а згідно табелю обліку використання робочу часу за серпень 2012 року, ОСОБА_3 перебував у відпустці з 01.08.2012року по 15.08.2012 року, а з 16.08.2012 року перебував на робочому місці.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що санаторно-курортна путівка №000499 із зазначенням дати заїду з 31.07.2012 року по 20.08.2012 року тривалістю 21 календарний день видана застрахованій особі ОСОБА_3 не в період відпустки, оскільки згідно наказу від 27.07.2012 року №372/в ОСОБА_3 перебував у відпустці тривалістю 15 календарних днів в період з 01.08.2012року по 15.08.2012 року, що також підтверджується табелем обліку використання робочу часу за липень-серпень 2012 року.

Вищевказане свідчить про те, що санаторно-курортна путівка №000499, видана позивачем застрахованій особі ОСОБА_3 не в період відпуски, що є порушенням п. 4.2 Порядку №12, а тому твердження позивача про те, що вказану путівку було видано в період відпуски є безпідставними та необгрунтованими.

Разом з тим, оскаржуючи рішення відповідача від 21.10.2013 року №258 про повернення коштів Фонду в сумі 4284,00 грн. та застосування фінансових санкцій в частині стягнення витрат по санаторно-курортній путівці №012311, виданої працівнику - ОСОБА_4, позивач вважає, що під час перевірки відповідачем безпідставно зроблено висновок про порушення п.4.1, п.4.9 Порядку №12, оскільки в даному випадку йдеться не про виділення путівки для спільного санаторно-курортного лікування чоловіка та дружини, як встановлено п.4.9. Порядку №12, а про поділ путівки між особами, процедура якого регулюється п.4.11. цього Порядку.

Відповідно до п. 4.9. Порядку №12 передбачено, що комісією (уповноваженим) із соціального страхування приймається рішення про виділення путівки (путівок) згідно з медичними показаннями для спільного санаторно-курортного лікування чоловіка, дружини, які працюють на цьому підприємстві та перебувають у шлюбі, або їх дітей віком від 4 до 18 років, у тому числі для члена сім'ї (дружини або чоловіка), який працює на іншому підприємстві і є застрахованою особою, та члена сім'ї, який навчається у вищому навчальному закладі з денною формою навчання. Путівка члену сім'ї, який працює на іншому підприємстві (навчається у вищому навчальному закладі з денною формою навчання), видається за умови надання довідки з місця його основної роботи (навчання) про те, що він не користувався цією соціальною послугою протягом календарного року.

Пунктом 4.11 Порядку №12 передбачено, що отримання застрахованими особами та членами їх сімей санаторно-курортного оздоровлення, сплаченого за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності комісією (уповноваженим) із соціального страхування приймається рішення про поділ путівки для спільного санаторно-курортного лікування застрахованої особи та члена її сім'ї, що працює (дружини або чоловіка, які перебувають у шлюбі), у тому числі на іншому підприємстві (застрахованої особи), або її дитини віком від 4 до 18 років, застрахованої особи та члена її сім'ї, який навчається у вищому навчальному закладі з денною формою навчання, а також для двох застрахованих осіб, що працюють на одному підприємстві, за умови попереднього отримання письмового погодження адміністрації санаторно-курортного закладу і терміну лікування кожної особи не менше 12 діб.

Однак, колегія суддів вважає, що позивач помилково обґрунтовує свою позицію, посилаючись на п. 4.11. Порядку №12, оскільки вказана норма регламентує порядок взаємодії комісії соціального страхування та адміністрації санаторно-курортного закладу з питань можливості поділу вже виділеної путівки застрахованій особі для спільного санаторно-курортного лікування з членом її сім'ї, у відповідності до п. 4.1. та п. 4.9. цього Порядку.

Відповідно до підпункту 3.1.7. пункту 3.1. Положення про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23 червня 2008 року № 25, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства веде облік застрахованих осіб, їх дітей, а також осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, які потребують санаторно-курортного лікування, оздоровлення в дитячих оздоровчих закладах, контролює видачу застрахованим особам путівок, новорічних подарунків згідно з рішеннями комісії.

08.06.2012 року державний нотаріус Першої Чернівецької державної нотаріальної контори ОСОБА_4 звернулась до голови комісії з соціального страхування Головного управління юстиції у Чернівецькій області із заявою, в якій просила виділити їй путівку на санаторно-курортне лікування протягом 2012 року.

Згідно медичної довідки від 07.12.2012 року за формою №070/о ОСОБА_4 рекомендовано санаторно-курортне лікування в санаторії для хворих опорно-руховим аппаратом, у зв'язку із чим позивач звернувся до відповідача із заявкою про виділення однієї путівки на санаторно-курортне лікування на 2012 рік у санаторно-курортному закладі - "Поділля" м. Хмільник.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_4 виділено путівку до Санаторію "Поділля" м. Хмільник за №012311, з терміном перебування 21 календарний день, в період з 16.12.2012року по 05.01.2013року.

Позивач звернувся до Санаторію "Поділля" м. Хмільник із листом від 06.12.2012 року №01-17/519 в якому просив розподілити термін перебування з 16.12.2012року по 05.01.2013року у санаторії за путівкою №012311, виданої на ім'я ОСОБА_4, між нею та її чоловіком ОСОБА_5 на 12 днів з доплатою за 3 дні.

Зі зворотнього боку путівки №012311, копія якої міститься в матеріалах справи, встановлено, що ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_5 перебували в Санаторії "Поділля" в період з 17.12.2012року по 30.12.2012 року.

З пояснень представника позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_5 є непрацюючим, а тому довідки про те, що він є застрахованою особою відсутні.

Як встановлено з матеріалів справи та не заперечувалось в ході судового розгляду представником позивача, що санаторно-курортну путівку №012311 виділену ОСОБА_4 було розподілено між нею та її непрацюючим чоловіком ОСОБА_5 без надання останнім довідки форми № 070/о, як цього вимагає п. 4.1 Порядку №12. Крім того, під час судового розгляду також встановлено, що питання поділу виділеної ОСОБА_4 путівки №012311 у відповідності до п.4.11 Порядку №12 не розглядалося комісією із соціального страхування та відсутнє письмове погодження санаторно-курортного закладу на поділ путівки №012311. Отже, путівка №012311 була поділена самостійно в порушення існуючого Порядку №12.

Зазначені обставини свідчать про те, що санаторно-курортна путівка №000499 видана позивачем застрахованій особі ОСОБА_4, та використана з порушенням п. 4.1, п. 4.9. та п.4.11 Порядку №12.

Згідно пункту 6.2. Порядку №12, сума витрат Фонду за путівки, що видані з порушенням цього порядку, у тому числі не використані, не приймається до заліку та відшкодовується за рахунок страхувальника.

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону №2240-III, страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове соціальне страхування в зв'язку тимчасовою втратою працездатності від 21.10.2013 року №258, в частині повернення коштів Фонду та застосованих до позивача фінансових санкції на загальну суму 12723,00 грн., з яких: сума неправомірно витрачених коштів у розмірі 8482,00 грн., яка підлягає поверненню; штраф у розмірі 50% неправильно витрачених страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг у розмірі 4241,00грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене, позивачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про правомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Чернівецькій області, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 22 квітня 2014 року .

Головуючий Граб Л.С.

Судді Боровицький О. А.

Сапальова Т.В.