Постанова № 38517921, 08.11.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2013 року справа № 811/2987/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю “Імпорт”

до відповідача

Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

про

визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Імпорт” звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення від 12.07.2013 року №100270000/2013/310151/2 про коригування митної вартості товарів в повному обсязі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11 жовтня 2013 року.

В судових засіданнях оголошувалася перерва у зв’язку у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначає, що під час митного оформлення у Київській міжрегіональній митниці Міндоходів – побутових цифрових супутникових і кабельних приймачів, імпортованого в Україну за зовнішньоекономічним контрактом від 01.10.12 р. №12, позивачем визначена його митна вартість за ціною договору, відповідно до якого загальна вартість товару становила 17 072,00 дол. США. Однак, відповідач, посилаючись на недостатність та сумнівність документів, наданих для визначення митної вартості товару, прийняв рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №100270000/2013/310151/2 від 12.07.2013р., визначивши митну вартість товарів за резервним методом, що призвело до збільшення суми митних платежів на загальну суму 45628,80 грн. Позивач вважає, що надав достатньої інформації для визначення митної вартості товару за методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

В судове засідання 08 листопада 2013 року представник позивача не прибув подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.59).

Відповідач в письмовому запереченні проти позову зазначив, що причиною відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору згідно зі ст. 58 МК України стала неможливість визначення митної вартості за наданими декларантом документами. У зв’язку з цим митним органом було послідовно застосовані методи оцінки згідно зі МК України та визначено митну вартість товару на підставі інформації з ПІК ЄАІС ДМСУ "Цінова інформація" щодо митних оформлень ідентичних товарів. Відповідач зазначав, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, наполягали на правомірності оскаржуваного рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, у зв’язку з чим просили суд у позові відмовити.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття сторін та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 08 листопада 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні, справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпорт" з 12 травня 2008 року зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради та є суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності.

Між ТОВ "Імпорт" (покупець) та компанією Vitas LLC (USA) (продавець) 01.10.12 р. укладено контракт №12, за умовами якого продавець продає, а покупець купує побутові цифрові супутникові приймачі та побутові цифрові кабельні приймачі (а.с.13).

Відповідно до Специфікації №3 від 11.03.13р., яка є додатком до Контракту №12 від 01.10.12 р. (а.с. 14), продавець зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах СІF – порт Одеса (Україна) товар:

- побутові цифрові супутникові приймачі "SAFA" ТА-1001 НD в кількості 770 штук, по ціні 17,60 дол. США/шт. загальною вартістю 13 552,00 дол. США.;

- побутові цифрові кабельні приймачі "SAFA" ТА-1001 НD-С в кількості 200 штук, по ціні 17,60 дол. США/шт. загальною вартістю 3 520 дол. США.

За вказаним зовнішньоекономічним контрактом ТОВ "Імпорт" було імпортовано на митну територію України партію товару - побутових цифрових супутникових і кабельних приймачів на загальну суму 17 072,00 дол. США.

В липні 2013 року до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів позивачем для митного оформлення товару була подана вантажно-митна декларація №100270000/2013/263369 із супровідними документами, в графі 31 (маркування та кількість) якої зазначено товар №1– побутові цифрові кабельні приймачі "SAFA" ТА-1001 НD-770 шт., "SAFA" ТА-1001 НD-С-200 шт.(а.с. 12).

Одночасно з вантажною митною декларацією декларантом подано декларацію митної вартості згідно з якою митна вартість товару визначена відповідно до 1 методу у розмірі 136456,50 грн. (17072,00 дол.США) та супровідні документи.

Здійснюючи контроль за правильністю визначення митної вартості задекларованого товару, митним органом викладено вимоги про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, та додатково витребувано у декларанта за переліком.(а.с.8).

ТОВ "Імпорт" відповідно до листа №01/1207 від 12.07.2013 року надано митному органу додаткові наявні документи, а саме: копія видаткової накладної №РН-0000017 від 26.04.2013 р., податкові накладні від 26.04.2013р. та 07.05.2013р. за яким здійснено реалізацію аналогічного товару попередньої партії вищезазначеного контракту та копію платіжного доручення №3 від 02.07.2013 р. (а.с.18).

Київською міжрегіональною митницею Міндоходів на підставі отриманої цінової інформації, прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару №100270000/2013/310151/2 від 12.07.2013 р., яким визначено суму вартості за одиницю товару у розмірі 47,0400 дол. США, загальна сума товару визначена у 45628,80 дол. США. При визначенні митної вартості товару митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості №6. (а.с.8)

Також Київською міжрегіональною митницею Міндоходів 12.07.2013 р. оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №100270000/2013/310151/2, відповідно до якої митна декларація не може бути прийнята, товари не підлягають митному оформленню, товари не підлягають пропуску через митний кордон України у зв’язку з винесенням рішення щодо коригування заявленої митної вартості товару(а.с.19).

Основні засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України визначає та регулює Митний кодекс України.

Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Статтею 49 Митного кодексу України (надалі – МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, або скориговану за результатами контролю, здійсненого митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; письмово звертатися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу або сплатити митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом, у разі відсутності у них на день митного оформлення достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, або у разі їх незгоди з митною вартістю, визначеною митним органом; проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; випускати товари, що декларуються, у вільний обіг за умови забезпечення сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів у разі неможливості визнання митної вартості, заявленої декларантом або уповноваженою ним особою; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після завершення їх митного контролю та митного оформлення; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості; неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу); невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З аналізу вищезазначених норм суд вбачє, що у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах, для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані надати додатковий перелік документів. Одночасно, зміст пункту 3 частини 53 МК України свідчить, що такі документи мають бути надані за умови їх наявності. При цьому витребовування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом із тим, митний орган, перевіряючи надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, імпортованого позивачем, додатково витребував перелік документів, при цьому не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №100270000/2013/310151/2 від 12.07.2013 р., за результатами аналізу поданих позивачем до митного оформлення документів, митним органом виявлено наступні обставини та розбіжності: в коносаменті від 28.02.2013 року зазначено що фрахт не оплачено, хоча умовами поставки в контракті та інвойсі є CIF- Одеса;

В контракті від 01.10.2012 року №12 п.22 зазначено, що вартість товару включає вартість тари, пакування, маркування, а також вартість за використання торгового знаку, але в інвойсі відсутні дані складові вартості;

Не надано страхові документи при умовах CIF;

В платіжному дорученні містяться посилання на контракт, проте відсутні посилання на інвойс, що не дає змоги ідентифікувати оплату з вартістю оцінюваних товарів.

Судом встановлено, що позивачем укладався базисний контракт. Умови зовнішньоекономічного договору (контракту) називаються базисними тому, що встановлюють базис ціни залежно від того, чи включаються витрати на доставку в ціну товару чи ні з використанням термінів Інкотермс. Тільки пряме посилання на Інкотермс є підставою для тлумачення зовнішньоекономічного контракту.

У зв'язку з поставкою товару за зовнішньоекономічним договором (контрактом) між сторонами договору виникають відповідні обов'язки. Ці обов'язки представлені у вигляді окремих статей. Кожна із статей з боку продавця "віддзеркалює" обов'язки покупця щодо постачання товару за термінами Інкотермс-2000.

Термін CIF класифікується як вартість, страхування та фрахт (назва порту призначення).

Відсутність окремих відомостей в наданому в складі пакету документів для митного оформлення коносаменті та неподання декларантом страхових документів при умовах поставки CIF є безпідставним, оскільки термін CIF (вартість, страхування та фрахт) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, ризик втрати чи пошкодження товару, проте додаткові витрати після здійснення постачання переходять з продавця на покупця. Продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески на користь покупця, здійснити митне очищення товару для експорту.

Суд зазначає, що умови поставки врегульовано договірними відносинами (контрактом) суб'єктів господарювання, до компетенції та повноважень органу доходів і зборів не віднесено контроль за їх виконанням. Окрім того, зазначені відомості окремо не впливають на ціну товару.

Твердження про неможливість ідентифікувати оплату декларанта з вартістю товарів суд не бере до уваги, оскільки спростовується поданими до митного оформлення контрактом № 12 від 01.10.2012 р. та специфікацією № 3 до нього на поставку побутових цифрових супутникових та кабельних приймачів на загальну суму 17 072,00 доларів СІЛА.

ТОВ «ІМПОРТ» згідно з платіжним дорученням № 3 від 02.07.2013 р. сплачено саме 17 072,00 доларів США, за товар, з посиланням на контракт, що відповідає призначенню платежу (а.с.16).

Крім того, зазначена позиція інспектора митного посту щодо оформлення розрахунково - платіжних документів сторін не ґрунтується на вимогах законодавства, відповідно, є суб'єктивною точкою зору.

Розділом 1 контракту № 12 від 01.10.2012 р. визначено предмет закупівлі - побутові цифрові супутникові та кабельні приймачі (Товар), найменування, кількість та асортимент якого визначаються специфікаціями, що становлять його невід'ємну частину.

Згідно п.2.1, 2.2 контракту ціна за товар вказується в специфікаціях до даного контракту. У вартість товару включається: завантаження, доставка до порту призначення, вартість митних послуг на території Продавця, вартість тари, упаковки, маркування, а також вартість за використання товарного знаку.

Суд звертає увагу на те, що застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) не є взаємозалежним від наявності в платіжному документі про оплату товару посилання на інвойс та окремої вказівки в інвойсі на складові вартості товару, які включені до вартості товару за умовами контракту.

Відповідач ототожнює з процедури витребування додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості та консультації декларанта з митним органом в процесі коригування митної вартості.

Спростуванням такої позиції Відповідача слугує системний аналіз правових норм ч.3 ст.53 МК України, що регламентує подання декларантом документів для підтвердження заявленої митної вартості, та ч.5 ст.55 МК України в частині проведення консультацій декларанта з митним органом при коригуванні митної вартості.

Норми статті 53 МКУ обумовлюють надання додаткових документів - при їх наявності.

При цьому, витребування таких документів може мати місце тільки у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду України з даного питання висловлена в постанові від 29 травня 2012 р. по справі № 21-91а12.

Проте, витребувавши додаткові документи, Відповідачем не наведено обґрунтування своїх сумнівів щодо заявленої Позивачем митної вартості товару.

Твердження позивача про виключну компетенцію митних органів в питаннях перевірки та контролю обчислення декларантом митної вартості судом не беруться до уваги виходячи з наступного.

Верховний Суд України, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо виключної компетенції митних органів в питаннях перевірки та контролю обчислення декларантом митної вартості одночасно вказує на те, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких обмежень, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом і декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів,

Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2011 р. по справі №21-378а11, від 06 лютого 2012 р. по справах №№ 21-418а11, 21-375а11, 21-365а11, від 29 травня 2012 р. по справі № 21-91а12, від 03 липня 2012 р. по справі № 21-197а12, від 09 жовтня 2012 року по справі № 21-252а12.

Під час розгляду справи митний орган не надав суду доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного декларантом методу за ціною договору.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування регламентовані главою 9 МК України.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідач не надав доказів наявності обмежень, передбачених частиною 1 статті 58 МК України, які виключають використання першого методу.

Статтею 64 МК України, якою регламентовані умови використання останнього методу №6 ("резервного"), застосованого відповідачем-1 при прийнятті спірного рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Отже, митним органам надано право застосування резервного методу у випадках, коли вони аргументовано вважають, що інші п'ять методів не можуть бути використані та не дозволять об'єктивно та максимально точно встановити вартість оцінюваних товарів

Між тим, відповідачем, яким визначено митну вартість товару на підставі резервного методу, не надано суду доказів того, що ним до застосування цього методу послідовно застосовувались інші методи визначення митної вартості.

Суд також зазначає, що митним органом при здійсненні митного контролю не зазначалося про недостовірність документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості. Кіровоградською митницею не доведено, що визначена ТОВ "Імпорт" митна вартість товару за ціною договору, обрахована в 17072 дол. США, є недостовірною та такою, що документально не підтверджується.

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що позивач вже ввозив побутові цифрові супутникові приймачі "SAFA" ТА-1001 НD та побутові цифрові кабельні приймачі "SAFA" ТА-1001 НD-С за цим самим договором, декларуючи його за митною вартістю визначеною за першим методом, про що свідчать специфікації № 1 від 22.11.2012р., специфікації №2 від 12.12.2012р. до нього, заявлену митну вартість яких було визнано Київською митницею за основним методом її визначення-за ціною договору згідно з митними деклараціями №100270000/2013/261981 від 12.02.2013р. та №100270000/2013/262325 від 22.03.2013р. (а.с.34-37).

В порушення ст. 57 МКУ Відповідачем визначено митну вартість за резервним методом, без обґрунтування неможливості застосування жодного з попередніх п'яти методів в порядку їх наступності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наявними в справі доказами підтверджується правомірність поданих позивачем документів для визначення митної вартості товарів. Натомість відповідачем не надано доказів, які б свідчили про заниження позивачем митної вартості імпортованих товарів та законність відмови в митному оформленні товару за першим методом.

Судом встановлено, що відповідачем були порушені приписи чинного законодавства щодо порядку митного оформлення та застосування методів визначення митної вартості товару.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при митному оформленні товару ТОВ "Імпорт" надані всі відповідні документи що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, подання яких є обовязковими. У ході судового розгляду встановлено невідповідність оспорюваного позивачем рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування заявленої митної вартості товарів №100270000/2013/310151/2 від 12.07.2013р. критеріям, зазначеним у ч.3 ст.2 КАС України, а відповідачем правомірність цього рішення не доведена, суд погоджується з доводами про протиправність вказаного рішення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 157, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення №100270000/2013/310151/2 від 12.07.2013 року про коригування заявленої митної вартості товарів.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "Імпорт" (код 35914228) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2282,50 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук