Ухвала суду № 38512478, 24.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4676/13-а (в 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

24 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника позивача Іванченка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна енергосервісна компанія "Еско-Центр" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна енергосервісна компанія "Еско-Центр" до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2013 року № 000062200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповноту з'ясування обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна енергосервісна компанія «Еско-Центр» зареєстроване виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області від 12 травня 1998 року як юридична особа, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції в місті Славутичі.

Так, відповідачем у період з 6 березня 2013 року по 13 березня 2013 року проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ Центральна енергосервісна компанія «Еско-Центр» з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Спецтехнокомплекс" за червень 2011 року, ПП "Свар" за жовтень 2011 року, ТОВ "Світ-Маркет" за грудень 2011 року та ПП "Прилукихімснаб" за березень 2012 року, за результатами якої складено акт від 20 березня 2013 року № 72/22/20583593.

Згідно висновків даного акту відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема пункту 198.3 статті 198, пункту 201.4 статті 201, пункту 201.6 статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження грошового зобов'язання ТОВ «Центральна енергосервісна компанія «Еско-Центр» з податку на додану вартість у сумі 78234,66 грн.

Враховуючи встановлені податковим органом в ході проведення перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем 20 березня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №72/22/20583593, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Центральна енергосервісна компанія «Еско-Центр» з податку на додану вартість на суму 78234,66 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 7501,00 грн.

Вважаючи, що податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю, при цьому, на підставі системного аналізу п.198.1, п.198.3. ст.198, п.198.6. ст.198, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зважаючи на встановлені в ході розгляду справи обставини та наявні у матеріалах докази, виходив з того, що висновки відповідача про порушення ТОВ «Центральна енергосервісна компанія «Еско-Центр» вимог податкового законодавства є обґрунтованими, податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2013 року № 72/22/20583593 прийнято Державною податковою інспекцією у місті Славутичі Київської області Державної податкової служби правомірно, підстави для його скасування - відсутні.

Позивач з вказаним рішенням суду не погодився, в обґрунтування апеляційної скарги стверджує, що товариством придбано товар та послуги по взаємовідносинам з ПП "Свар", ТОВ "Світ-Маркет", ПП "Прилукихімснаб" правомірно, факт реального здійснення господарських операцій за договорами із зазначеними контрагентами, на переконання позивача, в повній мірі підтверджуються наявними у справі доказами, тому, на думку апелянта, оскаржуване податкове повідомлення-рішення рішення є незаконним, оскільки прийняте на підставі помилкових висновків, а рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених вище положень, для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, підставою є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, дослідженню в такому випадку підлягає реальність здійснення господарських операцій за укладеними договорами.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктами 2.15, 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та Приватним підприємством «Прилукихімснаб» було укладено договір підряду на виконання проектно-вишукувальних робіт № ПВ-20-04-2012 від 20 квітня 2012 року, згідно умов якого, «Прилукихімснаб» зобов'язувалось виконати проектно-вишукувальні роботи з розробки "Схеми оптимізації роботи систем централізованого водопостачання та водовідведення міста Золотоноша Черкаської області ". За результати проектно-вишукувальних робіт виконавець зобов'язаний підготувати звіт (п. 1.3). Згідно п. 3.3 виконавець зобов'язаний виконати роботи у відповідності з Технічним завданням. При завершені проектно-вишукувальних робіт виконавець пред'являє замовнику акт виконаних проектно-вишукувальних робіт з додаванням до нього Звіту та іншої документації, передбаченої технічним завданням.

На підтвердження реальності господарських операцій за договором в матеріалах справи наявні: договір з протоколом погодження вартості робіт, технічне завдання, етапи та графік робіт, кошторис, Акт виконаних робіт на загальну суму 76 784,21 грн., податкова накладна на таку ж суму.

Крім того, між цими ж сторонами було укладено договір підряду № 01СП/ТЕО 03/12/11 від 01 грудня 2011 року, за умовами якого ПП «Прилукихімснаб» зобов'язувалось виконати роботи з енергетичного обстеження Державного підприємства «Виробниче об»єднання «Знамя» на предмет виявлення потенціалу економії паливно-енергетичних ресурсів.

На підтвердження належного виконання умов даного договору в матеріалах наявні копія договору, рахунок-фактура, податкова накладна та акт здачі-приймання робіт на загальну суму 90000,00 грн., яким були оформлені результати проектно-вишукувальних робіт.

Разом з тим, суд першої інстанції небезпідставно звернув увагу на те, що зі змісту вказаного акту здачі-приймання робіт №1 від 29 березня 2012 року не вбачається конкретного найменування та обсягу робіт, що були виконані, вартості кожного окремого вишукування, годин виконання робіт, кількість працівників, що їх виконувало та оплата їх праці вказано лише загальне найменування робіт, що суперечить наведеним вище вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88. Результати робіт не оформлені належною проектною або іншою технічною документацією щодо виявлення потенціалу економії паливно-енергетичних ресурсів ДП «Виробниче об»єднання «Знамя».

Крім того, на підтвердження виконання даного договору, відсутнє технічне завдання, відповідно до якого повинні були здійснюватись проектно-вишукувальні роботи, тоді як власне сам договір містить лише абстрактне завдання без зазначення конкретної мети та цілей здійснення зазначених робіт, у зв'язку з чим також виникає сумнів щодо можливості виконання господарських зобов'язань за договором підряду від 1 грудня 2011 року №01СП/ТЕО.

Також, необхідність надання послуг з проектно-вишукувальних робіт може бути зумовлена характером господарської діяльності позивача або наявністю у останнього зобов'язань з надання відповідних послуг перед третіми особами, в той же час, матеріалами справи не підтверджується наявність господарської мети й економічної обґрунтованості отримання позивачем послуг з проектно-вишукувальних робіт.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що наявними у справі доказами не підтверджується факт належного і реального виконання ПП "Прилукихімснаб" робіт за договором підряду від 01 грудня 2011 року №01СП/ТЕО, так як наявними копіями первинних документів оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже не можуть бути підставою для формування податкового кредиту за даним договором.

Також, у період стосовно якого проводилася перевірка, позивач мав господарські відносини з ТОВ "Світ-Маркет». Зокрема, між вказаними сторонами було укладено договори поставки від 21 жовтня 2011 року № 109-СП та від 25 жовтня 2011 року № МК-251001, згідно умов яких, Постачальник (ТОВ «Світ-Маркет») зобов'язується поставити на користь Покупця (ТОВ «Центральна енергосервісна компанія «Еско-Центр») обладнання вартість, кількість, специфікація якого визначається додатками до договорів(внутрішні блоки кондиціонерів CRV035RA та супутнє обладнання для забезпечення їх роботи та монтажу).

На підтвердження належного виконання умов вказаних договорів, в матеріалах справи наявні копії документів: видаткової накладної на загальну суму 3930116,26 грн. за договором № 109-СП, а також на суму 434597, 47 грн. за договором № МК-251001, податкові накладні до договору №109-СП на загальну суму 3 499 311,20 грн., виписку з банківських рахунків.

Так, зокрема судом першої інстанції, враховуючи специфіку предмету договору, вірно вказано, що поставка товарів за договором поставки на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363 (зі змінами та доповненнями), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох примірників, Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники ТТН підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з ТТН водій (експедитор) підписує всі її примірники. Перший примірник ТТН залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий примірники, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби - печаткою або штампом), передаються перевізнику.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

Отже, як вірно зауважив суд, саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Оформлення видаткових накладних та податкових накладних, враховуючи специфіку договору поставки, не може бути єдиним і достатнім доказом здійснення господарської операції за таким договором, тим більше зважаючи на те, що у даному конкретному випадку необхідність складення ТТН обумовлена значними обсягами перевезення товарів.

В той же час, докази, на підтвердження перевезення товару з складського приміщення ТОВ "Світ-Маркет» до складу ТОВ «Центральна енергосервісна компанія «Еско-Центр» (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів вантажного автомобілю) в матеріалах справи відсутні, так само, як і докази на підтвердження факту розвантаження та прийняття товару за адресою вказаною в договорі, оприбуткування, складського зберігання товару, отриманого від ТОВ "Світ-Маркет».

При цьому, у наявній в справі видатковій накладній не зазначено місце отримання товару, що унеможливлює встановлення факту прийняття товару на склад позивача на підставі даної видаткової накладної.

Також, відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно пункту 13 вказаної Інструкції, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

В порушення вказаних вище вимог Інструкції позивачем не було виписано довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Світ-Маркет".

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що наявними у справі доказами не підтверджується факт належного і реального виконання господарських операцій між ТОВ «Центральна енергосервісна компанія «Еско-Центр» та ТОВ "Світ-Маркет" за договорами поставки від 21 жовтня 2011 року № 109-СП та від 25 жовтня 2011 року № МК-251001.

Також, судом першої інстанції встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ПП «Свар», зокрема придбав у вказаного контрагента заготовки з листа металічного згідно креслень замовника, на підтвердження чого в матеріалах справи наявні рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна на суму 48 000,00 грн. та накладна на передачу матеріалів у виробництво на суму 46236, 65 грн.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції, було витребувано у позивача документи, що підтверджують факт придбання у ПП «Свар» товарів(послуг), зокрема, договір, креслення, платіжні доручення, банківські виписки, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та інші документи на підтвердження факту виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Свар», проте позивачем вказані вимоги ухвали суду виконано не було.

При цьому, наявні копії видаткових накладних та податкових накладних не можуть підтверджувати факт використання у господарській діяльності позивача заготівок з листа металічного, з підстав відсутності доказів їх транспортування, виготовлення та реалізації до контрагентів.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту транспортування, розвантаження та прийняття товару як за місцем переробки, вказаним у накладній №1 від 25 жовтня 2011 року, так і на склад ТОВ Центральна енергосервісна компанія «Еско-Центр», зберігання товару на складі та видачу товару із складу для використання у господарській діяльності.

Відсутня копія договору на виготовлення зазначених у накладній на передачу матеріалів у виробництво цінностей, відомості про вихідний матеріал, та креслень, відповідно яких здійснювались роботи вказані у накладній.

При цьому, передача результатів робіт не оформлені актом приймання-передачі, у зв'язку з чим неможливо встановити факт отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем за договором з ТОВ «Свар».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на підставі наявних у справі доказів, а також враховуючи ненадання позивачем вказаних вище документів, не видається за можливе встановити факт реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Центральна енергосервісна компанія «Еско-Центр» та ТОВ «Свар» щодо придбання заготовки з листа металічного згідно креслень замовника.

Таким чином, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або в разі якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи все викладене вище, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що висновки відповідача про порушення ТОВ «Центральна енергосервісна компанія «Еско-Центр» вимог податкового законодавства є обґрунтованими, податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2013 року № 72/22/20583593 прийнято Державною податковою інспекцією у місті Славутичі Київської області Державної податкової служби правомірно, підстави для його скасування - відсутні.

В той же час, доводи апелянта відносно того, що товариством придбано товар та послуги по взаємовідносинам з ПП "Свар", ТОВ "Світ-Маркет", ПП "Прилукихімснаб", в результаті чого правомірно сформовано податковий кредит, колегією суддів відхиляються, оскільки наявними у справі дослідженими вище доказами, а також зважаючи на встановлені обставини, не підтверджується факт реального здійснення господарських операцій із вищезазначеними контрагентами у перевіряємий період.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна енергосервісна компанія "Еско-Центр" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна енергосервісна компанія "Еско-Центр" до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 29 квітня 2014 року.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.