Рішення № 38516489, 22.04.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р.Справа № 922/5378/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом ПрАТ "Страхова компанія "УНІКА" до Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Коваленко А.О.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2013 року до господарського суду звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" ( надалі - позивач) та просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" ( надалі - відповідач) суму збитків в розмірі 49 000 грн. та судовий збір .

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити регресну виплату.

Відповідач по справі проти заявленого позову заперечує.

Вважає, що додаткова угода №1 від 11.04.2013 року до Договору 245002/4096/0000396 від 13.04.2012 року не підписувалась ОСОБА_2, оскільки підписи даної особи різняться, що у відповідача викликає сумніви стосовно того, чи підписувала вказана особа цю угоду.

Для з'ясування вказаного факту за клопотанням відповідача була призначена судова почеркознавча експертиза. Для її проведення судом було витребувано оригінал вказаної додаткової угоди. проте, позивачем, з невідомих причин документ не додано, внаслідок чого, судово-почеркознавча експертиза не була проведена

Представник позивача в судове засідання 22.04.14р. не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.04.13р. проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

12.04.2012 року між ПРАТ "Страхова компанія "Уніка" та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 245002/4008/0000396 (КАСКО) згідно якого ПРАТ "Страхова компанія "Уніка" було застраховано майнові інтереси Страхувальника пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "Фольксваген" державний номер НОМЕР_1.

Згідно довідки ВДАІ, 26.05.2013 року по вул. Центральній с. Вільхівка Харківського району Харківської області сталася ДТП за участю автомобілів "Фольксваген", д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та "ВАЗ", д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки ЗАЗ д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4

Відповідно до постанови Харківського районного суду Харківської області від 19.06.2013 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

27.05.2013 року Страхувальником ОСОБА_2 було подано до ПРАТ "Страхова компанія "Уніка" заяву на виплату страхового відшкодування.

03.06. 2013 року на підставі заяви Страховика суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 було здійснено огляд транспортного засобу, про що складено протокол.

06.06.2013 року суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5, було складено висновок по визначенню вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Фольксваген", д/н НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП з урахуванням фізичного зносу автомобіля, відповідно до якого матеріальний збиток склав 48046,52 грн.

Крім того, при додатковому огляді від 26.07.2013 року ОСОБА_5 були виявлені додаткові пошкодження транспортного засобу, завдані внаслідок ДТП, про що складено відповідний протокол.

07.08.2013 року ОСОБА_5 було складено додаток до звіту №117219 від 06.06.2013 року, яким визначено матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу внаслідок ДТП, що складає 14142,86 грн.

Згідно рахунку № АДСЧТ07928 від 13.06.2013 року наданого ТОВ "Автодром Харків" вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Фольксваген" д/н НОМЕР_1 складає 48899,98 грн., та згідно рахунку № АДСЧТ10014 від 29.07.2013 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Фольксваген" д/н НОМЕР_1 становить 13920,93 грн. Загалом вартість матеріального збитку завданого транспортному засобу "Фольксваген" д/н НОМЕР_1 внаслідок ДТВ згідно наведених рахунків складає 62820,91 грн.

На виконання умов вищезазначеного договору страхування, на підставі заяви Страхувальника про виплату страхового відшкодування, вищенаведених рахунків, страхових актів № 00117219 (ДОП) від 13.06.2013 та №117219 (ДОП) від 12.08.2013 року, позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 48249,67 грн. (за вирахуванням франшизи 650,31 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 021225 від 18.06.2013 року та у розмірі 139120,93 грн., що підтверджується платіжним дорученням №028370 від 14.05.2013 року. (т.1 а. с. 90-91).

Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Наведене також випливає з приписів п.1 ч.3 ст.22 Цивільного кодексу України, згідно якої збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як встановлено матеріалами справи, постановою Харківського районного суду Харківської області від 19.06.2013 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Отже, з наведеного випливає, що ОСОБА_3 зобов'язаний відшкодувати шкоду позивачеві в порядку регресу відповідно до вищенаведених норм законодавства у розмірі 62170,60 грн.

Проте, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована в ТОВ "Міжнародна страхова компанія", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС 0013053, як страховик винуватої у вчиненні ДТП особи, повинна відшкодувати в порядку регресу позивачу страхове відшкодування, яке останній виплатив своєму страхувальнику за договором добровільного страхування.

Згідно полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 50000 грн., крім того франшиза за даним полісом складає 1000 грн.

Отже, ТДВ Міжнародна страхова компанія" повинна відшкодувати позивачу страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 49000 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся з регресною вимогою №04836 від 03.09.2013 року до відповідача з проханням сплатити суму страхового відшкодування, проте відповідачем дане відшкодування не виплачено.

12.12.11р. Харківським науково - дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С Бокаріуса, що є державною спеціалізованою установою, яка відповідно до законодавства здійснює судово - експертну та наукову діяльність у галузі криміналістики і судової експертизи, на замовлення ТОВ "Міжнародна СК", було проведено експертне автотоварознавче дослідження, відповідно до якого було складено висновок №12132, відповідно до страхового акту №4765 від 26.07.12р. на підставі калькуляції/висновку №12132 розмір страхового відшкодування складає 5078,10 грн.

Такі дії відповідача на думку позивача порушують його права та законні інтереси, що і стало підставою для звернення до суду з відповідною позовною заявою, тому, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" про стягнення в порядку регресу суми страхового відшкодування в розмірі 49000 грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Згідно ст. ст. 3-5 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована в ТОВ "Міжнародна страхова компанія", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС 0013053

Пунктом 37.4 ст. 37 цього Закону України передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, повязані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного комплексного страхування на транспорті від 12.04.2012 p. №245002/4008/0000396 перейшло право вимоги до відповідача, як особи відповідальної за завдані збитки ОСОБА_3

Разом з цим суд не бере до уваги твердження відповідача про завищення вартості ремонтних робіт автомобіля "Фольксваген", д/н НОМЕР_1, та посилання на невідповідність звіту № 117219 від 06.06.2013р. вимогам чинного законодавства, та безпідставного врахування нормо-годин, запчастин, лако-фарбових матеріалів за цінами ТОВ "Автодом Харків", оскільки, вартість відновлювального ремонту вказаного тз з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу було визначено при проведенні експертного дослідження та оцінки автомобіля з урахуванням вартості нормо годин за цінами ТОВ "Автодром Харків", який є офіційним дилером "Фольксваген" в Україні.

Відповідно до п. 8.5.6. "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів" у разі документального підтвердження відновлення КТЗ чи його складової частини на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві розрахунки вартості ремонтно-відновлювальних робіт проводяться на підставі вартості однієї нормо-години ремонтних робіт цього підприємства.

Матеріалами справи встановлено, що отримувачем коштів страхового відшкодування є СТО ТОВ "Автодом Харків", крім того страхове відшкодування було здійснене на підставі рахунків, виставлених ТОВ "Автодом Харків" №АДСЧТ07928 від 13.06.2013 року на суму 48899,98 грн., та №АДСЧТ10014 від 29.07.2013 року на суму 13920,93 грн.

Умовами п.10.1.14. договору добровільного комплексного страхування на транспорті від 12.04.2012 року №245002/4098/0000396 передбачено, що розрахунок суми страхового відшкодування при настанні страхових випадків за ризиками "ДТП", "Протиправні дії третіх осіб", "Стихійне лихо", "Пожежа" та "інші випадки" здійснюється на основі звіту (дослідження) експерта/оцінювача, або на основі аварійного сертифікату Страховика, або на основі калькуляції вартості відновлювального ремонту на станції технічного обслуговування (СТО) відповідно до одного з нижченаведених варіантів, зокрема, згідно п.10.1.14.2 розрахунок страхового відшкодування здійснюється на підставі розрахунку Страховика із застосуванням:

10.1.14.2.1. для ТЗ, на який поширюються гарантії зобов'язання виробника/ імпортера/ дилера , - цін на запасні частини та вартості нормо-годин СТО, яка підтримує гарантійні зобовязання щодо ТЗ, а також рекомендованих виробником ТЗ нормативів трудоємності ремонтних робіт;

10.1.14.2.2. для ТЗ, на який не поширюються гарантії зобов'язання виробника/ імпортера/ дилера , - цін на запасні частини та вартості нормо-години СТО за вибором Страховика, а також рекомендованих виробником ТЗ нормативів трудоємності ремонтних робіт. Страхове відшкодування може бути здійснене на підставі калькуляції СТО в разі погодження із Страховиком та враховуючи умови пунктів 10.1.14.2.1,.10.1.14.2.2, тільки шляхом перерахування суми страхового відшкодування на рахунок цього СТО.

Експертне дослідження та звіт про оцінку автомобіля № 117219 від 06.06.2013р. виконані ФОП ОСОБА_5, який є суб'єктом оціночної діяльності (Сертифікат НОМЕР_4, виданий ФДМУ 24.09.2010 т.1 а.с. 89). Звіт про оцінку відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави не брати вказаний звіт до уваги.

Крім того, посилання відповідача на те, що його представник не повідомлявся про проведення технічного огляду пошкодженого автомобіля та не був присутній при його проведенні є безпідставні, оскільки вимоги Методики не передбачають обов'язкового виклику сторін для проведення експертизи. Натомість згідно п. 5.2. Методики виклик зацікавлених осіб для технічного огляду тз із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ здійснюється замовником дослідження у разі потреби.

Твердження відповідача щодо неналежності або недійсності укладеної додаткової угоди №1 від 11.04.2013 року до Договору, з посиланням на сумнівність підписання останньої страхувальником (ОСОБА_2 ), суд не приймає до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів визнання такої угоди недійсною у судовому порядку, а також інших документально підтверджених фактів, які спростовують належність даної додаткової угоди.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та покладає судовий збір на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 25 Закону України "Про страхування", ст. 3-5, 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статтями 979, 990, 993 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 1,4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" ЄДРПОУ 31236795 (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 99 А-3) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" ЄДРПОУ 20033533 (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, р/р 26500455 в АТ Райффайзен Банк Аваль, МФО 300335) суму збитків в порядку регресу у розмірі 49000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.04.2014 р.

Суддя Л.С. Лаврова