Постанова № 38512796, 29.04.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2014 року № 813/2699/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Іванків З.О.,

з участю представника позивача Перейми С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області до відділу державної виконавчої служби Перемишлянського районного управління юстиції про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Золочівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Золочівська ОДПІ) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Перемишлянського районного управління юстиції (далі - ВДВС Перемишлянського РУЮ), в якому просить визнати незаконними дії головного державного виконавця ВДВС Перемишлянського РУЮ Білик О.Я. щодо винесення постанови від 13.03.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження № 42504047 та зобов'язати відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року у справі № 813/8358/13-а. В обґрунтування позовних вимог зазначає безпідставним посилання відповідачем на те, що за рішенням суду, яке приймається на підставі п.20.1.34 ст.20 та п.95.3 статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) виконавчий лист не видається, виконанням таких рішень займаються органи податкової служби, а не органи ДВС відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Представник позивача Перейма С.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача, повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також заперечення на позовну заяву. Суть заперечень полягає в тому, що оскаржена постанова від 13.03.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження № 42504047 та дії головного державного виконавця ВДВС Перемишлянського РУЮ Білик О.Я. щодо її винесення є законними, оскільки постанова прийнята, а дії вчинені у відповідності до роз'яснень, наданих у листі Головного управління юстиції у Львівській області від 27.01.2014 року № 3-14/3,4/103 від 25.01.2013 року на підставі листа Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 року № 1484/12/13-13. Відповідно до цих роз'яснень для процедури стягнення податкового боргу з фізичної особи-підприємця встановлено особливий порядок виконання судових рішень. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні ПК України, тобто органи державної податкової служби, а не органи ДВС. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року у справі № 813/8358/13-а задоволено позов Золочівської ОДПІ до ФОП ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу у розмірі 986,83 грн. Дана постанова набрала законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно частини 1 статті 258 КАС України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

09.02.2014 року Львівським окружним адміністративним судом по справі №813/8358/13-а видано виконавчий лист.

11.03.2013 року Золочівська ОДПІ звернулась до ВДВС Перемишлянського РУЮ із заявою про примусове виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року у справі № 813/8358/13-а на підставі виконавчого листа №813/8358/13-а, виданого 09.02.2014 року.

Постановою головного державного виконавця ВДВС Перемишлянського РУЮ Білик О.Я. від 13.03.2013 року ВП № 42435698 відмовлено у відкритті виконавчого провадження з посиланням на лист Головного управління юстиції у Львівській області від 27.01.2014 року, згідно з яким, виконавчі документи про стягнення податкового боргу не підлягають виконанню органами державної виконавчої служби, так як ПК України встановлено особливий порядок виконання судових рішень даної категорії.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України зобов'язано органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби визначені статтею 181 КАС України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання в добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України № 2677-VI від 04.11.2010 року, який набрав чинності з 09.03.2011 року) та покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (далі - Закон № 2677-VI).

Відповідно до положень статті 17 Закону № 2677-VI примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до статті 25 Закону № 2677-VI державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно із пункту 1 частини першої статті 19 Закону № 2677-VI, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з пункту 8 частини 1 статті 26 Закону № 2677-VI, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, при її прийнятті відповідач керувався вимогами пункту 8 частини 1 статті 26 Закону № 2677-VI. Проте, у мотивувальній частині постанови відповідач посилався на пункт 95.3 статті 95 ПК України, яким встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу, у зв'язку з чим органи державної виконавчої служби в цьому випадку не залучаються.

Суд вважає такі підстави відмови у відкритті виконавчого провадження помилковими з огляду на таке.

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Виняток із наведеного правила становить процедура стягнення податкового боргу з фізичної особи. На відміну від загального правила, передбаченого пунктом 95.3 статті 95 ПК України, відповідно до пункту 87.11 статті 87 цього Кодексу орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до частини 1 статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частина 1 статті 128 Господарського кодексу України передбачає, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Таким чином, фізична особа-підприємець не є юридичною особою, відтак положення пункту 95.3 статті 95 ПК України не можуть бути застосовані до порядку виконання рішення суду про стягнення податкового боргу з фізичних осіб-підприємців.

У даному випадку йдеться про стягнення податкового боргу з фізичної особи-підприємця, тому виконання такого судового рішення повинно здійснюватися відповідно до вимог пункту 87.11 статті 87 ПК України, згідно з яким, стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі виконавчого листа від 19.11.2013 року № 813/8358/13-а.

За правилами, встановленими статтею 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини другої статі 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не представлено доказів щодо правомірності своїх дій при винесенні спірної постанови.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувані позивачем постанову від 13.03.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження № 42504047 та дії головного державного виконавця ВДВС Перемишлянського РУЮ Білик О.Я. щодо її винесення, суд дійшов висновку, що дії вчинені, а постанова винесена без урахування вимог Закону України «Про виконавче провадження» та передбачених статтею 2 КАС України принципів.

Згідно наданих статтею 162 КАС України повноважень суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, відтак дії головного державного виконавця ВДВС Перемишлянського РУЮ Білик О.Я. щодо винесення постанови від 13.03.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження № 42504047 слід визнати протиправними.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо винесення постанови від 13.03.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №42504047, то виходячи із положень статті 162 КАС України, суд вважає за доцільне скасувати вказану постанову.

Виходячи із положень пункту 10.3. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, наданих суду статтею 162 КАС України повноважень та обґрунтованості позовних вимог, суд вважає за можливе зобов'язати відділ державної виконавчої служби Перемишлянського районного управління юстиції відкрити провадження з примусового виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі №813/8358/13-а на підставі виконавчого листа №813/8358/13-а, виданого Львівським окружним адміністративним судом 03 лютого 2014 року, оскільки таке рішення не пов'язано із здійсненням відповідачем владних повноважень під час адміністративних процедур.

Відповідно до положень статті 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.7-14,69-71,86,87,94,159,160-163,167,181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Перемишлянського районного управління юстиції щодо винесення постанови від 13.03.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП№42504047.

Скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Перемишлянського районного управління юстиції від 13.03.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП№42504047.

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Перемишлянського районного управління юстиції відкрити провадження з примусового виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі №813/8358/13-а на підставі виконавчого листа №813/8358/13-а, виданого Львівським окружним адміністративним судом 03 лютого 2014 року.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Хома О.П.

Повний текст постанови виготовлений 05 травня 2014 року.