Рішення № 38512225, 23.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20034/13 23.04.14

За позовом Заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про розірвання договору оренди

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від прокуратури: Дубей Т.С.

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Оболонського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 07.02.2006 р., зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 17.02.2006 р. за № 78-6-00340 та зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,0839га, кадастровий номер 8 000 000 000:78:121:0062, нормативно-грошовою оцінкою 3 064 054, 78 грн., яка розташована на АДРЕСА_1. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору в частині використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є істотним порушенням умов договору та підставою для розірвання договору відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2013 р. порушено провадження у справі № 910/20034/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.11.2013 р. за участю прокурора та представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач подав письмові пояснення у справі, у яких відзначає, що наведені прокурором обставини не підтверджуються жодними доказами та не відповідають дійсності.

Також відповідач зазначає, що його не було повідомлено про проведення перевірок спірної земельної ділянки та не дотримано порядку її проведення.

Склад суду у даній справі змінювався.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 02.04.2014 р. справу № 910/20034/13 передано судді Пригуновій А.Б. для подальшого розгляду.

Розгляд даної справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою учасників провадження у справі.

11.04.2014 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшли додаткові письмові пояснення, у яких відповідач зазначає, що оспорюваний договір не містить строків завершення забудови земельної ділянки, а відтак - відповідачем не порушено його умови в частині строку здійснення будівельних робіт.

У даному судовому засіданні прокурор підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представники сторін на виклик суду не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 23.04.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення Київської міської ради № 761/3336 від 14.07.2005 р. затверджено проект відведення земельної ділянки Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 для будівництва, експлуатації та обслуговування магазину автозапчастин на АДРЕСА_1 та передано Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 у короткострокову оренду на один рік земельну ділянку площею 0, 08 га на АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу та громадської забудови для будівництва, експлуатації та обслуговування магазину автозапчастин.

07.02.2006 р. між Київською міською радою та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач зобов'язався, на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2005 р., передати, а відповідач - прийняти в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 0, 0839 га на АДРЕСА_1 для будівництва, експлуатації та обслуговування магазину автозапчастин на один рік.

Відповідно до п. 4.1. договору орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який відповідач самостійно розраховує та вносить позивачу за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Згідно з п. 4.2. договору річна орендна плата встановлюється у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Як встановлено п.п. 6.1., 6.2. договору передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі в день державної реєстрації договору, та право на оренду виникає після державної реєстрації договору.

Відповідно до положень п. 8.1. договору позивач має право вимагати від відповідача використання земельних ділянок за цільовим призначенням згідно цим договором.

При цьому, відповідно до п. 8.4. договору відповідач зобов'язався, зокрема, завершити забудову земельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою у встановленому порядку, використовувати земельні ділянки відповідно до їх цільового призначення.

У відповідності до п. 11.4. договір може бути припинений шляхом його розірвання в односторонньому порядку за ініціативою позивача, із звільненням позивача від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли відповідачем порушено строки завершення забудови земельної ділянки, встановлених пунктом 8.4. договору.

Згідно п. п. 11.5., 11.6. договору він може бути розірваний у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем обов'язків, визначених у п. 8.4. договору. Розірвання цього договору не потребує укладення додаткової угоди. Договір вважається розірваним моменту прийняття позивачем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням.

Як зазначається у п.п. 12.2., 12.3. договору, у разі невиконання відповідачем йог умов та обов'язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний.

Разом з тим, пунктом 12.3. договору встановлено, що сторона, яка порушила зобов'язання звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

07.02.2006 р. договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за реєстровим № 60.

17.03.2006 р. договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів за № 78-6-00340.

17.02.2006 р. позивач передав, а відповідач прийняв земельну ділянку на АДРЕСА_1, про що складено акт приймання-передачі земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2007 р. у справі № 32/547 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради про укладення угоди до договору оренди земельної ділянки позов задоволено та поновлено на 20 років договір оренди земельної ділянки від 17.02.2006 р. № 8-6-00340, вважаючи укладеною угоду до договору оренди земельної ділянки 17.02.2006 р. № 8-6-00340 в редакції, підписаній Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

22.11.2007 р. вищевказану угоду зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів за № 78-6-00490.

08.08.2013 р. Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації проведено обстеження земельної ділянки площею 0, 0839 га на АДРЕСА_1, що перебуває в оренді у Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, за результатами якої складено акт № 558/07, у якому зазначається, що вищевказана земельна ділянка за цільовим призначенням не використовується, ознак виконання будівельних робіт на земельній ділянці не виявлено, межі земельної ділянки на час обстеження не визначено, площу не встановлено.

29.08.2013 р. Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації у присутності Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки площею 0, 0839 га на АДРЕСА_1, що перебуває в оренді у відповідача.

Відповідно до акту № 131/05 від 29.08.2013 р. вищевказана земельна ділянка за цільовим призначенням не використовується, ознак виконання будівельних робіт на земельній ділянці не виявлено, межі земельної ділянки на час обстеження не визначено, площу не встановлено та, при цьому, виявлено самовільне зайняття земельної ділянки площею 0, 05 га.

Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 надано зауваження до акту № 131/05 від 29.08.2013 р., у яких відповідач зазначає, що будівництво магазину знаходиться в стадії проектування та зобов'язується в найкоротший термін відновити межові знаки, а також стверджує про вчасну сплату податків.

13.11.2013 р. Державною інспекцією сільського господарства в місті Києві здійснено позапланову перевірку дотримання вимог земельного законодавства Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, за результатами якої встановлено (уніфікована форма (акт перевірки) № А-443/090), що на земельній ділянці площею 0, 08 га на АДРЕСА_1 розміщена тимчасова споруда невстановленого призначення, поверхня вкрита гравієм та знаходяться автомобілі; будь-які будівельні роботи не проводяться, будівельна техніка відсутня, доступ на ділянку вільний; межі земельної ділянки на час перевірки відсутні.

13.11.2013 р. Державною інспекцією сільського господарства в місті Києві винесено припис Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 щодо усунення порушень вимог земельного законодавства на земельній ділянці на АДРЕСА_1 у тридцяти денний термін.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор зазначає, що відповідач не використовує земельну ділянку на АДРЕСА_1 за призначенням щодо забудови вищевказаної земельної ділянки, що є порушенням умов договору оренди земельної ділянки від 17.02.2006 р. № 8-6-00340 щодо забудови вищевказаної земельної ділянки та підставою для його розірвання в порядку ст. 651 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» до істотних умов договору оренди земельної ділянки відносить, зокрема, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.

Земельна ділянка за спірним договором передана відповідачу для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального комплексу, яке мало бути закінчене не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.

Положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» встановлено право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Як зазначається у ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

У відповідності до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з положеннями ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

В силу положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Разом з тим, ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Тож, з вищенаведеного випливає, що зобов'язання виникають з підстав, визначених ст. 11 Цивільного кодексу України, які, в силу положень ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, є обов'язковими для сторін та за порушення яких ст. 611 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність.

Земельним кодексом України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначаються Законами України «Про охорону земель» та «Про державний контроль за використанням та охороною земель», які спрямовані на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону земель» охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Статтею 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок.

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 459/2011 визначено Державну інспекцію сільського господарства України, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України та входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до п. 4 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 459/2011, Державна інспекція сільського господарства України відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.

Пунктом 5 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 459/2011 компетенції Державної інспекції сільського господарства України віднесено складання актів перевірок, протоколів про адміністративні правопорушення та розгляд відповідно до законодавства справ про адміністративні правопорушення, надання обов'язкових для виконання приписів (розпорядження), а також подавання в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок для притягнення винних осіб до відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка дотримання вимог земельного законодавства Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 13.11.2013 р. проводилась за зверненням Прокуратури міста Києва, про що, зокрема, зазначається в листі Державної інспекції сільського господарства в місті Києві від 21.11.2013 р. № 01-02/3735.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 р. № 132 затверджено Порядок планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, відповідно до якого інспекційні органи здійснюють планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю) шляхом проведення перевірок, обстежень земельних ділянок.

За змістом п. 3.1. Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 р. № 132 позаплановим заходом є захід державного нагляду (контролю), який не передбачений планом роботи інспекційного органу. Підставою для здійснення позапланового заходу є отримання заяв, скарг чи звернень фізичних та юридичних осіб, у яких міститься інформація про порушення суб'єктом господарювання вимог земельного законодавства (із обов'язковим зазначенням суті порушення). Позаплановий захід у таких випадках проводиться за наявності згоди Державної інспекції сільського господарства України на його проведення.

Згідно з п. 3.6. Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 р. № 132 повідомлення про проведення позапланового заходу направляється з використанням засобів факсимільного зв'язку або про його проведення повідомляється телефоном. У разі неможливості своєчасного повідомлення суб'єкта господарювання про проведення позапланового заходу (через обмежені строки на його проведення, відсутність телефонного та факсимільного зв'язку, інформації про номери телефонів та місцезнаходження/місце проживання) захід проводиться без попереднього повідомлення суб'єкта господарювання.

Наразі слід відзначити, що серед переліку ініціаторів проведення позапланової перевірки вимог земельного законодавства відсутні органи прокуратури та доручення прокурора - як підстава такої перевірки.

Крім того, суд вважає за необхідне відзначити, що прокурором не надано суду доказів повідомлення Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про дату та час проведення позапланової перевірки.

Слід відзначити, що передумовою здійснення будівельних робіт є розробка та узгодженням проектної документації у відповідності до вимог законодавства, що є досить тривалим процесом.

Зокрема, відповідно до ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій», який діяв на час укладення спірного договору, фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. Фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до положень ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», який діяв на час укладення спірного договору, дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

Розглядаючи даний спір по суті, судом встановлено, що 01.09.2013 р. між Фізичною особою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбудінвест» укладено договір про надання послуг з прибирання території № 02-П, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбудінвест» зобов'язалось надати послуги з прибирання земельної ділянки з метою приведення її у стан, який уможливить здійснення будівництва ежитлового приміщення - магазину з продажу автозапчастин на земельній ділянці на АДРЕСА_1 розміром 0, 0839 га.

За умовами додаткової угоди № 1 від 15.12.2013 р. до договору № 02-П від 01.09.2013 р. строк дії вказаного договору визначено з 01.06.2014 р. до 01.06.2015 р.; датою початку надання послуг є 01.06.2014 р. у зв'язку з погіршенням ринкової коньюктури, економічної ситуації в України та нестабільної політичної ситуації.

Також судом встановлено, що 10.11.2013 р. між Фізичною особою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбудінвест» укладено договір про надання послуг з розробки архітектурного проекту № 03-П, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбудінвест» зобов'язалось здійснити комплекс робіт з розробки дизайн-проекту нежитлового приміщення - магазину з продажу автозапчастин на земельній ділянці на АДРЕСА_1 розміром 0, 0839 га.

За умовами додаткової угоди № 1 від 30.12.2013 р. до договору № 03-П від 10.11.2013 р. строком початку виконання робіт є 01.06.2014 р. у зв'язку з погіршенням ринкової коньюктури, економічної ситуації в України та нестабільної політичної ситуації.

Тож, вищенаведене свідчить, що відповідачем вчинялись дії, спрямовані на забудову земельної ділянки, та утримання її у належному стані з метою подальшого будівництва нежитлового приміщення - магазину.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що умовами спірного договору не визначено дати початку та закінчення забудови земельної ділянки, а здійснення будівництва передбаченого договором об'єкту, в силу вимог чинного законодавства України, потребує дотримання певної процедури та здійснення комплексу встановлених законодавчими актами необхідних дій.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено суду належними та допустимим доказами вчинення ним дій, спрямованих на виконання умов договору оренди від 17.02.2006 р. за № 78-6-00340 щодо забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1.

Таким чином, з огляду на положення ст. 614 Цивільного кодексу та п. 12.3. договору, суд дійшов висновку про відсутність вини Фізичної особи ОСОБА_1 у порушенні зобов'язань за договором та про відсутність підстав для відповідальності у вигляді розірвання вказаного договору.

Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постанові Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 р. у справі № 5011-51/1150-2012 та у постанові Вищого господарського суду України від 04.02.2013 р. у вказаній справі.

Що ж до вимог прокурора в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку, що розташована на АДРЕСА_1, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до п. 11.8 договору у разі його припинення або розірвання відповідач зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Тож, враховуючи, що підставою користування спірною земельною ділянкою є відповідний договір оренди, який є чинним, суд вважає позов Заступника прокурора Оболонського району міста Києва в частині зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,0839га, кадастровий номер 8 000 000 000:78:121:0062, нормативно-грошовою оцінкою 3 064 054, 78 грн., яка розташована на АДРЕСА_1 необґрунтованим.

Підсумовуючи вищевикладене, суд відзначає, що доводи Заступника прокурора Оболонського району міста Києва, викладені у позовній заяві, не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у справі документами, а тому - позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з позивача в доход Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75,. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову відмовити.

2. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 294, 00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.04.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.