Постанова № 38510787, 07.06.2013, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

07.06.2013

Справа № 335/3881/13-а

2-а/335/110/2013

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2013 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді: Гашук К.В., при секретарі Соловйовій А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулося до Орджонікідзевського районного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 03.01.2013 року між ДП «Придніпровська залізниця» та Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради укладено договір, за яким позивач надає послуги з пільгового проїзду окремим категоріям громадян, які мають пільги на проїзд, а відповідач проводить компенсацію пільгового проїзду, за перевезення у приміському сполученні, окремих пільгових категорій громадян на залізничному транспорті загального користування, за рахунок субвенцій з Державного бюджету України. В подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди, відповідно до яких збільшувалась загальна сума договору.

Посилаючись на те, що ДП «Придніпровська залізниця» свої зобов’язання виконала в повному обсязі, надала послуги з пільгового проїзду окремим категоріям громадян, проте відповідач не в повному обсязі компенсував пільговий проїзд, тобто не виконав обов’язки, передбачені договором, позивач просив суд стягнути на їх користь Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради заборгованість в розмірі 519 218 грн. 90 коп. та судовий збір в сумі 2 294 грн.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечували посилаючись на підстави, викладені у запереченнях на адміністративний позов, просять відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у сукупності, доходить до висновку, що адміністративний позов ДП «Придніпровська залізниця» є законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим підлягає задоволенню у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2012 року між ДП «Придніпровська залізниця» і Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради укладено договір ПР/ДР/-312345/РЮдч/21/02-24/2, за умовами якого ДП «Придніпровська залізниця» надає послуги з пільгового проїзду окремим категоріям громадян, які мають пільги на проїзд, а Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради проводить компенсацію пільгового проїзду, за перевезення у приміському сполученні, окремих пільгових категорій громадян на залізничному транспорті загального користування, за рахунок субвенцій з Державного бюджету України. Пунктом 2.2. договору передбачено, що загальна сума по договору складає 1 621 345 грн.

В подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди, відповідно до яких збільшувалась загальна сума договору. Зокрема додатковою угодою № 1 від 30.11.2012 року загальну суму по даному договору визначено 2 403 945 грн., а додатковою угодою № 2 від 24.04.2012 року – 2 953 945 грн.

Відповідно до п. 4.1. Договору Залізниця зобов’язалась надавати послуги окремим категоріям громадян, які мають право на пільговий проїзд у приміському сполученні відповідно до затверджених норм законодавства. Щомісячно до 4-го числа місяця, наступного за звітним, надавати Управлінню дані про нараховані суми за надані послуги та підписувати акт звірянь.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що Управління зобов’язується здійснювати розрахунки, в межах виділених асигнувань, із Залізницею на підставі отриманих від них щомісячних розрахунків щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги. Складає акти звіряння розрахунків за надані послуги, в межах виділених асигнувань ст. 48 Бюджетного Кодексу).

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт", для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Залізниця здійснює перевезення окремих категорій громадян за пільговими тарифами відповідно до чинних законів України, які передбачають такі пільги для конкретних категорій громадян, а не за окремими угодами, а збитки залізничного транспорту від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевого бюджетів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 р. № 1359 затверджено Порядок розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян.

Пунктом 10 цього Порядку встановлено, що залізниці подають відповідним головним розпорядникам коштів суму коштів, що підлягають компенсації.

Згідно підпункту “б” п.4 ч.1 ст.89 Бюджетного кодексу України до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст, республіканського Автономної республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на державні програми соціального захисту, в тому числі, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Статтею 102 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Додатком № 3 до Закону України"Про Державний бюджет України на 2012 рік" передбачена субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

У відповідності з п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Пунктами 3, 8 вказаного Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг та ведуть облік за видами компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян,

Таким чином, вступаючи в договірні правовідносини, відповідач діяв з метою реалізації владних управлінських функцій щодо виконання відповідної державної програми, спрямованої на захист інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, а також з метою реалізації владних повноважень розпорядника бюджетних коштів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, на підставі якої виникають зобов'язальні правовідносини відповідної правової природи. Права та обов'язки сторін, обумовлені договором, складають його зміст і повинні дотримуватись сторонами.

Відповідно до статті 174 ГК України, зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону та іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання відповідно до вимог ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно підпункту "б" пункту 4 частини першої ст. 89 Бюджетного кодексу України до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст, республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на державні програми соціального захисту, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої ст. 89 цього Кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України і повинні забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту перерахування трансфертів.

Оскільки Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради яке є розпорядником бюджетних коштів, не провело розрахунки за пільгові перевезення окремих категорій громадян, то відповідач зобов'язаний у відповідності до вимог п. п. 2,3,5,6,7,8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою кабінету міністрів України № 256 від 04.03.02р. та пунктів 1,2,3,5,6 постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.05р. відшкодувати понесені ДП "Придніпровська залізниця" збитки за перевезення пільгових категорій громадян.

Доказів оплати понесених залізницею збитків щодо здійснених нею перевезень пільгових категорій пасажирів у грудні 2012 року, Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради не надано.

Згідно акту звіряння розрахунків станом на час розгляду справи у відповідача існує заборгованість перед позивачем з відшкодування компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян у сумі 519 218 грн. 90 коп.

Відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе державою в особі органу виконавчої влади, в даному випадку в особі відповідача.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить до висновку, що позовні вимоги є законним та обґрунтованими, у зв’язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі..

Суд не може погодитись з доводами відповідача, що згідно з ч. 1 ст. 48 Бюджетного Кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе державою в особі органу виконавчої влади, а будь-який договір незалежно від його правової природи повинен виконуватись.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу - Державному підприємству “Придніпровська залізниця” судові витрати у розмірі 2294 грн. 00 коп., сплачені платіжним дорученням №1487 від 15.04.2012 р.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 163, 167 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради (ЄДРПОУ 37573438, р/р 35315032004254 в ГУДКСУ у Запорізькій області) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (ЄДРПОУ 01073828, р/р 26039000002000 в ПАТ ДФ АБ “Експрес Банк” заборгованість у розмірі 519 218 грн. (п’ятсот дев’ятнадцять тисяч двісті вісімнадцять) 90 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Придніпровська залізниця” судовий збір в сумі 2294,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя з одночасним поданням копії скарги суду апеляційної інстанції.

Суддя: К.В. Гашук