Постанова № 38521410, 14.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2014 року 810/1747/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Роздобудько Я.В., за участю представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві адміністративну справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Елемент"

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Торгівельна компанія «Елемент» звернулась до суду з позовом до ДПІ в Обухівському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №3132/0002122301 від 21.12.2012 р. щодо визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3860751,00 грн., у т.ч. 3 159 135,00 грн. основного платежу та 701626,00 грн. штрафної (фінансової) санкції та №3133/0002122301 від 21.12.2012 р. щодо визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4 554821,00 грн., у т.ч. 4 167 797,00 грн. основного платежу та 387 024,00 грн. (штрафної (фінансової) санкції).

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що при проведенні перевірки Відповідач дійшов помилкового висновку про порушення Позивачем вимог податкового законодавства, зокрема п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.27. п. 14.1 ст. 14, п. 119.2 ст. 119, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139, п. 198.3. ст. 198 ПК щодо підтвердження реальності фінансово-господарських взаємовідносин з Дочірньою компанією «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі по тексту - ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України») та витрат на збут за агентськими договорами із контрагентами ТОВ «Інтей», ТОВ «Ейпріл», ТОВ «Джевел Стайл», ТОВ «Пріор Груп», ТОВ «Інтер Аркс».

Вказує, що підприємство веде бухгалтерський облік, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Податкового кодексу України. Надані під час проведення перевірки первинні документи бухгалтерського обліку, відповідають вимогам чинного законодавства, що свідчить про фактичне здійснення господарських операцій.

Зазначає, що висновки податкового органу, щодо завищення розміру валових витрат та порушення при формуванні податкового кредиту, позивач вважає безпідставними, з огляду на те, що вони не відповідають дійсним обставинам та базуються на суб`єктивних твердженнях перевіряючих.

Представник позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просив його задовольнити.

Відповідач - ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС проти позову заперечував. Просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування свої вимог вказує, що на підставі на підставі п.п.75.1.2, п.75.1, ст.75, п.п. 78.1.1, 78.1.4, п.78.1, ст.78 ПК України проведена позапланова виїзна перевірка TOB „ТК "Елемент" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.10.2010 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період 13.10.2010 р. по 30.06.2012 р. за результатами якої складено Акт перевірки.

За результатами розгляду матеріалів перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2012 р. № 3132/0002122301 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 860 751,00 грн. у т.ч. З 159135,00 грн. основного платежу та 701 626,00 грн. штрафної (фінансової ) санкції та № 3133/0002112301 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4554 821,00 грн. у т.ч. 4167797,00 грн. основного платежу та 387 024,00 грн. штрафної (фінансової ) санкції.

Пояснює, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 13.10.2010 р. по 31.03.2011 р. та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р. встановлено їх завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06 Декларації з податку на прибуток „ Інші витрати " на загальну суму 18761 890,0 грн., в тому числі за період: 2 квартал 2011 р. на суму 6726308,0 грн., 2-3 квартали 2011 р. на суму 10445 418,0 грн., 2-4 квартали 2011 р. на суму 11390012,0 грн., 1 квартал 2012 р. на суму 2 309 646,0 грн., 1 півріччя 2012 р. на суму 7371878,0 грн.

Також, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період 01.04.2010 по 30.06.2012 р. встановлено їх завищення на загальну суму 3663717,0 грн., а тому числі по періодам: червень 2011 р. на суму 352636,0 грн., липень 2011 р. на суму 786 217,0 грн., серпень 2011 р. 186 739,0 грн., вересень 2011 р. на суму 417736,0 грн., листопад 2011 р. на суму 42167,0 грн., грудень 2011 р. на суму 159276,0 грн., січень 2012 р. на суму 100000,0 грн., лютий 2012 р. на суму 73 500,0 грн., березень 2012 р. на суму 511 585,0 грн., квітень 2012 р. на суму 113667,0 грн., травень 2012 р. на суму 397566,0 грн., червень 2012 р. на суму 522 628,0 грн.

Представник відповідача у судових засіданнях проти адміністративного позову заперечував з підстав викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі направлень №506, 507, 508, 509, 510 від 06.11.2012 р. та згідно наказу від 06.11.2012 р. №560 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, наказу від 19.11.2012 р. №595 про продовження строків проведення перевірки, виданих ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС, працівниками ДПІ в Обухівському районі Київської області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Торгівельна компанія «Елемент» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.10.2010 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 13.10.2010 р. по 30.06.2012 р.

За наслідками проведення перевірки складено акт від 03.12.2012 р. за №3563/1-22-01-37360940 (далі - Акт перевірки). Перевіркою встановлені порушення:

- п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст 139 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 4167797,0 грн., в т.ч.: 2 квартал 2011 р. на суму - 1547051,0 грн.; 2-3 квартали 2011 р. на суму - 2402446,0 грн.; 2-4 квартали 2011 р. на суму - 2619703,0 грн.; 1 квартал 2012 р. на суму - 485026,0 грн.; 1 півріччя 2012 р. на суму - 1 548 094,0 грн.

- п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3. ст. 198 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 3159 135,0 грн. в т.ч. по періодам: червень 2011 р. на суму 353 636,0 грн.; серпень 2011 р. на суму 413977,0 грн.; вересень 2011 р. на суму 976715,0 грн.; листопад 2011 р. на суму 42 167,0 грн.; грудень 2011 р. на суму 225 481,0 грн.; березень 2012 р. на суму 636 926,0 грн.; травень 2012 р. на суму 511233,0 грн.

- п. 119.2 ст. 119 ПК України, в частині подання не у повному обсязі з недостовірними відомостями податкових розрахунків сум доходів, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків і сум утриманих з них податків за ф. №1ДФ за відповідний період.

За наслідками розгляду Акту перевірки, Відповідачем 21.12.2012 р. прийнято податкові повідомлення - рішення №3132/0002122301 та №3133/0002122301.

Не погодившись з донарахуванням податкових зобов`язань позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Торгівельна компанія «Елемент» зареєстровано Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 12.10.2010 р., взято на податковий облік у ДПІ у Обухівському районі Київської області 13.10.2010 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість з 11.03.2011 р., свідоцтво платника ПДВ на момент розгляду справи №200074332 від 10.10.2012 р.

Щодо правомірності віднесення до складу валових витрат та формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між Позивачем та ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» було укладено договори по оформленню та відвантаженню нафтопродуктів залізничним транспортом від 31.03.2011 р. №204/6-тр/ш та від 23.12.2011 р. №632/6-тр/ш, на підставі яких позивачу було надано послуги по оформленню та відвантаженню нафтопродуктів, згідно рознарядок ДК «Укргазвидобування» та готової продукції, отриманої в результаті переробки вуглеводної сировини на давальницьких умовах, залізничним транспортом по території України до станції призначення. Умови і порядок виконання договору відвантаження продукції здійснюється у залізничних цистернах парку Укрзалізниці або у залізничних цистернах, що належать Виконавцю, транзитна норма яких становить приблизно 55 тон. Виконавцем за вказаними вище договорами виступає ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України».

Згідно умов Договорів від 31.03.2011 р. №204/6-тр/ш та від 23.12.2011 р. №632/6-тр/ш відвантаження продукції залізничним транспортом здійснюється з Шебелинського ВПГКН УПГГК (ст. Шебелинка Південної залізниці). Надання послуг з відвантаження продукції оформляється актом приймання-передачі наданих послуг.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договорів від 31.03.2011 р. №204/6-тр/ш та від 23.12.2011 р. №632/6-тр/ш, виконавцем був поставлений товар (нафтопродукти), що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-приймання виконаних робіт за період з червня 2011 р. по червень 2012 р. та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що Позивачем було придбано продукцію на загальну суму 12372826,62 грн. Оплата за відвантажену продукцію була здійснена позивачем на умовах 100% передплати, що підтверджується наданими до суду копіями банківських виписок. Придбаний товар був використаний Позивачем у власній господарській діяльності, з метою подальшої реалізації та отримання прибутку в оподаткованих операціях.

Вартість за поставлений товар за договорами ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» віднесена позивачем до складу валових витрат.

Факт реальності товарної операції, оприбуткування та реалізації ТМЦ третім особам (договори купівлі - продажу, видаткові накладні, рахунки-фактури), придбаних у ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» у відповідних обсягах в розрізі податкових періодів підтверджується наданим позивачем реєстром в розрізі контрагентів.

Отже, судом не приймаються посилання відповідача на відсутність у позивача первинних документів в підтвердження правильності формування валових витрат по взаємовідносинах з ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України».

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку в силу пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже будь-які документи (договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Надані позивачем акти здачі-приймання виконаних робіт містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а відтак, є належною підставою для віднесення сум вартості ТМЦ, відображених в цих накладних, до складу собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг на суму 12372826,62 грн.

Оскільки судом встановлено здійснення позивачем господарських операцій, підтвердження валових витрат відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає п. 138.2. ст. 138 ПК України та відповідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд дійшов висновку про безпідставність тверджень ДПІ у Обухівському районі Київської області щодо неправомірності формування валових витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Щодо посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, обов'язковість яких визначена Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.1997 р. № 363 (наказ Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363), суд зазначає, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Товарно-транспортні накладні відповідно до Правил перевезення № 363 - є єдиним юридичним документом обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для проведення розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що регламентує взаємовідносини Перевізник і Замовник як учасників транспортного процесу.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податків, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожні листи, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а також ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також судом встановлено, що за Договорами від 31.03.2011 року №204/6-тр/ш та від 23.12.2011 р. №632/6-тр/ш позивач не являвся ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем, ані покупцем, а лише посередником, що підтверджується актом перевірки Відповідача, тому відсутність у ТОВ «Торгівельна компанія «Елемент» товарно-транспортних накладних є цілком правомірним.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Крім того до складу валових витрат позивач включив витрати за агентськими договорами з контрагентами ТОВ «Інтей», ТОВ «Ейпріл», ТОВ «Джевел Стайл», ТОВ «Пріор Груп», ТОВ «Інтер Аркс».

Судом встановлено, що предметом вказаних вище агентських договорів було сприяння в укладенні позивачем договорів щодо продажу нафтопродуктів, пошук осіб зацікавлених в продукції позивача в Україні та в країнах СНД.

На підтвердження наданих агентських послуг в матеріалах справи містяться акти виконаних робіт, звіти про надання послуг та банківські виписки, які підтверджують проведені з контрагентами розрахунки.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним вище спір по суті та проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення:

- ПК України, а саме: п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (положення ПК України щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- а також положення п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. за № 996-ХІV встановлено: "Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку".

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. В Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.03 №143, зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку.

Пунктом.9.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку, а також, відповідно, для цілей формування відповідних сум податкових вигод.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. При цьому податкова економія діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

Щодо юридичної значимості цих документів, в контексті вищезгаданих положень законодавства з питань бухгалтерського обліку, суд звертає увагу на наступну правову позицію ВАС України. Так, Вищий адміністративний суд України у постанові від 07.07.2011 р. (№ К-25801/08; номер рішення в ЄДРСР - 18257561) зазначив, що згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Правило належності доказів, як зазначає ВАС України, не підміняє вимоги щодо достовірності та достатності доказів. Умовою достовірності доказів, як вбачається із зазначеного рішення ВАС України, щодо придбання (послуг/товарів), вартість яких врахована позивачем в податковому обліку з метою зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльність позивача є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу (операцій, товарів, робіт, послуг). Виходячи з вищезгаданої правової позиції ВАС України первинні документи (акти), які мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, що має місце в даному випадку, не можуть враховуватися при формуванні відповідних податкових вигод.

В даному випадку, дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку, про доведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача на користь останнього та, як наслідок, - до висновку про наявність у позивача правових підстав для формування витрат за спірними операціями.

Таким чином, викладені в Акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про заниження податку на прибуток на загальну суму 4167797,0 грн. грн., не знайшли свого підтвердження під час розгляду адміністративної справи в суді.

Суд також критично ставиться до посилання Відповідача відносно того, що акти приймання-передачі наданих послуг складалися між позивачем та ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» в один день, адже, ані діюче законодавство України, ані положення Договорів від 31.03.2011 року №204/6-тр/ш та від 23.12.2011 року №632/6-тр/ш не містять відносно цього ніяких обмежень та застережень.

Щодо правомірності формування ТОВ «Торгівельна компанія «Елемент» податкового кредиту.

В Акті перевірки визначено, що в результаті наведених порушень, викладених в п. 3.1.2. Акту перевірки, в ході перевірки встановлено завищення податкового кредиту по відповідним контрагентам та по відповідним договорам, а саме: договорів від 31.03.2011 р. №204/6-тр/ш та від 23.12.2011 р. №632/6-тр/ш, договорів «Про надання агентських послуг».

Судом вище встановлено підтвердження позивачем валових витрат відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами по операціях з контрагентами, а тому висновок податкового органу про відсутність даних документів суд вважає безпідставним та таким, що не відповідає обставинам справи.

В судовому засіданні були оглянуті оригінали податкових накладних та інших первинних документів по вказаних взаємовідносинах.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України «Податковий кредит звітного періоду ... складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку .... протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України «Не відносяться до податкового кредиту суми податку; сплаченого нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог».

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України «Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначено в окремих рядках: .. .е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг...».

Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

ПК України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Судом встановлено, що виписані контрагентами позивача податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України, невідповідність зазначених у них даних фактичним обставинам господарських операцій представниками Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області не встановлена, а відтак, зазначені податкові накладні є належною підставою для формування ТОВ «Торгівельна компанія «Елемент» податкового кредиту на загальну суму 3159135,0 грн.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були діючими платниками податку на додану вартість.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що спричинило заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 159 135,0 грн.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними суб'єктами господарювання, з якими постачальник мав певні господарські відносини, порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності.

Судом було досліджено питання щодо фактичного здійснення господарських операцій, в результаті чого встановлено, що господарські операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку (договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними).

Посилання Відповідача на проведення слідства у кримінальній справі по відношенню керівних органів ТОВ «Торгівельна компанія «Елемент», не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення у кримінальній справі такі факти самі собою не є достатнім доказом допущення суб'єктом господарювання (покупця) чи відсутності з боку останнього певного порушення і може оцінюватися адміністративним судом у сукупності лише з іншими допустимими доказами. До того ж докази мають бути належними, тобто такими, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України), у даному випадку яким є обставини щодо реального вчинення позивачем господарських операцій та дотримання ним вимог законів при формуванні валових витрат та податкового кредиту за такими операціями.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень №3132/0002122301 від 21.12.2012 р. щодо визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3860751,00 грн., у т.ч. 3159135,00 грн. основного платежу та 701626,00 грн. штрафної (фінансової) санкції та №3133/0002122301 від 21.12.2012 р. щодо визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4554 821,00 грн., у т.ч. 4167797,00 грн. основного платежу та 387024,00 грн. (штрафної (фінансової) санкції).

Позивачем надано суду достатні докази в обґрунтування позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 60, 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленння-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби № 3132/0002122301 від 21.12.2012 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленння-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби № 3133/0002112301 від 21.12.2012 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Елемент" сплачений судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В. Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 квітня 2014 р.