Рішення № 38529513, 14.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25299/13 14.04.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Райп"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 69 899,31 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

26.12.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Райп" про відшкодування шкоди в порядку регресу 69 899,31 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/25299/13, розгляд справи призначено на 20.01.2014.

У судове засідання, призначене на 20.01.2014, з'явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 відкладено розгляд справи на 17.02.2014.

У зв`язку із перебуванням судді Цюкала Ю.В. на лікарняному, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 17.02.2014, з метою дотримання процесуальних строків, справу було передано судді Підченку Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 суддею Підченко Ю.О. прийнято справу до свого провадження. Розгляд справи призначено на 17.03.2014.

У зв'язку із виходом судді Цюкала Ю.В. з лікарняного, з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 справу було передано судді Цюкало Ю.В. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято справу до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 14.04.2014.

14.04.2014 позивач до канцелярії Господарського суду міста Києва подано клопотання про розгляд справи без участі представника ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп".

В судове засідання, призначене на 14.04.2014 представники сторін не з'явились, були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (ст.29 Цивільного кодексу України).

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Наразі, всю судову кореспонденцію було направлено за адресами відповідача, що зазначена у позовній заяві та повністю узгоджуються з відомостями з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.07.2011 у м. Києві сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля Subaru Legasy д.р.н. НОМЕР_2 та автомобіля «ГАЗ 3307», д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2

Позивач зазначає, що зіткнення відбулося в результаті порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою ВДАІ та постановою Дарницького районного суду м. Києва.

Позивач наголошує на тому, що 31.08.2011 ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатило страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 69 899,31 грн.

Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП застрахована у ТДВ «СК «Райп» згідно Полісу №АА/1136220, листом №11-3369 від 08.02.2013 на адресу відповідача позивачем було направлено заяву про відшкодування коштів в порядку регресу, як зазначає позивач.

Однак, відповідачем кошти невиплачені, всупереч вимог позивача.

На підставі вищезазначеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 69 899,31 грн.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 27.12.2013, 20.01.2014, 17.03.2014 суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правового обґрунтування своїх заперечень. Однак всупереч вимог суду відповідач відзив до суду не надав та не надіслав.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду. Крім того, Конституція України закріплює положення, що відображають сутність презумпції невинуватості (ст. 62): "Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду". Загалом нормативне опесередкування презумпції невинуватості при розгляді справ про адмістративні правопорушеня має фрагментарний характер - особа вважається невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, доки її вина не буде доведена у передбаченому законом порядку і зафіксована постановою, що набула чинності.

За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2011 у у м. Києві, Дарницький район, вул. Світла, автопарковка сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля Subaru Legasy д.р.н. НОМЕР_2 та автомобіля «ГАЗ 3307», д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2

У відповідності до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 05.09.2011 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень на користь держави.

З матеріалів справи слідує, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «РАЙП» згідно Полісу №АА/1136220.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з ОСОБА_2 Полісу страхування цивільно-правової відповідальності №АА/1136220, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану ОСОБА_2 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу - «ГАЗ 3307», державний номерний знак НОМЕР_1.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_2 транспортного засобу - «ГАЗ 3307», державний номерний знак НОМЕР_1.

За ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно Звіту №16115-ост від 27.07.2011 встановлено, що транспортний засіб Subaru Legacy, д.р.н. НОМЕР_2, не на ходу після ДТП. За результатами огляду від 16.05.2011 встановлено, що проведення відновлювального ремонту недоцільне з економічної точки зору. Утилізаційна вартість такого автомобіля (після ДТП) визначається як сума вартості металобрухту, залишкових вартостей придатних до подальшої експлуатації деталей та агрегатів за вирахуванням вартості робіт на їхній демонтаж. Таким чином, вказаним Звітом встановлено, що утилізаційна вартість транспортного засобу Subaru Legacy, д.р.н. НОМЕР_2 на момент огляду складає 55 535,69 грн., в т.ч. ПДВ 9 255,95 грн.

У відповідності до Звіту №15913 з оцінки транспортного засобу від 18.07.2011, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Subary Legacy, д.р.н. НОМЕР_2, внаслідок пошкодження при ДТП складає 142 828,14 грн. У вказаному Звіті зазначено, що відновлювальний ремонт є недоцільним з економічної точки зору.

Відповідно до розрахунку №1332740141-2 розміру страхового відшкодування по пошкодженому транспортному засобу, визначено суму страхового відшкодування у розмірі 69 899,31 грн.

Згідно Розпорядження №132740141-11-3554 від 30.08.2011 та платіжного доручення №10693 від 31.08.2011 позивачем сплачено на користь ОСОБА_5 страхове відшкодування у сумі 69 899,31 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено на адресу відповідача заяву (претензію) вих. №11-3369 від 21.10.2013, відповідно до якої позивач просив ТДВ СК «Райп» перерахувати на поточний рахунок ПрАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суму коштів в порядку регресу у розмірі 69 899,31 грн.

Однак, станом на час розгляду справи доказів відшкодування шкоди в порядку регресу до суду не представлено.

Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

З листа Моторного (транспортного) страхового бюро України №7/2-28/524 від 14.01.2014 «Про страхове покриття» вбачається, що за Полісом страхування цивільно-правової відповідальності №АА/1136220 ТДВ «СК «Райп» ліміт по майну складає 50 000,00 грн., франшиза дорівнює нулю. Вказаний Поліс був дійсний на час дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 12.07.2011 у м. Києві, Дарницький район, вул. Світла, автопарковка.

Враховуючи викладене, з урахуванням положень ст. 1191 Цивільного кодексу України, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_2 транспортного засобу «ГАЗ 3307», державний номерний знак НОМЕР_1, складає 50 000,00 грн. з урахуванням встановленого ліміту по майну за Полісом №АА/1136220.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 50 000,00 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1 230,70 грн., відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 25, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Райп" (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 17, код ЄДРПОУ 31158052) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, код ЄДРПОУ 24175269, Банк АТ «Сбербанк Роії», п/р №26509293006896, МФО 320627) суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) та судовий збір в сумі 1 230,70 грн. (одна тисяча двісті тридцять гривень 70 копійок). Видати наказ.

3. В іншій частині позову Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту рішення - 22.04.2014.

Суддя Ю.В. Цюкало