Ухвала суду № 38514120, 15.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

15 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3513/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Федусика А.Г.

при секретарі: Паламарчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Епоха» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Епоха» (далі-Товариство) звернулось в суд із позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі-ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ДПІ в період з 25.10.2010р. по 26.10.2010р. проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з питань підтвердження господарських відносин з ФОП ОСОБА_2 за період: жовтень, листопад, грудень 2008р.; вересень, жовтень, грудень 2009р. і за результатами якої складений акт перевірки за №4545123-2121297323 від 27.10.2010р., у висновках якого зазначено на порушення вимог податкового законодавства, які полягають в тому, що в господарських операціях по «другому ланцюгу» постачальників діяли особи, які не мали на меті реального настання правових наслідків (т.1 а.с.24-32).

На підставі акту перевірки відповідачем 17.11.2010р. прийняті податкові повідомлення-рішення за №0004362301/0, яким позивачу визначено зобов'язання з ПДВ на 450411,24грн., у тому числі за основним платежем на 300274,16грн. та за штрафними санкціями на 150137,08грн., за №0004352301/0, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток на 444282грн., у тому числі за основним платежем на 296188грн. та за штрафними санкціями на 148094грн. (т.1 а.с.40;42)

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення, проте рішенням ДПА у Херсонській області скарги залишені без задоволення.

В подальшому ДПІ в період з 29.10.2010р. по 02.12.2010р. проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р. валютного та іншого законодавства в період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р. і за результатами якої складено акт перевірки за №5307/23-5/21297323 від 10.12.2010р. у висновках якого зазначено на порушення вимог податкового законодавства, а саме, недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків по правочинам ФОП ОСОБА_2 з його постачальниками та покупцями (т.5 а.с.75-123).

На підставі акту перевірки відповідачем 20.12.2010р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0004712301/0, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість на 4251грн., у тому числі за основним платежем на 2834грн. та за штрафними санкціями на 1417грн., №0004702301/0, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток на 196519,30грн., у тому числі за основним платежем на 135580грн. та за штрафними санкціями на 60939,30грн. (т.5 а.с.161,162).

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення №0004712301/0, проте рішенням ДПА у Херсонській області скарга залишена без задоволення.

Представник Товариства зазначає, що реальність господарських відносин з контрагентом підтверджена належним чином оформленими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, а тому зазначені вище податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що порушують законні права та інтереси Товариства. Посилаючись на зазначені обставини Товариство просить позов задовольнити.

Справа неодноразово розглядалась судами та останньою постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014р. позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення прийняте Державною податковою інспекцією у м.Херсоні від 17.11.2010р. №0004362301/0, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість на 450411,24грн., у тому числі за основним платежем на 300274,16грн. та за штрафними санкціями на 150137,08грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення прийняте Державною податковою інспекцією у м.Херсоні від 17.11.2010р. №0004352301/0, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток на 444282грн., у тому числі за основним платежем на 296188грн. та за штрафними санкціями на 148094грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення прийняте Державною податковою інспекцією у м.Херсоні від 20.12.2010р. №0004712301/0, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість на 4251грн., у тому числі за основним платежем на 2834грн. та за штрафними санкціями на 1417грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення прийняте Державною податковою інспекцією у м.Херсоні від 20.12.2010р. №0004702301/0, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток на 196519,30грн., у тому числі за основним платежем на 135580грн. та за штрафними санкціями на 60939,30грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Товариство довело факти поставки товарно-матеріальних цінностей за господарськими операціями з їх придбання у ФОП ОСОБА_2 - контрагента позивача, за результатами здійснення яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит. Факт поставки позивачу товарів з боку контрагента та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності. Отримання Товариством товару від контрагента підтверджується також зберіганням та подальшої реалізації цього товару.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі документальної невиїзної перевірки Товариства з питань підтвердження правових відносин з ФОП ОСОБА_2 за період: жовтень, листопад, грудень 2008р.; вересень, жовтень, грудень 2009р. в період з 25.10.2010р. по 26.10.2010р. ДПІ складено акт перевірки №4545123-2121297323 від 27.10.2010р. у висновках якого зазначено на порушення вимог податкового законодавства, які полягають в тому, що в господарських операціях по «другому ланцюгу» постачальників діяли особи, які не мали на меті реального настання правових наслідків.

На підставі висновків акту перевірки від 27.10.2010р. ДПІ 17.11.2010р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0004362301/0, яким позивачу визначено зобов'язання з ПДВ на 450411,24грн., у тому числі за основним платежем на 300274,16грн. та за штрафними санкціями на 150137,08грн., №0004352301/0, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток на 444282грн., у тому числі за основним платежем на 296188грн. та за штрафними санкціями на 148094грн.

На підставі планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р. валютного та іншого законодавства в період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р. ДПІ складено акт перевірки за №5307/23-5/21297323 від 10.12.2010р. у висновках якого зазначено на порушення вимог податкового законодавства, а саме, недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків по правочинам ФОП ОСОБА_2 з його постачальниками та покупцями.

На підставі висновків акту перевірки від 10.12.2010р. ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0004712301/0, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість на 4251грн., у тому числі за основним платежем на 2834грн. та за штрафними санкціями на 1417грн., №0004702301/0, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток на 196519,30грн., у тому числі за основним платежем на 135580грн. та за штрафними санкціями на 60939,30грн.

Крім того, ДПІ вказує, що угоди, укладені позивачем із контрагентом, є нікчемними, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що товар не перевозився і не зберігався, а угоди оформлені лише документально.

Дана справа не одноразово розглядалась судами, так постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.05.2011р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011р. позов задоволено повністю, скасовані вказані податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.07.2013р. касаційну скаргу ДПІ задоволено частково, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.05.2011р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду. В своїй ухвалі суд зазначив, що під час з'ясування обставин по справі, попередні суди не встановили кількість поставленого товару та його вартість, розмір понесених витрат на придбання такого товару, а також не було з'ясовано наявність у платника податків мети використання товару в своїй господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції врахував зауваження, викладені в ухвалі ВАСУ, встановив наступне.

В актах перевірки ДПІ посилалось на те, що платником податку безпідставно включено до валових витрат вартість отриманих товарино-матеріальних цінностей по накладним, виданих контрагентом, який не мав права на складання таких документів, що свою чергу свідчить про відсутність документального підтвердження придбання товару та його фактичної передачі. Порушення ст.5 ЗУ України «Про податок з прибутку підприємств» призвело до заниження податку на прибуток за 2008р.

В актах перевірки ДПІ посилалось на те, що поставки товару від контрагенті по другому ланцюгу є безтоварними, оскільки не підтверджені первинними документами, та не могли бути використанні у господарській діяльності. Порушення ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» призвели до завищення податкового кредиту по цим операціям.

На спростування висновків ДПІ, платником податку додано до матеріалів справи договори, укладені між позивачем та ФОП ОСОБА_2:01.08.2008р. №18; 05.10.2008р. №25; 04.09.2009р. №27.

Предметом цих договорів є поставка бітуму шляхового, будівельних матеріалів, електрообладнання та обладнання для теплового пункту ( т.6 а.с.93-98), від 02.12.2009р. б/н на поставку мазуту (т.1 а.с.65-66).

Виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи (т.3 а.с.146-155, т.3 а.с.194, т.3 а.с.196, т.3 а.с.232, т.3 а.с.234, т.3 а.с.246, т.4 а.с.1-3). Поставка товару підтверджена видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.174-250, т.2 а.с.1-249, т.3 а.с.2-145, 185-193, 197-239, 2449248, т.4 а.с.154-182).

За правилами ч.1 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, виходячи із вимог вищенаведеного закону, позивачем надані прибуткові накладні, які підтверджують, що будівельні матеріали та обладнання від контрагента були отримані платником податку та використані у власній господарській діяльності.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли у 2008-2010р.р., суд першої інстанції вважав за необхідне застосувати законодавство України, яке діяло на момент виникнення цих правовідносин.

ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР (далі-Закон) п. 5.1 ст.5 містить визначення валових витрат виробництва.

Згідно вказаного Закону для віднесення понесених витрат до складу валових витрат Декларації з податку на прибуток для платника податків необхідним є належне документальне підтвердження цих витрат та безпосередню участь цих витрат в отримані оподатковуваних доходів в межах господарської діяльності платника податків.

Підпункт 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону, визначає дату збільшення валових витрат виробництва.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За правилами п.п.7.4.1. ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, що головними умовами для віднесення витрат до складу валових, а сплаченого при цьому ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів у власній господарській діяльності у межах оподатковуваних операцій та належне документування валових витрат та сплаченого ПДВ.

Враховуючи, те що позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» фіксують факт здійснення господарської операції, підтверджена кількість придбаного товару, його вартість, доведений факт використання цього товару в господарській діяльності направленій на отримання доходу, суд першої інстанції вважав висновок ДПІ щодо порушень податкового законодавства України безпідставним.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що платником податку доведений факт реальності здійснення господарських операцій з контрагентом, на підтвердження чого надані усі первинні документи, а тому висновок ДПІ, щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є помилковим та необґрунтованим.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції ДПІ не доведено належними доказами безтоварність господарської операції та відповідно правомірності свого рішення, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що податкові повідомлення-рішення є протиправними, безпідставними, необґрунтованими та підлягають скасуванню.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,198,200,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014р. - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

А.Г. Федусик