Постанова № 38515586, 28.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2014 р. Справа № 805/3603/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу, -

встановив:

24 березня 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - Відповідач або Єнакієвська ОДПІ), в якому просив:

- визнати протиправними дії Єнакієвської ОДПІ щодо винесення вимоги про сплату боргу від 17 лютого 2014 року № Ф-61 на суму 3 606,73 грн.;

- скасувати вимогу Єнакієвської ОДПІ про сплату боргу від 17 лютого 2014 року № Ф-61 на суму 3 606,73 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що він є пенсіонером за віком та фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, отже він звільнений від сплати єдиного внеску. Вважаючи оспорювані дії та вимогу відповідача протиправними, позивач наполягав на задоволенні позову (а.с.3-6).

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення (а.с.35-36), сутність яких полягала в тому, що ОСОБА_1 не досяг пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому відсутні підстави для звільнення його від сплати єдиного внеску.

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.32-33).

Сторони явку своїх представників в судове засідання не забезпечили.

24 квітня 2014 року позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, одночасно вказавши, що наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с.50).

17 квітня 2014 року представник відповідача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.35-36).

З урахуванням наведеного та відповідно до положень ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України розгляд справи здійснено в письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, що встановлено на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с.7-8).

ОСОБА_1 зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця 06 червня 2003 року Виконавчим комітетом Єнакієвської міської ради Донецької області, про що 08 грудня 2012 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 2 268 017 0000 002303.

Вказані обставини встановлені на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 (а.с.11) та даних ресурсу «Пошук відомостей в ЄДР» державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (а.с.16-17).

З 10 червня 2003 року ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Єнакієвській ОДПІ за реєстраційним номером 307, що підтверджено довідкою від 16 квітня 2014 року № 222/9/05-11-18-02-113-7/694 (а.с.37).

З 01 січня 2012 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування - єдиному податку, про що свідчить свідоцтво про сплату єдиного податку серії НОМЕР_3 від 31 травня 2012 року (а.с.12).

Одночасно із цим ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4, виданим Пенсійним фондом України 29 жовтня 2009 року (а.с.10)

Як пенсіонер ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області та з 20 серпня 2009 року отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за Списком № 1, про що свідчить довідка від 21 лютого 2014 року (а.с.10), протокол № 3118 від 14 жовтня 2009 року (а.с.43, 47), заява про призначення пенсії від 02 жовтня 2009 року (а.с.44, зворотній бік а.с.47) та довідка за № 4419 (а.с.45, 48).

За інформацією, наданою Управлінням Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області від 17 квітня 2014 року № 10123/07, договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування з ОСОБА_1 не укладався (а.с.42, 46).

17 лютого 2014 року Єнакієвською ОДПІ сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-61, згідно з якою станом на 17 лютого 2014 року у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 3 606,73 грн. (недоїмка зі сплати єдиного внеску за відсутності штрафів та пені) (а.с.9, 38).

До спірної вимоги включена недоїмка зі сплати єдиного внеску за 2 квартал 2013 року в сумі 1 194,03 грн., за 3 квартал 2013 року в сумі 1 194,03 грн. та за 4 квартал 2013 року в сумі 1 218,67 грн., а разом 3 606,73 грн. Цей висновок ґрунтується на даних облікової картки ОСОБА_1 за 2013 та 2014 роки (а.с.40-41) та довідці Єнакієвської ОДПІ від 28 квітня 2014 року № 7885/10/05-11-25-013-1/1119 (а.с.52).

Згідно з письмовими поясненнями позивача, спірну вимогу він отримав в Єнакієвській ОДПІ 17 лютого 2014 року (а.с.50).

Крім того судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2014 року № Ф-61 була надіслана на адресу позивача поштою та отримана останнім 22 лютого 2014 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.38).

Ухвалою від 28 квітня 2014 року причини пропуску позивачем строку на звернення до суду із вказаним позовом визнані поважними (а.с.53).

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Ст.3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства, крім іншого, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 КАС України.

Отже, вирішуючи по суті публічно-правовий спір, суд має перевірити відповідність оскаржуваних дій та вимоги відповідача критеріям, наведеним в ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464 фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 7 липня 2011 року № 3609-VI, який набув чинності з дня, наступного за днем його опублікування в газеті «Голос України» від 05 серпня 2011 року № 188, а саме з 06 серпня 2011 року, ст.4 Закону № 2464 доповнена ч.4 наступного змісту: «Особи, зазначені у п.4 ч.1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Зазначеною нормою визначені дві умови звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску: наявність статусу пенсіонера за віком або інваліда та факт отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. Тобто критерієм звільнення від сплати єдиного внеску разом із фактом отримання пенсії, є наявність у особи, яка обрала спрощену систему оподаткування, статусу пенсіонера за віком, що встановлюється відповідно до умов, визначених законом, зокрема, досягнення певного віку.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в рішенні у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) 9 лютого 1999 року № 1-рп/99: «В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Аналізуючи дію в часі ч.4 ст.4 Закону № 2464, суд приходить до висновку, що з 06 серпня 2011 року фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільнені від сплати єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом; пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом, а також зазначає, що умови призначення пенсії за віком визначені ст.26 цього Закону.

Ч.1 ст.9 Закону № 1058 визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до абз.2 п.16 Прикінцевих положень Закону № 1058 положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Види державних пенсій, які призначаються за Законом № 1788, визначені ст.2 цього Закону.

Системний аналіз положень ст.ст.12-18 Закону № 1788 свідчить, що законодавець розрізнив пенсії за віком в залежності від умов їх призначення, визначивши загальні умови призначення пенсії за віком (ст.12), пільгові умови призначення пенсії за віком (ст.13), а також особливі умови призначення цього виду пенсії окремим категоріям громадян (працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства тощо) (ст.ст.14-18).

Як встановлено судом, позивач отримує пенсію за віком, є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, отже він належить до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного внеску, а тому він не зобов'язаний нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, а також надавати звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про наявність в позивача обов'язку сплачувати єдиний внесок, так як пенсію позивачу призначено на пільгових умовах до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», через невідповідність цих доводів приписам ч.4 ст.4 Закону України № 2464, яка єдиною умовою її застосування передбачає набуття фізичною особою-підприємцем статусу пенсіонера за віком та не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, до того ж обмежень застосування цієї статті до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах, нею також не встановлено.

Оскільки позивач як пенсіонер за віком не зобов'язаний був сплачувати єдиний внесок, він може бути платником єдиного внеску виключно за умови добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, однак договір про добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні позивач не укладав.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 27 лютого 2014 року по справах №№ К/800/47624/13, К/800/44328/13, К/800/44677/13, К/800/41570/13, К/800/41432/13, в постанові від 27 лютого 2014 року по справі № К/800/40590/13, в ухвалі від 26 лютого 2014 року по справі № К/800/8822/14, в ухвалах від 20 лютого 2014 року по справах №№ К/800/41185/13, К/800/40678/13, К/800/42204/13, К/800/36876/13, в ухвалі від 13 лютого 2014 року по справі № К/800/40610/13 тощо, в яких судом касаційної інстанції зазначено, що на пенсіонерів, які отримують пенсію за віком відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з серпня 2011 року згідно ч.4 ст.4 Закону №2464 не розповсюджується обов'язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Приймаючи до уваги той факт, що до спірної вимоги Єнакієвською ОДПІ включена недоїмка зі сплати єдиного внеску, яка виникла за 2, 3 та 4 квартали 2013 року, тобто після набрання чинності ч.4 ст.4 Закону № 2464 в редакції від 06 серпня 2011 року, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2014 року № Ф-61 підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Позовні вимоги про визнання протиправними дій Єнакієвської ОДПІ задоволенню не підлягають, оскільки оспорювані дії безпосередніх правових наслідків для позивача у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав чи обов'язків не мали, а тому окремої оцінки суду не потребують. Правові наслідки для позивача мала вимога про сплату боргу (недоїмки), яка за висновком суду, підлягає визнанню протиправною та скасуванню, чого цілком достатньо для ефективного відновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заслухавши пояснення представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, що передбачено ч.3 ст.94 КАС України.

Пера І.В. документально підтверджені судові витрати по сплаті судового забору в розмірі 255,78 грн. (а.с.2-2а, 23), в тому числі 182,70 грн. - 10% ставки судового збору за позовні вимоги майнового характеру та 73,08 грн. - судовий збір за немайнові вимоги.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог на користь Пера І.В. з Державного бюджету України підлягають присудженню 182,70 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2014 року № Ф-61.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового забору в сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті 28 квітня 2014 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.