Постанова № 38515281, 30.04.2014, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/3043/14-п

Провадження № 3/359/867/2014

Протокол № 0131/125120101/14

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2014 року м. Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С.М., за участю прокурора Сосновенко О.В., представника митниці Мусіної К.Б. та представника особи, яка притягається до відповідальності - адвоката ОСОБА_2, свідка ОСОБА_3, розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Київської митниці Міндоходів, про порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України, щодо громадянки України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Полтавська область, м. Лубни, місце проживання: АДРЕСА_1, працює: директор маркетингу компанії «Торговий дім Гастросервіс», ідентифікаційний номер НОМЕР_1,-

в с т а н о в и в :

24.03.2014 року о 10 год. 45 хв. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу "Відліт" терміналу "D" ДП МА "Бориспіль" у громадянка України ОСОБА_4, яка відлітала з України до м. Відень, Австрія, літаком авіакомпанії «AUSTRIAN», рейсом №913, своїми діями обрала канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявила про те, що переміщувані нею через митний коридор України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо вивезення з митної території України та своїми діями засвідчила факти, що мають юридичне значення. Після перетину пасажиркою „білої лінії", яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю „зелений коридор" пасажирці було задано запитання щодо наявності в неї готівки, на що вона відповіла, що бажає задекларувати готівку та має при собі 150000 доларів США. Після цього пасажирку було запрошено до службового приміщення залу "Відліт" терміналу "D" ДП МА "Бориспіль", де нею була видана готівку в розмірі 151298 доларів США, 105 євро та 2050 грн. 00 коп., що знаходились в жіночій сумочці пасажирки, також було пред'явлено пасажиркою копії квитанцій ПАТ КБ «Приватбанк» про зняття готівки з рахунку НОМЕР_2 від 26 лютого 2014 року на ім'я ОСОБА_4 на суму 65 733 долари США 43 цента та НОМЕР_3 від 26 лютого 2014 року на ім'я ОСОБА_4 на суму 85 289 доларів США 37 центів, довідка «Приват Банк» від 26.02.2014 року №1252324 на ім'я ОСОБА_4, довідка «Приват Банк» від 18.03.2014 року №1316427 на ім'я ОСОБА_4. Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів громадянки України ОСОБА_4 готівка належить їй особисто. Пасажирка обрала проходження митного контролю через зону спрощеного митного контролю "зелений коридор", де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує 10 000 євро (чи еквівалент цієї суми в іншій валюті). З виявленої суми пасажирці було пропущено 13434 доларів США, 105 євро та 2050 грн. 00 коп.

На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації та дозвільних документів пасажирка не надала, до моменту перетину нею «білої лінії» до інспекторів митниці з приводу декларування готівки не зверталася. Своїми діями громадянка України ОСОБА_4 під час проходження митного контролю в залі «Відліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» порушила встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

Зазначені дії, що полягають у переміщенні через митний кордон України громадянкою України ОСОБА_4, яка формою проходження митного контролю обрала проходження через «зелений коридор», готівки в обсязі, що підлягає обов'язковому письмовому декларуванню відповідно до Постанови Правління НБУ від 27.05.2008 № 148, мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України.

У зв'язку з цим працівниками митниці складено протокол про порушення митних правил №0124/125120101/14 один примірник якого вручено під підпис громадянці України ОСОБА_4 і в якому було зазначено про час та місце розгляду справи про порушення митних правил, кошти в рахунок забезпечення штрафу працівниками митниці не вилучались.

На підставі статті 511 Митного кодексу України за цим протоколом тимчасово вилучено: 137864 доларів США.

Підстав для повторного перенесення розгляду справи, направлення матеріалів для додаткової перевірки, закриття провадження в справі - судом не встановлено.

В судовому засіданні ОСОБА_4 своєї вини не визнала, зазначила, що вона намагалась задекларувати валюту, що мала при собі, і з цього приводу зверталась до працівників митниці, однак вже поза білою лінією. Зважаючи на це, та те, що правопорушення нею вчинене з необережності, просила повернути їй вилучену валюту.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3, зазначив, що він працював на посаді інспектора митного поста під час митного контролю громадянки ОСОБА_4, яка самостійно з приводу декларування валюти до нього чи до інших працівників митниці не зверталась. На його запитання вона відповіла про наявність у неї валюти понад 10000 євро у зв'язку з чим остання була запрошена до кімнати митниці для перевірки та складення протоколу, оскільки заповненої митної декларації остання не надала та не заповнювала.

Представник ОСОБА_2 також просив закрити провадження у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та повернути вилучену у ОСОБА_4 валюту.

Прокурор та представник митниці просили суд застосувати до порушниці стягнення у виді штрафу з конфіскацією вилученої валюти.

Заслухавши пояснення ОСОБА_4, свідка ОСОБА_3, думку прокурора, представника митниці та адвоката ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях громадянки України ОСОБА_4 вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ст. 471 Митного кодексу України.

Так, дійсно громадянка України ОСОБА_4 допустила порушення вимог ст. 366 МК України порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

З цього приводу у суду достатні підстави для визнання громадянки України ОСОБА_4 винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, оскільки протокол складено 24.03.2014 року.

Вина правопорушника підтверджується даними протоколу про порушення митних правил, та даними службової записки, особистими поясненнями громадянки України ОСОБА_4 та встановлена судом.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті. які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «З захисту прав і основних свобод людини», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

У своєму рішенні від 06.11.2008 року, по справі ОСОБА_5 проти Російської Федерації Європейський Суд з прав людини зазначив, що конфіскація валютних цінностей у розмірі 21348 доларів США належних ОСОБА_5, які він не зазначив у митній декларації, є порушенням ст. 1 Першого протоколу до конвенції з наступних підстав. Згідно зі статтею 1 Протоколу N 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів.

Питання про те чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

Що стосується загального інтересу, якому могло слугувати таке втручання. Європейський Суд зазначив, що держави мають законний інтерес і в той же час обов'язок вживати заходи в цілях виявлення та контролю руху готівкових коштів через кордони, оскільки значні суми готівки можуть використовуватись для легалізації незаконних доходів, торгівлі наркотиками, фінансування тероризму, вчинення тяжких фінансових злочинів.

Загальна вимога про декларування, яка розповсюджується на будь-яку особу, що перетинає кордон держави, попереджує прихований ввіз і вивіз грошових коштів з країни і конфіскаційна міра, яку тягне недекларування грошових коштів митному органу, є частиною загальної регулятивної системи, передбаченої для боротьби з подібними правопорушеннями.

Суд також вказав, що органи влади повинні дотримувати розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право заявника на мирне володіння своїм майном, тобто, чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. Крім того, суд зауважив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення, зокрема, недотриманню вимоги щодо внесення відомостей до митної декларації, а не тяжкості будь-якого правопорушення, яке можна припустити (наприклад, відмивання грошей або ухилення від сплати податків, але яке насправді не було доведене).

Правопорушення, яке вчинила ОСОБА_4, полягало у переміщенні через митний кордон не задекларованих митному органу коштів в сумі 151298 доларів США, 105 євро та 2050 грн. 00 коп., що підлягає обов'язковому декларуванню.

Слід зауважити, що діючим законодавством України ввезення готівкової іноземної валюти в Україну, в принципі не обмежена, обмежена лише сума (10000 євро), яка може бути ввезена без письмового декларування.

Об'єктивна сторона правопорушення, яке вичинила ОСОБА_4, полягає в недекларуванні іноземної валюти при проходженні митного контролю в "зеленому коридорі", тобто в зоні спрощеного митного контролю, відповідальність за що передбачена ст. 471 МК України.

Згідно з ст.471 МК України, за таке правопорушення передбачено накладення адміністративного стягнення в виді штрафу і конфіскації не задекларованої валюти.

В своїх поясненнях ОСОБА_4, вказувала, що вилучену у неї валюту вона зняла з депозитного рахунку, але задекларувати не встигла.

За матеріалами справи ОСОБА_4, не судима, до кримінальної чи адміністративної відповідальності раніше не притягувалася. Жодних даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні.

В судовому засіданні прокурор та представник митниці також не висловлювали припущень щодо незаконності походження валютних цінностей.

Крім того, в матеріалах справи містяться довідки ПАТ КБ «Приватбанку», які підтверджують легальне походження даних коштів.

Ввезення даної суми в Україну допускається, за умови її декларування митному органу та наявності банківської довідки на підтвердження її походження.

Таким чином, єдине протиправне діяння, яке вчинила ОСОБА_4, полягає в ненаданні митному органу відповідної декларації.

За вищевказане правопорушення, яке полягає в недекларуванні іноземної валюти, ОСОБА_4 підлягає адміністративному стягнення у виді штрафу. При цьому як прокурор, так і представник митниці, у судовому засіданні, не довели і навіть не стверджували, що одного такого адміністративного стягнення не достатньо для досягнення бажаного стримуючого і карного впливу і запобігання порушень вимог про декларування. їхні пояснення щодо застосування конфіскації обґрунтовуються виключно тим, що таке додаткове адміністративне стягнення передбачене ст.471 МК України, як обов'язкове.

Шкода, яку ОСОБА_4 потенційно могла завдати державі, була незначною: вона не ухилялася від сплати мита та інших зборів і не завдав державі іншої шкоди, якби вона ввезла гроші не задекларувавши їх, органи влади лише не отримали б інформацію про те, що ці кошти опинилися на території держави. Таким чином, метою конфіскації було не відшкодування майнової шкоди, завданої державі, оскільки вона не зазнала ніяких збитків внаслідок невнесення заявником відомостей до митної декларації.

З огляду на наведене, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, приходжу до висновку, що застосування конфіскації, предметів порушення митних правил, в даному випадку є порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, тобто є не пропорційним, оскільки покладає на ОСОБА_4 «індивідуальний надмірний тягар».

На підставі статті ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Обтяжуючих та пом'якшуючих відповідальність особи обставин судом не встановлено.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи характер скоєного, виходячи із смислу ч. 3 ст. 462 МК України, матеріали справи, встановлені судом обставини, думку прокурора та представника митниці, зазначені норми закону, суддя дійшов висновку, що на правопорушника має бути накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн.). З цього приводу підстав для застосування додаткового покарання - конфіскації вилученої валюти у суду немає, яке вказане в санкції ст. 471 МК України.

Саме таке стягнення суддя вважає достатнім для виправлення та належної поведінки громадянина України ОСОБА_4 в подальшому.

Аналогічної позиції дотримався апеляційний суд Київської області при розгляді справ №359/904/14-ц (33-ц/780/208/14; №359/260/14-ц (33-ц/780/168/14), відображеної в рішенні суду апеляційної інстанції від 24.03.2014 року та 11.04.2014 року.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з ОСОБА_4 на яку накладено адміністративне стягнення судовий збір в розмірі 36 грн. 54 коп.

Керуючись п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 3, 10, ст. 471 МК України (в редакції 2012 р.), ст. 8, 23, 22, 33 КУпАП -

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, визнати винною у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накласти штраф у розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 коп.

Вилучену згідно протоколу про порушення митних правил № 0131/125120101/14 року від 24.03.2014 року валюту в розмірі 137864 (сто тридцять сім тисяч вісімсот шістдесят чотири) доларів США, - повернути ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянки України НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Сума штрафу підлягає сплаті на користь держави України (одержувач: Державний бюджет України; Код ЄДРПОУ: 38007070; код банку: 821018; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській області; рахунок: №31117106705004, код класифікації доходів бюджету: 21081100, код виду надходжень бюджету: 050: ОСОБА_4, №359/3043/14-п).

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, на користь державного бюджету України (р/р №31216206700004, МФО: 821018, код за ЄДРПОУ 38007070, банк: ГУДКСУ у Київській області, отримувач коштів Бориспільське УДКСУ (м. Бориспіль): 22030001) судовий збір в розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження (опротестування) цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Постанова суду набрала законної сили ____

Суддя С.М. Вознюк