Рішення № 38529500, 30.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.04.2014 Справа № 905/5462/13

за позовом Приватного підприємства «Прикарпатбудтранс», м. Долина, Івано-Франківська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька будівельна компанія», м.Донецьк.

Ціна позову 1 834 041 грн. 16 коп.

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Говоруна О.В.

суддів Колесника Р.М., Зекунова Е.В.

Представники:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився.

Приватне підприємство «Прикарпатбудтранс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька будівельна компанія» (далі - відповідач) про стягнення 1 834 041 грн. 16 коп., з яких сума основного боргу в розмірі 1 469 893 грн. 36 коп., пеня в розмірі 268 912 грн. 34 коп. та 3% річних в розмірі 95 235 грн. 46 коп. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 3000 грн.

Позивач неодноразово звертався до суду з заявами про уточнення позовних вимог, в заяві №8 від 24.01.2014, яка фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог (а.с.175-179), остаточно просить суд стягнути з відповідача 1 361 783 грн. 83 коп., з яких сума основного боргу в розмірі 1 124 999 грн. 97 коп., пеня в розмірі 105 590 грн. 70 коп., 3% річних в розмірі 112 039грн. 81коп. та інфляційні втрати в розмірі 19 153 грн. 35 коп. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 3000 грн. Зазначена заява судом прийнята, спір розглядається судом в обсязі остаточно заявлених позовних вимог.

Розгляд справи по суті був розпочатий 30.04.2014, про що зазначено в протоколі судового засідання від 30.04.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем був укладений договір №343/07-11 про надання послуг. Позивачем відповідачу були надані послуги за вказаним договором, але відповідач з позивачем не розрахувався в повному обсязі, у зв’язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в загальному розмірі 1 361 783 грн. 83 коп. з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Крім того, позивач просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах суми позову (а.с.35,119).

Відповідач відзив на позов не надав, в судове засідання 30.04.2014 не з’явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду

клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із знаходженням персоналу у відпустках, однак, жодних доказів в підтвердження зазначених у клопотанні обставин не надав. Також в клопотанні не обґрунтовано неможливість направлення до суду будь-якого іншого представника відповідача. Отже, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно ухвали господарського суду Донецької області від 24.09.2013, за клопотанням відповідача, строк розгляду справи був продовжений.

Ухвалою господарського суду від 03.02.2014 провадження у справі було зупинено, у зв’язку з направленням справи до Донецького апеляційного господарського суду та ухвалою суду від 23.04.2014 провадження у справі було поновлено.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

28.07.2011 між відповідачем та позивачем був укладений договір №343/07-11 про надання послуг (далі – договір), відповідно до умов якого позивач приймає на себе зобов’язання за плату надавати послуги з перевезення сипучих матеріалів самоскидами на підставі заявок відповідача, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити надані позивачем послуги (а.с.10-11).

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 7 276 177 грн. 12 коп., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 7 276 177 грн. 12 коп. (а.с.41-43, 48-49, 51, 57, 59, 62, 64, 66, 68-69, 74-76, 78, 83, 86, 89, 92, 96-97).

Разом з тим, зобов’язання відповідача з оплати наданих позивачем послуг були припинені частково в розмірі 1 821 283 грн. 76 коп. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог сторін, згідно зі ст.601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що підтверджується угодами про зарахування зустрічних однорідних вимог та видатковими накладними (а.с.44-45, 52-55, 70-73, 84-86, 93-94, 100-101). Крім того, як зазначив позивач, відповідач оплатив заборгованість частково в розмірі 4 329 893грн. 39коп., що підтверджується банківськими виписками (а.с.46-47, 50, 56, 58, 60-61, 63, 65, 67, 77, 79-82, 87-88, 90-91, 95, 98-99, 102-108), всього 6 151 177 грн. 15 коп.

Між позивачем та відповідачем були складені акти звірки взаєморозрахунків, зокрема, за період з грудня 2011 по вересень 2012, відповідно до якого загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 1 969 893 грн. 36 коп. (а.с.14).

Позивачем на адресу відповідача були надіслані попередження №70 від 01.09.2012, претензія №82 від 24.09.2012 з проханням сплатити суму боргу та листи №16 від 01.02.2013, №0503-13/06 від 05.03.2013 та №35 від 24.05.2013 (а.с.13,18-20), відповідач у листі №0503-13/06 від 05.03.2013 визнав заборгованість перед позивачем у сумі 1 969 893 грн. 36 коп. та просив розглянути можливість виплати вищезазначеної суми з графіком погашення до 31.07.2013 (а.с.21).

На час прийняття рішення у справі відповідачем не надано доказів оплати заборгованості позивачу в сумі 1 124 999 грн. 97 коп.

Сторони погодили у п.2.5 договору, що оплата наданих послуг здійснюється відповідачем впродовж 20 календарних днів з дня підписання сторонами акту надання послуг.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення вказаних вимог закону та договору, відповідач надані позивачем послуги за вказаним договором в розмірі 1 124 999 грн. 97 коп. не оплатив. Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в розумінні цього кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

За містом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п. 4.2 договору, за порушення сторонами строків виконання зобов’язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення від суми невиконаних зобов’язань за кожен день прострочення.

Разом з тим, ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Аналіз чинного законодавства а також умов договору свідчить про відсутність продовження строку нарахування пені, вимоги щодо стягнення якої заявлені позивачем.

Шестимісячний строк від дня коли зобов’язання мало бути виконано за останнім актом надання послуг сплинув 10.12.2012.

Таким чином, нарахування позивачем пені за період з 19.03.2013 по 18.09.2013 (а.с.178) є безпідставним, на підставі чого, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 105 590 грн. 70 коп. є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача 3% річних від простроченої суми (а.с.177), суд дійшов висновку, що вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню повністю, а саме в розмірі 112 039 грн. 81 коп.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача інфляційних втрат (а.с.179), суд дійшов висновку, що вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню повністю, а саме в розмірі 19 153 грн. 35 коп.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які належать відповідачу у розмірі суми позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити в її задоволенні, оскільки позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування своїх доводів та не доведено як невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У зв’язку із тим, що позивачем за подання заяви про забезпечення позову, яку було розглянуто судом, судовий збір, у розмірі передбаченого ст. 4 Закону України «Про судовий збір», сплачений не був, суд, враховуючи позицію Вищого господарського суду України викладену в постанові Пленуму від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», вважає за необхідне покласти на позивача судовий збір за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову у розмірі 1 720грн. 50коп.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються при задоволені позову - на відповідача.

Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 №7, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до абзацу 2 п. 6.5 зазначеної постанови, вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.

Позивачем на підтвердження оплати послуг адвоката було надано видатковий касовий ордер, договір про надання правової допомоги, розрахунок суми гонорару, копію посвідчення адвоката (а.с.22-23, 120-121).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що витрати позивача на оплату послуг адвоката в розмірі 3 000 грн. необхідно покласти на відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судовий збір в розмірі 9 445 грн. 15 коп. повертається позивачу, згідно з ст. 7 Закону України «Про судовий збір», оскільки позивачем був зменшений розмір позовних вимог.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька будівельна компанія» (83060, м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 163, код ЄДРПОУ 32164774) на користь Приватного підприємства «Прикарпатбудтранс» (77500, Івано-Франківська область, м. Долина, вул. Богдана Хмельницького, буд. 49, код ЄДРПОУ 32330665) 1 124 999 грн. 97 коп. боргу, 112 039 грн. 81 коп. 3% річних, 19 153 грн. 35 коп. інфляційних втрат, 25 123 грн. 86 коп. витрат з оплати судового збору та 3 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Повернути Приватному підприємству «Прикарпатбудтранс» (77500, Івано-Франківська область, м. Долина, вул. Богдана Хмельницького, буд. 49, код ЄДРПОУ 32330665) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 9 445 грн. 15 коп., перерахований платіжним дорученням №50 від 24.07.2013 на загальну суму 36 680 грн. 82 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «Прикарпатбудтранс» (77500, Івано-Франківська область, м. Долина, вул. Богдана Хмельницького, буд. 49, код ЄДРПОУ 32330665) на користь Державного бюджету України 1 720грн. 50коп. витрат з оплати судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 05 травня 2014 року.

Головуючий суддя О.В. Говорун

Суддя Р.М. Колесник

Суддя Е.В. Зекунов