Ухвала суду № 38520561, 30.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Дмитрієв В.С.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2014 року справа №805/4538/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

судді - доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Лях О.П., Нікуліна О.А., секретар судового засідання Турко І.Б., за участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника апелянтів ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 р. у справі № 805/4538/13-а за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Ворошиловської районної у м. Донецьку ради, Служби у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації, третя особа ОСОБА_6 про визнання протиправним та не чинним рішення від 10.09.2008 року № 227/5, визнання бездіяльності незаконною,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі ОСОБА_7 та ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом до Виконавчого комітету Ворошиловської районної у м. Донецьку ради, Служби у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та не чинним рішення виконавчого комітету Ворошиловської районної у м. Донецьку ради від 10.09.2008 року № 227/5 "Про дозвіл на оформлення договору дарування квартири за адресою: АДРЕСА_2", визнання бездіяльності посадових осіб Служби у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації у здійсненні контролю за додержанням законодавства щодо соціального захисту дітей при прийнятті виконавчим комітетом Ворошиловської районної у м. Донецьку ради рішення від 10.09.2008 року № 227/5 "Про дозвіл на оформлення договору дарування квартири за адресою: АДРЕСА_2" незаконною.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті рішення від 10.09.2008 року № 227/5 Виконавчим комітетом Ворошиловської районної у м. Донецьку ради не встановлювались обставини щодо забезпечення житлом неповнолітньої ОСОБА_2 після укладанням договору дарування, що призвело до порушення цивільних прав та інтересів неповнолітньої ОСОБА_2 та її батька - ОСОБА_7

Службою у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації при прийнятті спірного рішення не здійснено жодних дій щодо захисту прав та інтересів неповнолітньої ОСОБА_2

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 р. у справі № 805/4538/13-а позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Ворошиловської районної у м. Донецьку ради від 10.09.2008 року №227/5 "Про дозвіл на оформлення договору дарування квартири за адресою: АДРЕСА_2". В задоволенні решти вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодилась ОСОБА_5, діюча в інтересах ОСОБА_2 та звернулася з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального правам. Вказує, що вона не була присутня у судовому засіданні суду першої інстанції, що позовні вимоги батька дитини ОСОБА_7 є необґрунтованими. Позивачем не надано доказів порушення його прав, вказує на не описання в описовій частині постанови суду всіх документів наявних в матеріалах справи, також, що ОСОБА_2 подовала клопотання про відмову від позову та клопотання про закриття провадження по справі, посилається на порушення судом першої інстанції положень ч. 2 ст. 48 та ч. 1 ст. 157 КАС України, а також, що КАС України не передбачено здійснення повноважень представника через представника на відміну від ЦПК України, що є підставою скасування постанови. Зазначає, що судом першої інстанції не розглянуто клопотання про заміну Виконавчого комітету Ворошиловської районної у м. Донецьку ради на орган опіки та піклування, вказує на неврахування судом першої інстанції рішення Ворошиловського районного суду від 12.03.2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області, оскільки саме цим рішенням встановлено юридичний факт про відсутність порушеного права на житло ОСОБА_2 та законності підписання договору дарування на підставі рішення виконавчого комітету від 10.09.2008 року № 227/5. Відповідно до ст. 64 ЖК України, право ОСОБА_2 на користування та проживання в подальшому в спірній квартирі не порушенно, так як відбулась зміна власника на члена її сім'ї вона і надалі проживає за адресою АДРЕСА_2 не зважаючи на прописку АДРЕСА_1 звертає увагу, що на вселення до батьків їх згода не потрібна, крім того ОСОБА_2 знялась з обліку по АДРЕСА_2 зареєструвалась АДРЕСА_1 має свідоцтво на право власності на Ѕ частини квартири тобто її життєві умови поліпшені та збільшена площа, проте, зазначені обставини не були відображені у постанові суду першої інстанції. При прийнятті рішення про скасування рішення Виконавчого комітету № 227/5 від 10.09.2008 року не вирішено питання щодо повернення майна та визнання протиправним та скасування рішення від 12.11.2008 року № 270 , яке було прийнято внаслідок рішення від 10.09.2008 року, що є підставою для скасування постанови суду. Також апелянт посилається на положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАСУ № 7 від 20.05.2013 року вказуючи, що акт індивідуальної дії виконано ще в 2008 році та він вичерпав свою дію своїм виконанням. Просить скасувати постанову суду першої інстанції у задоволенні позову відмовити.

13.03.2014 року до суду надійшла також апеляційна скарга ОСОБА_6 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального правам, вказуючи, що судом першої інстанції було проігноровано її клопотання про перенос розгляду справи на іншу дату 29.01.2014 року тому, що вона знаходилась на лікарняному та не могла бути присутня у судовому засіданні 29.01.2014 року, що спричинило порушення її прав норм КАС України, Конституції України, Європейської конвенції з прав людини, вказує на необгрунтованність позовних вимог та не підтвердження матеріалами справи позиції позивача, Вказує, що ОСОБА_2 не одноразова відмовлялась від адміністративного позову, проте, суд проігнорувавши вимоги ст. 12 Конвенції ООН від 20.11.1998 року та ч. 2 ст. 48, ч. 3 ст. 61 КАС України, не закрив провадження по справі, вказує, на ненадання правової оцінки рішенню по справі № 0508/9448/2012, яким встановлено відсутність порушеного права ОСОБА_2, вказує на проживання ОСОБА_2 з неї та відсутність між ними зазначеного спору, також посилаючись п. 7 постанови пленуму ВАСУ № 7 від 20.05.2013 року вказує, що акт індивідуальної дії спірне рішення Виконавчого комітету, ще у 2008 році вичерпав свою дію, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

У судовому засіданні 23.04.2014 року та 30.04.2014 року ОСОБА_2, яка станом на момент розгляду зазначеної справи в суді апеляційної інстанції, є повнолітньою особою, тобто їй виповнилось 18 років, заявила клопотання про відмову від адміністративного позову.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.04.2014 року клопотання позивача ОСОБА_2 про відмову від адміністративного позову задоволено.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 р. у справі № 805/4538/13-а в частині позовних вимог ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_2 визнано не чинною, провадження по справі закрито.

Проте, відносно позовних вимог ОСОБА_7 як позивача 1 /а.с. 3 т. 1/ по справі, колегія суддів вважає зазначити наступне:

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1, виданого 04.04.1996 року Донецьким міським відділом реєстрації громадського стану.

На підставі договору купівлі-продажу від 30.11.1998 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 та зареєстрованого за № 4760, ОСОБА_7 належала двокімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до довідки ЖЕУ № 8 Ворошиловського району м. Донецька від 27.08.2008 року ОСОБА_7 мешкає за адресою: АДРЕСА_2, разом з ним мешкають: дружина ОСОБА_5, донька ОСОБА_2, мати ОСОБА_9, мати дружини ОСОБА_6.

У червні 2008 року ОСОБА_7 звернувся до Виконавчого комітету Ворошиловської районної у м. Донецьку ради з приводу надання дозволу на оформлення договору дарування двокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, на ім'я ОСОБА_6.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 також у свою чергу звернулися до Виконавчого комітету Ворошиловської районної у м. Донецьку ради із письмовими заявами про те, що не заперечують щодо укладання договору дарування спірної квартири.

Рішенням від 10.09.2008 року № 227/5 Виконавчий комітет Ворошиловської районної у м. Донецьку ради надав дозвіл ОСОБА_7 на оформлення договору дарування квартири за адресою: АДРЕСА_2, та дозволено ОСОБА_6 прийняти в дар вказану квартиру.

26.09.2008 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування двокімнатної квартири, загальною площею 48,2 м2, в тому числі житловою - 29,7 м2, за адресою: АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований за № 4059.

Тобто, із наведеного вбачається, що при укладенні договору дарування, позивачу ОСОБА_7 було відомо про наявність спірного рішення Виконавчого комітету Ворошиловської районної у м. Донецьку ради № 227/5 від 10.09.2008 року.

Згідно рішення від 12.11.2008 року № 270 Виконавчим комітетом Ворошиловської районної у м. Донецьку ради надано ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 квартиру, житловою площею 35,8 м 2, в будинку АДРЕСА_1, із виключенням з квартирного обліку.

З матеріалів вбачається, що рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12 березня 2013 року по справі № 0508/9448/2012, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10.04.2013 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання правочину не дійсним і застосування наслідків недійсного правочину.

Зазначеним рішенням встановлено, що 26 вересня 2008 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 укладено договір дарування квартири, відповідно до якого він подарував ОСОБА_6 належну йому на праві власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_2. Яку він придбав у власність у 1998 році на підставі договору купівлі-продажу від 13.11.1998 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами, внесеними розділом XII „Прикінцеві положення" Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 30 липня 2010 року) передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З наведених обставин вбачається, що ОСОБА_7, ще у вересні 2008 року, знав про спірне рішення Виконавчого комітету Ворошиловської районної у м. Донецьку ради від 10.09.2008 року № 227/5 "Про дозвіл на оформлення договору дарування квартири за адресою: АДРЕСА_2", а тому мав вожливість звернутись своєчасно до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до п. 1 ст. 100 КАС України (в редакції, що діяла до 30 липня 2010 року), пропущення строку звернення до суду з позовом є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Згідно частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами, внесеними розділом XII „Прикінцеві положення" Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 30 липня 2010 року, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Колегія суддів, вважає, що звернувшись до суду 23.09.2013 року, позивачем ОСОБА_7 пропущено строк звернення до суду з позовними вимогами, встановлений частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 14 постанови Пленуму ВАСУ № 2 від 06.03.08 р., у разі відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_7 до Виконавчого комітету Ворошиловської районної у м. Донецьку ради, Служби у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації, третя особа ОСОБА_6 про визнання протиправним та не чинним рішення від 10.09.2008 року № 227/5, визнання бездіяльності незаконною, підлягають залишенню без розгляду.

Керуючись ст. ст. 99, 100, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 р. у справі № 805/4538/13-а в частині позовних вимог ОСОБА_7 - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_7 - залишити без розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала суду складена 05.05.2014 року.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

О.П. Лях

О.А. Нікулін