Рішення № 38526409, 24.04.2014, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

24.04.2014

Справа № 203/2407/14-ц

2/0203/953/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.,

при секретарі - Авраменко А.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Вандич А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки в розрахунку моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2014 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась позивач із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що вона з 19 лютого 2007 року по 02 грудня 2013 року працювала у відповідача інженером-консультантом І категорії, однак в день звільнення, яке сталося у зв'язку із скороченням штату, відповідачем в порушення вимог трудового законодавства не було проведено з позивачем остаточного розрахунку, зв'язку із чим виникла заборгованість по нарахованій, але не виплаченій, заробітній платі, вихідній допомозі з вересня 2013 року в розмірі 12604,31 гривень. За таких обставин, враховуючи положення ст.117 КЗпП України, а також вказуючи, що невиплатою заробітної плати позивачу заподіяно моральну шкоду, яка виразилась у неможливості позивача продовжувати активне громадське життя, порушенні її стосунків з оточуючими, розладу здоров'я, сильних душевних хвилювань, позивач просила суд стягнути з відповідача вказану заборгованість по заробітної плати, моральну шкоду в розмірі 5000 гривень, а також на підставі ст.117 КЗпП України середній заробіток за весь час затримки в розмірі 11554,62 гривень (в основу розрахунку позивачем покладено середньоденну заробітну плату в розмірі 140,91 гривень, яку помножено на 82 робочі дні затримки розрахунку за період з 02 грудня 2013 року по 31 березня 2014 року).

В судовому засіданні позивач свої позовні вимог підтримала, наполягала на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги визнала частково, а саме підтвердила факт затримки розрахунку та наявності у відповідача заборгованості перед позивачем з виплати заробітної плати в розмірі 12604,31 гривень. В той же час, представник відповідача послалась на безпідставність вимог про стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за весь час затримки виплати заборгованості по заробітній платі, зазначивши в судому засіданні та у письмових запереченнях про відсутність вини відповідача у затримці розрахунку, оскільки така затримка зумовлена відсутністю належного фінансування з державного бюджету, вказала, що в основу розрахунку позивача покладено завищену середньоденну заробітну плату, яка насправді становить 137,63 гривень, а також те, що позивачем не мотивовано розмір моральної шкоди, не доведено вину відповідача у заподіянні такої шкоди та факт її заподіяння. (а.с.28-31)

Вислухавши пояснення учасників розгляду справи та дослідивши її матеріали, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 19 лютого 2007 року на підставі наказу ВАТ «Дніпрометробуд» від 19 лютого 2007 року №42-ок позивача прийнято на посаду інженера-конструктора І категорії у виробничо-технічний відділ відповідача, а 02 грудня 2013 року наказом ПАТ «Дніпрометробуд» №247-ок від 02 грудня 2013 року позивача звільнено на підставі ст.40 п.1 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників (а.с.6, 8, 26, 27, 32-33).

Також судом встановлено, що в день звільнення позивача із нею не було проведено остаточний розрахунок у відповідності до вимог ст.116 КЗпП України, чого не було здійснено і в подальшому, в зв'язку із чим станом на січень 2014 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, та вихідній допомозі в загальному розмірі 12604,31 гривень. При цьому, середньомісячна заробітна плата позивача складає 3027,86 гривень, а середньоденна - 137,63 гривень. З моменту звільнення позивача та станом на 31 березня 2014 року строк затримки розрахунку при звільненні позивача складає 82 робочі дні. (а.с.7, 25)

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100.

Так, відповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. За змістом ст.2, Глави XV КЗпП України працівник має право звернутися до суду для вирішення трудового спору, захисту свого порушеного права.

Відповідно до ст.43 ч.7 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Положеннями ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, відповідним чином погодженим, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Нормою ст.15 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Положеннями ст.47 КЗпП України передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення не тільки видати працівникові трудову книжку, а й провести з ним розрахунок у строки, визначені ст.116 КЗпП України.

В свою чергу, нормою ст.116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п.1 ст.40 КЗпП України (зокрема, внаслідок скорочення чисельності або штату працівників), працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Положеннями п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати визначено, що розмір середньомісячної заробітної плата для визначення заробітку за весь час затримки (ст.117 КЗпП України) обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Окрім того, положеннями ст.238 КЗпП України визначено, що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Нормою ст.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини в контексті наведених вище норм законодавства, враховуючи, що відповідачем визнано факт не проведення остаточного розрахунку (нарахована і не виплачена заробітна плата та вихідна допомога в загальному розмірі 12604,31 гривень) із позивачем в день її звільнення 02 грудня 2013 року в порушення положень ст.ст.44, 47, 116 КЗпП України, а також не здійснено такий розрахунок і в подальшому, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати і вихідної допомоги в розмірі 12604,31 гривень, які за таких обставин підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Разом з тим, суд вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимог про стягнення з відповідача на підставі ст.117 КЗпП України середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, оскільки в наданому позивачем розрахунку до цієї позовної вимоги було завищено покладений в основу розрахунку розмір середньоденної заробітної плати позивача. Такий розмір має становити 137,63 гривень замість вказаних позивачем 140,91 гривень (а.с.25), що в свою чергу зумовлює зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню, до 11285,66 гривень (137,63 гривень х 82 робочі дні, що минули за вказаний позивачем період з 02 грудня 2013 року по 31 березня 2014 року). При цьому, суд не погоджується із твердженнями сторони відповідача про відсутність підстав для задоволення даної позовної вимоги внаслідок відсутності вини відповідача згідно ст.117 КЗпП України, оскільки сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності, а відтак і не свідчить про відсутність вини в контексті ст.117 КЗпП України. Така правова позиція суду відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у п.20 постанові Пленуму «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13.

Не викликає в суду сумнівів заподіяння відповідачем позивачу моральної шкоди, яка виразилась у її моральних стражданнях та переживаннях, зумовлених не проведенням відповідачем розрахунку при звільненні позивача, що, в свою чергу, змусило останню докладати додаткових зусиль для організації свого життя внаслідок зменшення розміру свого доходу, на який вона розраховувала, а також зменшувати свої видатки, а відтак і порушувати звичний уклад свого життя. Разом з тим, позивачем не надано будь-яких доказів, що об'єктивно б свідчили про істотність заподіяної їй моральної шкоди і настання суттєвих негативних наслідків для її психологічного та фізичного стану. З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди такими, що з урахуванням вимог розумності та справедливості підлягають частковому задоволенню - шляхом стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 500 гривень. В той же час, суд не поділяє твердження сторони відповідача щодо відсутності вини відповідача у заподіянні моральної шкоди позивачу, виходячи з тих же підстав, що наведені вище при вирішенні позовних вимог про стягнення з відповідача на підставі ст.117 КЗпП України середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, враховуючи результат вирішення справи та предмет спору, звільнення позивача на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору за даною категорією спорів, суд на підставі ст.88 ЦПК України вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 487,2 гривень стягнути з відповідача на користь держави.

Окрім того, суд вважає за необхідне у відповідності до ст.367 ЦПК України допустити негайне виконання даного рішення в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в розмірі місячного платежу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.43, 124 Конституції України, ст.ст.1, 15, 21, 24 Закону України «Про оплату праці», ст.ст.2, 40, 44, 47, 94, 115-117, 233, 237-1, 238 КЗпП України, п.2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100, ст.ст.23, 1166 ЦК України, ст.ст.57-60, 208-210, 218, 367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» (ЄДРПОУ 04880239) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) у рахунок стягнення заборгованості по заробітній платі суму в розмірі 12604,31 гривень, середній заробіток за час затримки проведення розрахунку при звільненні в розмірі 11285,66 гривень, а також у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 гривень, а всього - 24389,97 гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» (ЄДРПОУ 04880239) на користь держави судовий збір 487,2 гривень.

ОСОБА_1 у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду в частині стягнення невиплаченої заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Ф.Ф. Маймур