Постанова № 38524280, 30.04.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2014 року № 813/1143/14

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.

секретар судового засідання Бравчук Д.Є.

за участі представників

позивача Михайлишин Л.М., Яхвака В.М.

відповідача Кельбас Р.А., Скрипника С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «Еврика» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив :

Позивач звернувся з позовом, в якому з врахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 16 грудня 2013 року № 0001082210/9443.

Посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі акту перевірки від 28 листопада 2013 року № 302/138/22-10/32182196 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Виробничо-торгова компанія «Еврика» з питань правильності формування сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Континет Профі» за квітень 2013 року». Вважає, що висновки викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та суперечать вимогам податкового законодавства. Зазначає, що господарські операції з ТзОВ «Континент Профі» підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Тому вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача, позовні вимоги підтримали повністю, з обґрунтувань викладених у позовній заяві, а тому просять позов задоволити.

Відповідачем подано письмове заперечення проти позову, в якому просить в позові відмовити, посилається на те, що працівниками ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності формування сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Континет Профі» за квітень 2013 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 302/138/22-10/32182196 від 28 листопада 20134 року. В процесі перевірки встановлено факт безпідставного відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з ТзОВ «Континет Профі», оскільки такі фактично не відбувалися. Зазначив, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. В процесі проведення перевірки встановлено, що в ТзОВ «Контитент Профі» власних виробничих потужностей та трудових ресурсів немає, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно договорів укладених з ТзОВ «ВТК «Еврика». А тому вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.

В судовому засіданні, представники відповідача проти позову заперечили, з підстав викладених у письмовому запереченні проти позову та просять відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На підставі направлення від 27.11.2013 року № 48, згідно із п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова компанія "Еврика» з питань правильності формування сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Континет Профі» за квітень 2013 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 302/138/22-10/32182196 від 28 листопада 2013 року.

Як видно з висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача вимог п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-ІV, із змінами та доповненнями, завищено податковий кредит по розрахунках з ТзОВ «Континет Профі» за квітень 2013 року на суму 166 310,50 грн.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 16 грудня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001082210/9443, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 166 310,50 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 83 155,25 грн.

Відповідач на підтвердження обґрунтованості висновків перевірки, викладених в акті та правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилається на те, що ДПІ у Печерському районі м.Києва встановлено, що в ТзОВ «Континет Профі» відсутні будь-які складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, устаткування, а також трудові ресурси, що необхідні для здійснення господарської діяльності підприємства. ТзОВ «Континет Профі» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Звіркою ТзОВ «Континет Профі» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.02.2013 року по 30.08.2013 року. Таким чином, правочини укладені між позивачем та його контрагентом не спричинили реального настання юридичних наслідків. Позивачем не доведено факт виконання правочину з ТзОВ «Континет Профі», а саме факт придбання товарів (сировини) так, як наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Документи, що надані до перевірки не підтверджують реальність операції - існування активу та його рух на шляху до платника податків - набувача, а також технічну можливість виконання цієї господарської операції.

Відповідно до частин 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу України пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Континет Профі» позивачем представлено суду: договір поставки № 02-04 від 02.04.2013 року; податкові накладні №№ 215 від 15.04.2013 року, 246 від 18.04.2013 року, 287 від 22.04.2013 року, 329 від 24.04.2013 року, 368 від 25.04.2013 року, 394 від 26.04.2013 року, 415 від 29.04.2013 року,457 від 30.04.2013 року; видаткові накладні №№ РН-4-15009 від 15.04.2013 року, РН-4-18008 від 18.04.2013 року, РН-4-22007 від 22.04.2013 року, РН-4-24009 від 24.04.2013 року, РН-4-25008 від 25.04.2013 року, РН-4-26014 від 26.04.2013 року, РН-4-29015 від 29.04.2013 року, РН-4-30038 від 30.04.2013 року; товарно-транспортні накладні №№ 663468 від 18.04.2013 року, 663507 від 22.04.2013 року, 663531 від 24.04.2013 року, 663539 від 25.04.2013 року, 663551 від 26.04.2013 року, 663570 від 29.04.2013 року, 663585 від 30.04.2013 року; прибуткові накладні №№ РН-4-15009 від 15.04.2013 року, РН-4-18008 від 18.04.2013 року, РН-4-22007 від 22.04.2013 року, РН-4-24009 від 24.04.2013 року, РН-4-25008 від 25.04.2013 року, РН-4-26014 від 26.04.2013 року, РН-4-29015 від 29.04.2013 року, РН-4-300038 від 30.04.2013 року; платіжні доручення №№ 38 від 20.05.2013 року, 121 від 21.05.2013 року, 16 від 21.05.2013 року, 123 від 23.05.2013 року, 129 від 28.05.2013 року.

Також, представлено договір купівлі-продажу № 1-11 від 04.01.2011 року укладений з ТОВ «Компанія «Еврика», доповнення до договору купівлі-продажу № 1 від 03.09.2011 року; податкові накладні №№ 10 від 26.04.2013 року, 9 від 26.04.2013 року, 12 від 29.04.2013 року, 11 від 29.04.2013 року; видаткові накладні №№ 42 від 26.04.2013 року, 41 від 26.04.2013 року, 44 від 29.04.2013 року, 43 від 29.04.2013 року; договір оренди № 01-09/01 від 01.09.2011 року; протоколи погодження договірної ціни на орендну плату від 01.09.2011 року та від 01.04.2012 року, акт приймання-передачі від 01.09.2011 року; доповнення № 1 про внесення змін до договору оренди від 31.08.2012 року; договір про надання послуг із завантаженням та розвантаження від 02.01.2009 року; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № О-30/04/2 від 30.04.2013 року та оборотно-сальдова відомість по рахунку 105.

Всі представлені первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують реальний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за перевірений період, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

На підставі ст.94 вищенаведеного Кодексу із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 16 грудня 2013 року № 0001082210/9443.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «Еврика» сплачену ним суму судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Ланкевич А.З.