Постанова № 38518546, 16.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 квітня 2014 року 16:49 № 826/3680/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Скочок Т.О., суддів Гарника К.Ю., Кармазіна О.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавної судової адміністрації України доДержавної виконавчої служби України провизнання дій протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Державна судова адміністрація України (надалі - позивач або ДСА України) з позовом до Державної виконавчої служби України (надалі - відповідач або ДВС України), в якому просить:

- визнати дії Державної виконавчої служби України щодо стягнення постановами старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. у виконавчих провадженнях №11236847, №37017445 та №224373453 та №25277194 з Державної судової адміністрації України витрат на проведення виконавчих дій протиправними;

- постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В., винесених у виконавчих провадженнях №11236847, №37017445 та №224373453 та №25277194 про стягнення з Державної судової адміністрації України витрат на проведення виконавчих дій скасувати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 16.04.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані постанови підлягають скасуванню, оскільки фактично державний виконавець не здійснив жодної з дій, передбачених ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», задля примусового виконання судових рішень у вищезазначених виконавчих проваджень. При цьому, позивач вказує про фактичну неможливість виконання даних рішень.

У судове засідання 16.04.2014 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що оскаржувані постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій винесені у зв'язку з понесеними витратами під час проведення виконавчих дій.

Суд у судовому засіданні 16.04.2014 року за згодою сторін на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка та експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Жилінським В.О. на підставі виконавчого листа №2а-3419/10/1270, виданого 18.01.2011 року Луганським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Державної судової адміністрації України виділити апеляційному суду Луганської області з єдиного рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритого у Державному казначействі України, МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 15 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року заробітної плати, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведених виплат з 19.08.2009 року з урахуванням раніше проведених виплат, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.02.2011 року (ВП №24373453).

У межах вказаного виконавчого провадження старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 25.02.2014 року, якою постановлено стягнути з боржника - ДСА України - витрати на проведення виконавчий дій у сумі 102,70 грн.

При цьому, розмір вказаних витрат на проведення виконавчий дій визначено в акті державного виконавця про витрати на проведення виконавчий дій від 25.02.2014 року, затвердженого начальником відділом примусового виконання рішень ДВС України, із зазначенням наступних наступного переліку: папір А4, використання картриджа, обкладинка «виконавче провадження», оплата за користування ЄДРВП, маркувальна машина (простий лист), конверт.

В свою чергу, постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. від 14.03.2013 року відкрито виконавче провадження (ВП №37017445) на підставі виконавчого листа №2а-19213/10/0570, виданого 21.02.2011 року Донецьким окружним адміністративним судом, про зобов'язання Державної судової адміністрації України виділити апеляційному суду Донецької області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_3 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року перерахунок заробітної плати, визначивши розмір з урахуванням посадового окладу в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат з урахуванням раніше проведених виплат.

У межах виконавчого провадження №37017445, з урахуванням акту державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 25.02.2014 року, затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень ДВС України, із зазначенням наступних наступного переліку витрат: папір А4, використання картриджа, обкладинка «виконавче провадження», оплата за користування ЄДРВП, маркувальна машина (рекомендований лист з повідомленням), маркувальна машина (простий лист), конверт, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 25.02.2014 року, якою постановлено стягнути з ДСА України витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 78,22 грн.

Також, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Жилінським В.О. на підставі виконавчого листа №2-1806, виданого 08.06.2006 року Печерським районним судом міста Києва, про зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити з 01.10.2003 року перерахунок належного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_4 в розмірі 986,40 грн. виходячи із розміру 90% грошового забезпечення судді військового суду Чернігівської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2009 року (ВП №11236847).

На підставі акту державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 25.02.2014 року, затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень ДВС України, із зазначенням переліку витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, а саме: папір А4, використання картриджа, обкладинка «виконавче провадження», оплата за користування ЄДРВП, маркувальна машина (простий лист), конверт, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 25.02.2014 року, якою постановлено стягнути з ДСА України витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 107,95 грн.

Крім того, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Маєвською Д.В. за результатами розгляду заяви про примусове виконання виконавчого листа №2а-4295/10/1270, виданого 05.11.2010 року Луганським окружним адміністративним судом, про зобов'язання ДСА України виділити Луганському апеляційному господарському суду з Єдиного рахунку Державного бюджету України №35213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої з 22.05.2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19.08.2009 року заробітної плати, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 9,8 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведених виплат з 19.08.2009 року з урахуванням раніше проведених виплат, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.03.2011 року (ВП №25277194).

У вказаному виконавчому провадженні на підставі акту державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 26.02.2014 року, затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень ДВС України, із зазначенням переліку витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, а саме: папір А4, використання картриджа, обкладинка «виконавче провадження», оплата за користування ЄДРВП, маркувальна машина (простий лист), конверт, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 26.02.2014 року, якою постановлено стягнути з ДСА України витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 91,01 грн.

Вважаючи дії державного виконавця щодо винесення вищевказаних постанов про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій протиправними, а дані постанови такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, яким врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (надалі - Закон №606).

Відповідно до ст. 1 Закону №606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 6 Закону №606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Разом з тим, приписами ч. 1 ст. 11 Закону №606 зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, у процесі здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п. 13 ч. 2 ст. 11 Закону №606).

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону №606, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

При цьому, у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються (ч. 3 ст. 27 Закону №606).

Врегулювання питання, пов'язаного з витратами виконавчого провадження, викладено у ст. 41 Закону №606.

Так, витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (ч. 1 ст. 41 Закону №606).

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 41 Закону №606).

Відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону №606, кошти виконавчого провадження складаються з: авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Приписами ч. 4 ст. 41 Закону №606 визначено, що до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк (ч. 5 ст. 41 Закону №606).

На виконання положень Закону №606 наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (надалі - Інструкція №512), яка визначає окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 3.13.1 Інструкції №512, до інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами ДВС, належать витрати на: а) зарахування коштів на відповідний рахунок органу ДВС (комісія банку); б) виплату винагороди державним виконавцям; в) придбання службових житлових приміщень; г) придбання службових приміщень; ґ) страхування державних виконавців; д) забезпечення державних виконавців форменим одягом; е) матеріально-технічне забезпечення діяльності служби, у тому числі: придбання канцелярських та господарських товарів, передплата періодичних, довідкових та інформаційних видань; придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю, витрати транспортних послуг, утримання транспортних засобів та оренда транспортних засобів, у тому числі грошова компенсація за використання державними виконавцями власного автотранспорту; оренда приміщень, ремонт та обслуговування оргтехніки, поштові витрати та витрати на послуги зв'язку, модему, Інтернету; є) установку телефонів, модемного зв'язку та охоронної сигналізації; ж) охорону та охоронну сигналізацію; з) поліграфічні витрати; и) проведення семінарів; і) відрядження та проїзд державних виконавців, у тому числі на придбання проїзних документів; ї) оплату комунальних послуг та енергоносіїв; й) придбання основних засобів та програм; к) Єдиний реєстр; л) поточний та капітальний ремонт приміщень; м) інші витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

При цьому, про розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції, складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій (додаток 1), у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

З огляду на викладені вище правові норми вбачається, що підставою для стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій є наявність витрат, пов'язаних з примусовим виконанням рішення, з урахуванням відсутності у державного виконавця документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання.

Як було зазначено вище, представник позивача стверджує про не вчинення державним виконавцем жодної з дій, передбачених ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», задля примусового виконання судових рішень у наведених вище виконавчих проваджень.

Разом з тим, колегія суддів критично оцінює вказане вище твердження представника позивача, оскільки, як вбачається з копій виконавчих проваджень, наявних у матеріалах справи, державним виконавцем у межах виконавчих проваджень №11236847, №37017445 та №24373453 та №25277194 виносилися постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у відповідності до актів державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій, в яких безпосередньо вказано перелік здійснених витрат, що відповідають положенням Закону №606 та Інструкції №512.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, а позивачем не спростовано, що ДСА України у межах встановленого державним виконавцем строку для самостійного виконання вказаних вище рішень було повідомлено відповідача про повне виконання рішень боржником або ж про наявність обставин, які перешкоджають їхньому добровільному виконанню у даних строк.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що державним виконавцем ДВС України у межах наданих йому положеннями Закону №606 повноважень винесено оскаржувані постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, а, відтак, дії щодо їх складення не підлягають визнанню протиправними, а останні - скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.О. Скочок

Судді К.Ю. Гарник

О.А. Кармазін