Постанова № 38528424, 23.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2014 року 15:30 № 826/2321/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос» до Київської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Кронос» (далі – позивач, ТОВ «Кронос») до Київської міської ради (далі – відповідач) про зобов’язання Київської міської ради поновити договір оренди про право тимчасового користування частиною земельної ділянки від 01.09.1999 р. (з усіма Доповненнями) загальною площею 1 га, розташованої у Деснянському районі м. Києва по вул. Братиславській, 3 терміном на 10 років.

Представником позивача 10.04.2014 року подано до суду заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просить визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради та зобов’язати її розглянути питання щодо поновлення договору оренди про право тимчасового користування частиною земельної ділянки від 01.09.1999 р. (з усіма Додатками та Доповненнями) загальною площею 1 га, розташованої у Деснянському районі м. Києва по вул. Братиславській, 3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач неодноразово звертався до відповідача із клопотаннями про продовження строку оренди, проте всі клопотання були залишені відповідачем без розгляду.

Позивач зазначив, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не розглядає клопотання ТОВ «Кронос» про поновлення договору оренди та не вирішує їх по суті, чим створює умови, що тягнуть за собою порушення прав, свобод та законних інтересів позивача, а відтак, на думку позивача, вказана бездіяльність відповідача має бути визнана протиправною.

Позивачем подано до суду клопотання від 14.04.2014 року про проведення судового розгляду справи за його відсутності, в якому зазначив, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, підтримує і просив задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав, письмових заперечень проти позову не надав.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Між ТОВ «Кронос» та Київською міською клінічною лікарнею швидкої медичної допомоги укладено 01.09.1999 року договір оренди про право тимчасового користування земельною ділянкою (в тому числі на умовах оренди), загальною площею 7 755 кв.м, розташованою у Деснянському районі м. Києва по вул. Братиславській, 3.

Згідно акту прийому-передачі від 01.09.1999 року вищевказана земельна ділянка передана в тимчасове користування ТОВ «Кронос» для встановлення торгових столів, навісів, тимчасових споруд для торгівлі продуктами харчування.

Відповідно до доповнення №2 від 02.09.2003 року до Договору оренди, укладеного та підписаного сторонами, термін оренди продовжено за згодою сторін до 02.09.2013 року, площу орендованої земельної ділянки збільшено до 10 000 кв.м., про що складено акт прийому-передачі від 15.10.2003 року.

Як встановлено судом, позивач у зв’язку з закінченням строку оренди звертався до відповідача із клопотаннями про продовження строку оренди, проте всі клопотання залишені відповідачем без розгляду (листи від 09.10.2013 року № 057023-21336, від 16.10.2013 року № 057023-21798).

Оскільки відповідачем не вирішено клопотання по суті та не продовжено строк дії договору оренди, чим, на думку позивача, порушено його права та інтереси як законного власника нежитлових будівель, останній звернувся до суду із вказаним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до договору оренди від 01.09.1999 року та акту прийому-передачі від 01.09.1999 року позивачеві передана в тимчасове користування земельна ділянка загальною площею 7 755 кв. м., розташована у Деснянському районі м. Києва по вул. Братиславській, 3.

Відповідно до умов вказаного договору та укладених доповнень до нього, земельна ділянка надана на умовах оренди строком на 10 років для встановлення торгових столів, навісів, тимчасових споруд для торгівлі продуктами харчування.

Позивачем було продовжено за згодою сторін строк оренди земельної ділянки відповідно до Доповнення №2 до договору оренди до 02.09.2013 року.

За строкове користування земельною ділянкою орендар повинен сплачувати відповідну плату, яка встановлена п. 2.1 договору.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Кронос» отримало погодження щодо розміщення ринку на орендованій земельній ділянці, що підтверджується, зокрема, листом Деснянської районної державної адміністрації м. Києва від 20.11.2001 року № 01-485 та договором резервування земельної ділянки від 18.11.2003 року.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29.04.2009 року за ТОВ «Кронос» визнано право власності на нежитлову будівлю літера «Г», загальною площею 1717,19 кв.м; нежитлову будівлю літера «Д», загальною площею 917,6 кв.м; нежитлову будівлю літера «Е», загальною площею 615,1 кв.м по вул. Братиславській, 3 у Деснянському районі м. Києва.

Вищевказане нерухоме майно зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на праві приватної власності за ТОВ «Кронос», що підтверджується копією Реєстраційного посвідчення № 028913 від 26.05.2009 року. Тобто, позивач є власником вищевказаних нежитлових будівель по вул. Братиславській, 3 у Деснянському районі м. Києва.

Відповідно до положень п.7 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-ІП, громадяни та юридичні особи, які отримали у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди земельні ділянки у розмірах, які були передбачені раніш діючим законодавством, зберігають права на дані ділянки.

Після закінчення строку оренди позивач продовжує користуватися земельною ділянкою за цільовим призначенням, своєчасно сплачуючи плату за користування нею.

Як уже зазначалось, позивач намагався укласти додаткові угоди про поновлення договірних відносин, проте дані клопотання залишені відповідачем без розгляду по суті, додаткові угоди укладені не були. Крім того, ТОВ «Кронос» також зверталося до відповідача з клопотанням про отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою на вищевказану земельну ділянку, яке також залишено без розгляду.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішення відповідно до закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до положень ч. 1. ст. 2, ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, які, у свою чергу, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі регулювання земельних відносин належить, зокрема розпорядження землями комунальної власності; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частина 1 статті 122 Земельного кодексу України визначає, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері земельних правовідносин визначено статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», згідно якої питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до положень статті 126 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації даного права, у зв'язку з чим усунення відповідача від укладання додаткової угоди про поновлення укладеного договору на право користування землею порушує права позивача в сфері земельних відносин.

Пунктом 2.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 17.05.2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначено, що при вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або у комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Згідно доданих до позовної заяви документів вбачається, що зі свого боку позивач виконав всі вимоги законодавства для поновлення договору оренди земельної ділянки, зокрема, звертався у встановленому законом порядку до відповідача про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

Крім того, наявні листи Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги про те, що вони не заперечують проти продовження строків користування орендованою ТОВ «Кронос» земельною ділянкою, розташованою у Деснянському районі м. Києва по вул. Братиславській, 3.

У той же час, з боку відповідача будь-яких письмових заперечень відносно поновлення такого договору оренди на адресу позивача не надходило, як і не надходило заперечень проти заявленого позову до суду. Окрім того, з урахуванням викладених вимог, відповідач не розглянув звернення позивача про продовження строку договору оренди у відповідності до вимог, передбачених Законом України «Про оренду землі», що свідчить про допущення відповідачем бездіяльності, яка призводить до порушення законних прав та обов’язків позивача у сфері земельних відносин.

Згідно зі ст.27 Закону України «Про оренду землі», орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, однак виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, враховуючи те, що відповідач безпідставно не продовжує строк оренди позивачу, суд приходить до висновку, що відповідач під час розгляду клопотань позивача про продовження строку оренди земельної ділянки загальною площею 1 га, розташованої у Деснянському районі м. Києва по вул. Братиславській, 3 діяв не на підставі, не у відповідності та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи, що судом встановлено невідповідність розгляду відповідачем вказаних вище питань вимогам чинного законодавства, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо нерозгляду питання про поновлення договору оренди на право тимчасового користування частиною земельної ділянки від 01.09.1999 року розташованої у Деснянському районі м. Києва по вул. Братиславській, 3.

Разом з тим, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить з урахуванням заяви від 10.04.2014 року, вважає за необхідне зобов’язати Київську міську раду розглянути питання щодо поновлення договору оренди на право тимчасового користування частиною земельної ділянки від 01.09.1999 р. (з усіма Додатками та Доповненнями) загальною площею 1 га, розташованої у Деснянському районі м. Києва по вул. Братиславській, 3 у відповідності до вимог законодавства України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, відповідачем не надано до суду будь-яких письмових заперечень чи пояснень по суті спору, що свідчить про невиконання ним вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо предмету доказування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос» задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Київської міської ради, які полягають у нерозгляді питання про поновлення договору оренди на право тимчасового користування частиною земельної ділянки від 01.09.1999 року (з усіма Додатками та Доповненнями) загальною площею 1 га, розташованої у Деснянському районі м. Києва по вул. Братиславській, 3 у передбаченому Законом України «Про оренду землі» порядку.

Зобов’язати Київську міську раду розглянути питання щодо поновлення договору оренди на право тимчасового користування частиною земельної ділянки від 01.09.1999 року (з усіма Додатками та Доповненнями) загальною площею 1 га, розташованої у Деснянському районі м. Києва по вул. Братиславській, 3 у встановленому Законом України «Про оренду землі» порядку.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос» (код ЄДРПОУ 19037158) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко