Постанова № 38518535, 18.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2014 року 15:44 № 826/1285/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2013 року №46926552207, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек» (надалі – позивач або ТОВ «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Мідоходів у м. Києві (надалі – відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ Мідоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 10.09.2013 року №46926552207 щодо збільшення грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 167 183,00 грн. з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ у Печерському районі ГУ Мідоходів у м. Києві безпідставно, оскільки, за твердженнями представника позивача, всі фінансово-господарські відносини між ТОВ «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек» та ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро» відбувалися повністю на законних підставах, були вчинені з наміром створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами, а також були документально оформлені у повній відповідності до норм чинного законодавства. Крім того, представник позивача наголосив, що ТОВ «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек» не отримувало наказу та повідомлення про проведення перевірки контролюючим органом.

У судове засідання 25.03.2014 року з’явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, з посиланням на те, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг, робіт) від ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро» підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Крім того, представником відповідача наголошено, що надана позивачем первинна документація не підтверджує реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро».

Суд у судовому засіданні 25.03.2014 року за згодою сторін на підставі положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі ГУ Мідоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків за наслідками фінансово-господарських відносин з ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро» за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року, про що складено відповідний акт від 23.08.2013 року №263/26-55-22-07/32072453 (надалі – акт перевірки).

За результатами вищезазначеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек» п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. а п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 111 455,00 грн., у тому числі за квітень 2012 року у сумі 111 455,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивач направив до ДПІ у Печерському районі ГУ Мідоходів у м. Києві заперечення на вищезазначений акт перевірки за вих.№298/09 від 02.09.2013 року, за результатами розгляду яких відповідач листом від 09.09.2013 року №10263/10/26-55-22-07-10 повідомив позивача про залишення без змін викладених в акті перевірки висновків.

На підставі викладеного вище, ДПІ у Печерському районі ГУ Мідоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2013 року №46926552207, яким ТОВ «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» у загальному розмірі 167 183,00 грн., з яких 111 455,00 грн. – за основним платежем та 55 728,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами досудового оскарження податкового повідомлення-рішення від 10.09.2013 року №46926552207, останнє рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05.11.2013 року №6133/10/2615-10-04 та Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 року №18697/6/99-99-10-01-15 залишено без змін, а скарга – без задоволення.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.09.2013 року №46926552207 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірці підлягали фінансово-господарські відносини позивача з ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро» за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі – ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій – не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи – продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 на виконання положень ст. 201 ПК України затверджено Порядок заповнення податкової накладної, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071 (який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року) (надалі – Порядок №1379).

Відповідно до п. 5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №1379 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв’язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб’єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі – Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі – підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі – установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі – Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро».

Вищевказаний висновок, як вбачається зі змісту акту перевірки, зроблений у зв’язку з не підтвердженням ТОВ «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек» фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт і послуг) від ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро» за період квітня 2012 року, з урахуванням висновків акту від 25.10.2012 року №3518/22-710/31384822 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Стар Плюс ЛТД» за квітень 2012 року, відповідно до якого зроблено висновок, що ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро» реалізовував діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

При цьому, в акті перевірки вказано, що відповідно до додатку до податкової декларації з податку на додану вартість та реєстру отриманих податкових накладних за квітень 2012 року, ТОВ «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек» включило до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро» у розмірі 111 454,95 грн., а саме: від 28.04.2012 року №26 на загальну суму 57 879,00 грн. (у т.ч. ПДВ 9 646,50 грн.), від 28.04.2012 року №27 на загальну суму 26 878,80 грн. (у т.ч. ПДВ 4 479,80 грн.), від 28.04.2012 року №25 на загальну суму 1 606,78 грн. (у т.ч. ПДВ 267,80 грн.), від 28.04.2012 року №21 на загальну суму 200 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 33 333,33 грн.), від 28.04.2012 року №22 на загальну суму 250 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 41 666,67 грн.), від 28.04.2012 року №28 на загальну суму 39 171,72 грн. (у т.ч. ПДВ 6 528,62 грн.), від 28.04.2012 року №29 на загальну суму 64 616,94 грн. (у т.ч. ПДВ 10 769,49 грн.), від 28.04.2012 року №30 на загальну суму 28 576,45 грн. (у т.ч. ПДВ 4 762,74 грн.), з огляду на що саме вказані вище податкові накладні та підстави для їхнього формування є предметом дослідження у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро» на ім’я позивача виписало податкову накладну від 28.04.2012 року №22 на загальну суму 250 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 41 666,67 грн., в якості підстави для формування суми податкового кредиту у даній податковій накладній вказано договір виконання робіт від 30.03.2012 року №788-2/5/С1.

У відповідності до приписів п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Разом з тим, з наявної у матеріалах справи копії податкової накладної від 28.04.2012 року №22 не вбачається наявності на останній відбитку печатки ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро».

Крім того, самого договору виконання робіт від 30.03.2012 року №788-2/5/С1, укладеного між позивачем та ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро», який вказаний у податковій накладній від 28.04.2012 року №22 в якості підстави для формування податкового кредиту у вказаній сумі, матеріали справи не містять.

Згідно податкової накладної №25 копія якої наявна у матеріалах справи, податковий кредит у розмірі 267,80 грн. сформований на підставі договору підряду від 06.03.2012 року №780-2/5/С.

На підтвердження фактичності господарської операції, за результатами якої сформовано вказаний вище розмір податкового кредиту, позивачем надано суду копію договору від 06.03.2012 року, укладеного між позивачем (Підрядник) та ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро» (Субпідрядник), з копії якого не вбачається інший його реквізитів (зокрема, номеру договору) (а.с. 116-119 том 1), зі змісту якого вбачається, що субпідрядник зобов’язується своїми силами, засобами та на власний ризик виконати комплекс будівельно-монтажних робіт з власних матеріалів та матеріалів Підрядника, надалі – БМР, на будівництві комплексу будинків і споруд для обслуговування міжнародного аеропорту на вул. Медовій у Солом’янському районі м. Києва (аеропорт «Київ» (Жуляни) надалі – Будівельний майданчик, а Підрядник зобов’язується передати фронт робіт, проектно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити роботи на умовах цього Договору. Конкретний перелік робіт наведений у Додатку №1, який є невід’ємною частиною Договору (Договірна ціна).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проте, копії договору від 06.03.2012 року та Додатків №1 до даного договору (а.с. 120-121, а.с. 126-127 том 1), який відповідно до вищенаведених положень договору є його від’ємною частиною, не містять відміток печатки обох сторін.

Приписами п. 5.3.1 договору від 06.03.2012 року передбачено, що Субпідрядник зобов’язується виконати роботи якісно і своєчасно у відповідності з Договором, проектною документацією, будівельними нормами і правилами.

Слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 844 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 844 ЦК України).

Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 844 ЦК України).

Водночас, підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (ч. 1 ст. 877 ЦК України).

Разом з тим, на підтвердження фактичності даної господарської операції позивачем не надано проектно-кошторисної документації за договором підряду від 06.03.2012 року №780-2/5/С, на підставі якого ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро» виписало на ім’я позивача податкову накладну №25 від 28.04.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Підрядник) та ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро» (Субпідрядник) укладено договір від 06.01.2012 року з копії якого не вбачається інший його реквізитів (зокрема, номеру договору) (а.с. 153-156 том 1), зі змісту якого вбачається, що субпідрядник зобов’язується своїми силами, засобами та на власний ризик виконати комплекс будівельно-монтажних робіт з власних матеріалів та матеріалів Підрядника, надалі – БМР, на будівництві комплексу будинків і споруд для обслуговування міжнародного аеропорту на вул. Медовій у Солом’янському районі м. Києва (аеропорт «Київ» (Жуляни) надалі – Будівельний майданчик, а Підрядник зобов’язується передати фронт робіт, проектно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити роботи на умовах цього Договору. Конкретний перелік робіт наведений у Додатку №1, який є невід’ємною частиною Договору (Договірна ціна).

При цьому, між позивачем (Підрядник) та ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро» (Субпідрядник) укладено додаткову угоду №797-1/2/С від 22.03.2012 року до договору субпідряду №797/2/С2 від 06.01.2012 року, згідно якої сторони домовилися збільшити вартість робіт на 57 879,00 грн.

На підставі викладеного вище, ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро» виписало на ім’я позивача податкову накладну від 28.04.2012 року №26 на загальну суму 57 879,00 грн., у т.ч. ПДВ 9 646,50 грн.

Разом з тим, ч. 1 ст. 181 України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проте, копії додаткової угоди №797-1/2/С від 22.03.2012 року до договору субпідряду №797/2/С2 від 06.01.2012 року (а.с. 157 том 1), Додатку №1 до даного договору (Договірна ціна) (а.с. 158-159 том 1), який відповідно до вищенаведених положень договору є його від’ємною частиною, не містять підписів уповноважених представників та відміток печатки обох сторін.

Приписами п. 5.3.1 договору від 06.01.2012 року передбачено, що Субпідрядник зобов’язується виконати роботи якісно і своєчасно у відповідності з Договором, проектною документацією, будівельними нормами і правилами.

Слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 844 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 844 ЦК України).

Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 844 ЦК України).

Водночас, підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (ч. 1 ст. 877 ЦК України).

Разом з тим, на підтвердження фактичності даної господарської операції позивачем не надано проектно-кошторисної документації за додатковою угодою №797-1/2/С від 22.03.2012 року до договору субпідряду №797/2/С2 від 06.01.2012 року, на підставі якого ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро» виписало на ім’я позивача податкову накладну №26 від 28.04.2012 року.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Підрядник) та ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро» (Субпідрядник) укладено додаткову угоду №797-2/2/С від 29.03.2012 року до договору субпідряду №797/2/С2 від 06.01.2012 року, згідно якої сторони домовилися збільшити вартість робіт на 26 878,80 грн.

На підставі викладеного вище, ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро» виписало на ім’я позивача податкову накладну від 28.04.2012 року №27 на загальну суму 26 878,80 грн., у т.ч. ПДВ 4 479,80 грн.

Разом з тим, ч. 1 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проте, копії додаткової угоди №797-2/2/С від 29.03.2012 року до договору субпідряду №797/2/С2 від 06.01.2012 року (а.с. 192 том 1), Додатку №1 до даного договору (Договірна ціна) (а.с. 193-194 том 1), який відповідно до вищенаведених положень договору є його від’ємною частиною, не містять відміток печатки обох сторін.

Приписами п. 5.3.1 договору від 06.01.2012 року передбачено, що Субпідрядник зобов’язується виконати роботи якісно і своєчасно у відповідності з Договором, проектною документацією, будівельними нормами і правилами.

Слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 844 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 844 ЦК України).

Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 844 ЦК України).

Водночас, підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (ч. 1 ст. 877 ЦК України).

Разом з тим, на підтвердження фактичності даної господарської операції позивачем не надано проектно-кошторисної документації за додатковою угодою №797-2/2/С від 29.03.2012 року до договору субпідряду №797/2/С2 від 06.01.2012 року, на підставі якого ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро» виписало на ім’я позивача податкову накладну №27 від 28.04.2012 року.

Згідно матеріалів справи, ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро» на ім’я позивача виписало податкову накладну від 28.04.2012 року №28 на загальну суму 39 171,72 грн., у т.ч. ПДВ 6 528,62 грн., в якості підстави для формування суми податкового кредиту у даній податковій накладній вказано договір підряду від 30.03.2012 року №753/2/С.

Відповідно до умов договору субпідряду №753/2/С від 30.03.2012 року, копія якого наявна у матеріалах справи, Субпідрядник (ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро») зобов’язується своїми силами, засобами та на власний ризик виконати ремонт системи водяного пожежогасіння з власних матеріалів та матеріалів Підрядника (ТОВ «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек») на об’єкті: Оптово-роздрібний магазин «Фуршет» по вул. Кибальчича, 11 в м. Києві, надалі – «Об’єкт», а Підрядник зобов’язується прийняти та оплатити роботи на умовах цього Договору. Склад, обсяги, види, вартість обсягу робіт, що підлягають виконанню по цьому Договору, визначаються Сторонами в Кошторисі (договірна ціна), яка є Додатком №1 до даного Договору.

Так, приписами ч. 1 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Разом з тим, як вбачається з наявних у матеріалах справи копій договору субпідряду №797/2/С2 від 06.01.2012 року (а.с. 75-78 том 2) та додатку до нього (Договірна ціна) (а.с. 79-80 том 2), останні не містить відміток печатки контрагента позивача – ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро».

В якості доказів на підтвердження фактичності господарської операції у матеріалах справи міститься копія акту приймання виконаних будівельних робіт за квітень (типова форма №КБ-2в) (а.с. 91 том 2), проте остання не містить відбитку печатки контрагента позивача – ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро».

Приписами п. 5.3.1 договору субпідряду №753/2/С від 30.03.2012 року передбачено, що Субпідрядник зобов’язується виконати роботи якісно і своєчасно у відповідності з Договором, проектною документацією, будівельними нормами і правилами.

Слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 844 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 844 ЦК України).

Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 844 ЦК України).

Водночас, підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (ч. 1 ст. 877 ЦК України).

Разом з тим, на підтвердження фактичності даної господарської операції позивачем не надано проектно-кошторисної документації за договором субпідряду №753/2/С від 30.03.2012 року, на підставі якого ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро» виписало на ім’я позивача податкову накладну №28 від 28.04.2012 року.

Згідно податкової накладної від 28.04.2012 року №21, копія якої наявна у матеріалах справи, позивачем на підставі договору виконання робіт від 23.03.2012 року №438-1/2/3/4/8/9/С1 сформовано податковий кредит у розмірі 33 333,33 грн.

Так, між позивачем (Підрядник) та ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро» (Субпідрядник) укладено договір субпідряду №438-1/2/3/4/8/9/С1 від 23.03.2012 року, відповідно до умов якого Субпідрядник (ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро») зобов’язується своїми силами, засобами та на власний ризик виконати комплекс будівельно-монтажних робіт з власних матеріалів та матеріалів Підрядника, надалі - БМР, на об'єкті «Житловий комплекс з підземним паркінгом по пр. Г. Сталінграду, 2» в Оболонському районі м. Києва, в т.ч. Житловий будинок №1, житловий будинок №2, офісні приміщення, готель, паркінг, допоміжні споруди (в подальшому Об'єкт), а Підрядник зобов’язується прийняти Роботи та оплатити їх на умовах даного Договору. Склад, обсяги, види, вартість обсягу робіт, що підлягають виконанню по цьому Договору, визначаються Сторонами в Кошторисі (договірна ціна), яка є Додатком №1 до даного Договору.

Разом з тим, на підтвердження фактичності даної господарської операції позивачем не надано первинного документу за вказаний період (квітень 2012 року), на підставі якого був сформований вказаний у податковій накладній від 28.04.2012 року №21 розмір податкового кредиту.

Приписами п. 5.3.1 договору субпідряду №438-1/2/3/4/8/9/С1 від 23.03.2012 року передбачено, що Субпідрядник зобов’язується виконати роботи якісно і своєчасно у відповідності з Договором, проектною документацією, будівельними нормами і правилами.

Слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 844 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 844 ЦК України).

Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 844 ЦК України).

Водночас, підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (ч. 1 ст. 877 ЦК України).

Разом з тим, на підтвердження фактичності даної господарської операції позивачем не надано проектно-кошторисної документації за договором субпідряду №438-1/2/3/4/8/9/С1 від 23.03.2012 року, на підставі якого ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро» виписало на ім’я позивача податкову накладну №21 від 28.04.2012 року.

Водночас, копій податкових накладних від 28.04.2012 року №29 на загальну суму 64 616,94 грн. (у т.ч. ПДВ 10 769,49 грн.), від 28.04.2012 року №30 на загальну суму 28 576,45 грн. (у т.ч. ПДВ 4 762,74 грн.), на підставі яких ТОВ «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек» включило до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро», що вказано у додатку до податкової декларації з податку на додану вартість та реєстру отриманих податкових накладних за квітень 2012 року, у матеріалах справи взагалі не міститься.

Отже, суд дійшов висновку, що наявними у матеріалах справи доказами не спростовано твердження контролюючого органу про нереальність господарської операції між ТОВ «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек» та ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро» за квітень 2012 року.

При цьому, слід зазначити, що судом неодноразово наголошувалося про відсутність на ряді копій документів, наявних у матеріалах справи, відбитків печаток, у зв’язку з чим судовий розгляд справи неодноразово переносився.

Крім того, наведені у позовній заяві доводи позивача, в яких він посилається на процедурні порушення при проведенні перевірки ТОВ «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек» з боку відповідача, судом до уваги не беруться, оскільки останні не є наслідками необґрунтованості висновків, зроблених за наслідками перевірки, а у разі незгоди платника податків з висновками, викладеними в акті перевірки, захист прав та охоронюваних законом інтересів останнього може бути реалізовано шляхом подання до податкового органу відповідних заперечень, оскарження рішень, прийнятих за наслідками перевірки, що було розглянуто вище.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту здійснення господарських операції з виконання робіт контрагентом – ТОВ «Українсько-ізраїльська фірма «Он лайн Дніпро» – належними доказами, а тому віднесення до податкового кредиту сум, на підставі розглянутих вище договорів та податкових накладних, є безпідставним, що свідчить про правомірність донарахування контролюючим органом позивачу сум податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек» (ідентифікаційний код: 32072453, адреса: 01023, м. Київ, вул. Еспланадна, будинок 2) судовий збір у розмірі 3 009,28 грн. (трьох тисяч дев’яти грн. 28 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів – УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача – (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача – ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача – 820019, код класифікації доходів бюджету – 22030001, призначення платежу: «Судовий збір, за позовом ___ (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд міста Києва, код ЄДРПОУ 34414689».

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок