Постанова № 38528384, 14.04.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

14 квітня 2014 року Справа № 814/401/14

м. Миколаїв

10:58

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Тимошевської О. І.,

представника позивача: Пазурчик В.Д.,

представників відповідача: Чернявського В.О., Хурсік Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Малого підприємства «Орбита-Н», вул. Чигрина, 1, кв.27, м. Миколаїв, 54020 до відповідача:Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 про:визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2014 № 0000331501; стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 10000 грн.,

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000331501, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 29.01.2014 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2013 року на 53 536 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13 384 грн.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Присудити Малому підприємству «Орбита-Н» понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 182,70 грн. з Державного бюджету України.

5. Стягнути з Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на користь держави судовий збір в сумі 1 644,30 грн.

6. Повернути Малому підприємству «Орбита-Н» з Державного бюджету України надміру сплачений за платіжним дорученням від 07.02.2014 № 179 судовий збір у сумі 390,38 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2014 року Справа № 814/401/14

м. Миколаїв

10:58

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Тимошевської О. І.,

представника позивача: Пазурчик В.Д.,

представників відповідача: Чернявського В.О., Хурсік Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Малого підприємства «Орбита-Н», вул. Чигрина, 1, кв. 27, м. Миколаїв, 54020 до відповідача:Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Галини Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 про:визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2014 № 0000331501; стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 10000 грн.,

Мале підприємство «Орбита-Н» (надалі - Підприємство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати прийняте 29.01.2014 Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - ДПІ або відповідач) податкового повідомлення-рішення № 000331501 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2013 року на 53 536 грн.; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.; стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків ДПІ судових витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог Підприємство вказало на недоведеність тверджень ДПІ про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства і на безпідставність прийнятого відповідачем рішення.

ДПІ надала письмові заперечення проти адміністративного позову (ар. с. 73-75), в яких, з посиланням на висновки акта перевірки, просило відмовити у задоволенні позову.

В якості свідка судом був допитаний ОСОБА_4.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

14.04.2014 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

З 09.01.2014 по 14.01.2014 ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Підприємством від'ємного значення різниці з податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2013 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у період з 01.09.2013 по 30.09.2013, за листопад 2013 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.10.2013 по 31.10.2013, результати якої оформила актом від 17.01.2014 № 53/14-04-15-01-19/01194839 (надалі - Акт, ар. с. 15-36).

Відповідно до Акта, Підприємство порушило пункт 198.3 статті 198, пункти 200.1, 200.3, абзац «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення заявленої Підприємством суми бюджетного відшкодування за жовтень 2013 року на 53 536 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 29.01.2014 ДПІ зменшила заявлену Підприємством суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2013 року на 53 536 грн.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено зокрема, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вказано у пункті 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України). Відповідно до підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарі/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Суть допущених Підприємством порушень, на думку ДПІ, полягає в тому, що позивач безпідставно включив до податкового кредиту вересня 2013 року (ар. с. 100) суму 53 535,83 грн. - ПДВ, що був сплачений Підприємством у складі вартості товарів на користь ТОВ «ВТОРМЕТЕКСПОРТ». Цю суму податкового кредиту позивач заявив до відшкодування у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2013 року (ар. с. 87-91).

На стор. 12-14 Акта ДПІ підтвердила наявність первинних документів, що підтверджують показники податкових декларацій Підприємства.

Висновки відповідача про завищення податкового кредиту, як вказано в Акті, обґрунтовані виключно інформацією, що міститься у складеному ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 18.11.2013 «Акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вторметекспорт» (код ЄДРПОУ 30127924) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2012р. по 30.09.2013р.» № 1936/22-01/30127924 (ар. с. 113-145) і адресованому начальнику ДПІ листі від 14.01.2014 № 135/7/14-03-07 за підписом заступника начальника ГОВ ДПІ (ар. с. 156).

З приводу доказової сили цих документів суд зазначає таке.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, на підставі яких документів (матеріалів) проводиться документальна перевірка, і серед цих документів (матеріалів) вказані «отримані в установленому законодавством порядку контролюючим органом документи та податкова інформація, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків».

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є податковою інформацією, що отримана за результатами перевірки. Єдиний факт, що може підтверджувати цей документ, - це те, що звірку не було проведено.

Вказаний вище лист від 14.01.2014 № 135/7/14-03-07 також не є податковою інформацією, оскільки не був отриманий за результатами податкового контролю (підпункт 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердив ті обставини, що раніше були повідомлені ним старшому оперуповноваженому ГОВ ДПІ (ар. с. 157-158), а саме те, що 11.09.2013 він перевозив з Одеси до Миколаєва макуху соєву. Показання свідка не суперечать змісту товарно-транспортних накладних (ар. с. 176, 177).

Крім того, відповідач, заперечуючи в Акті реальність господарських операцій, не навів доказів того, що товар, поставка якого вплинула на показники податкових декларацій Підприємства, не був оприбуткований і не був використаний в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача. Ці обставини були залишені поза увагою контролюючого органу.

Надані Підприємством документи (ар. с. 171-177) є належними доказами на підтвердження права платника податку на податковий кредит і, відповідно, на бюджетне відшкодування. В той же час відповідач під час перевірки Підприємства використав документи, які не є носіями податкової інформації у розумінні норм Податкового кодексу України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність у ДПІ законних підстав для зменшення суми заявленого Підприємством бюджетного відшкодування з ПДВ на 53 536 грн.

Згідно з Рішенням, зменшення відповідачем суми заявленого Підприєством бюджетного відшкодування потягнуло за собою нарахування штрафу в сумі 13 384 грн. (ар. с. 78, зворотній бік).

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, зменшення контролюючими органом на підставах, визначених у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків завищеної суми бюджетного відшкодування.

Сума штрафу, відповідно до Рішення, складає 13 384 грн. (ар. с. 77, зворотній бік).

Реалізуючи надану частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України можливість, суд для повного захисту прав та інтересів позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправним і скасування Рішення в частині застосування штрафу в сумі 13 384 грн.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у приниженні ділової репутації юридичної особи. Як вказано у частині 1 статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Доказів приниження ділової репутації, доказів вини відповідача у заподіянні моральної шкоди, обґрунтування її розміру Товариству не надало, що виключає задоволення позовних вимог у відповідній частині.

На думку суду, вимоги Підприємства про стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання в рахунків ДПІ 5 000 грн. судових витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають. Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно із Законом України від 20.12.2011 № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомоги у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах виплачується суб'єктом владних повноважень і не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Отже, компенсація таких витрат є можливою у тому випадку, якщо матеріалами справи підтверджений факт надання правової допомоги адвокатом або іншим фахівцем у галузі права. Таких доказів позивач не надав.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000331501, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 29.01.2014 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2013 року на 53 536 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13 384 грн.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Присудити Малому підприємству «Орбита-Н» понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 182,70 грн. з Державного бюджету України.

5. Стягнути з Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на користь держави судовий збір в сумі 1 644,30 грн.

6. Повернути Малому підприємству «Орбита-Н» з Державного бюджету України надміру сплачений за платіжним дорученням від 07.02.2014 № 179 судовий збір у сумі 390,38 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанова оформлена у відповідності до статті160 КАС України

та підписана суддею 22 квітня 2014 року