Ухвала суду № 38518438, 28.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

28 квітня 2014 р. Справа № 804/5946/14 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Боженко Н.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави України в особі судді Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Тарасенко Олександра Вікторовича про визнання неправомірними дій, стягнення витрат та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Держави України в особі судді Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Тарасенко Олександра Вікторовича в якому просить: визнати неправомірними дії судді Тернівського районого суду м.Кривого Рогу Тарасенко Олександра Вікторовича при винесені 14.10.13 р. ухвали по справі №215\6401\13-к, в якій зазначив вважати не поданою скаргу від 10.10.13 р. про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою від 28.08.13 р.; визнати дії судді Тернівського районого суду м.Кривого Рогу Тарасенко Олександра Вікторовича такими, що порушили права позивача на ефективний судовий захист; стягнути з відповідача на користь позивача витрати, які поніс позивач і які пов'язані з витратами у зв'язку з провадженнями у національних судах та державних установах, включаючи витрати на копіювання, друк, папір, поїздки та поштові послуги у сумі 100 грн.; стягнути за рахунок державного бюджету на користь позивача в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, у найменший термін, діями судді Тернівського районого суду м.Кривого Рогу Тарасенко Олександра Вікторовича в сумі 3600 грн.; допустити негайне виконання рішення суду, але не більше ніж за один місяць; звільнити від сплати судового збору; судові витрати покласти на відповідача.

Згідно з ч.2 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про порушення його конституційних прав відповідачем при винесенні ухвали по справі №215\6401\13-к від 14.10.2013 року про повернення скарги, яку ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2013 року було скасовано.

Відповідно до норм п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статей 126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 р. №8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв із таким предметом.

Аналогічна позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України №2-рп/2011 від 11 березня 2011 року, відповідно до якого давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи може лише апеляційна і касаційна інстанція при перегляді судових рішень.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» судам роз'яснено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

Отже, рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом. У разі порушення суддею законодавства, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачена дисциплінарна відповідальність, порядок і умови її застосування.

Згідно зі ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 17, 107, 109, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі судді Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Тарасенко Олександра Вікторовича про визнання неправомірними дій, стягнення витрат та моральної шкоди.

Роз'яснити позивачу, що згідно ч.5 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження та позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали згідно ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Н.В. Боженко