Ухвала суду № 38510645, 22.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/160/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Губської О.А. та Епель О.В.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПНН» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПНН» (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів міста Києва (далі - відповідач, податковий орган про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів міста Києва №54326552208, №54426552208, №54226552208 від 23вересня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2014 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ПНН» (ПН 31406570) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Алана Люкс Груп» (ПН 37451105) та ТОВ «Стіл Хоукс» (ПН 36482441) за період діяльності з 2010 року по 31.12.2012 року.

Під час перевірки, податковим органом встановлено наступні порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР та ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за період з 01.11.2010 року по 31.12.2012 року TOB "ПНН занижено податок на прибуток підприємств всього у сумі 496 925 грн, пп.7.4.1, пп.7.2.3, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР, (зі змінами та доповненнями) та 185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого завищено суму залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, що відображена в рядку 25 декларації з податку на додану вартість на загальну суму 347 489 грн.

За результатами перевірки складено Акт №309/26-55-22-08/31406570 від 02.09.2013 року (далі - Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 23вересня 2013 року: №54326552208, №54426552208, №54226552208.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення приписів чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 цього Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як свідчать матеріали справи, у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з наступними контрагентами: ТОВ «Алана Люкс Груп» та ТОВ «Стіл Хоукс».

Реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Алана Люкс Груп» підтверджується матеріалами справи, а саме копіями наступних документів: Договором № 45678 від 01.11.2011 року, Протоколом-угодою про договірну ціну, що є додатком до зазначеного Договору, Актами здачі - приймання робіт, податковими накладними, рахунками-фактури, платіжними дорученнями.

Колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст.3, ст. 4, п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Водночас, як свідчать матеріали справи, протоком огляду та виїмки від 14 вересня 2012 року у ТОВ «ПНН» було вилучено оригінали документів по взаємовідносинах з ТОВ «Стіл Хоукс».

Відповідно до вимог п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України, у разі, коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

При цьому, у разі, якщо документи, зазначені в абз. 1 п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних документів або забезпечення доступу до них.

Тобто, посадові (службові) особи органу державної податкової служби, повинні дослідити оригінали первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, що мають відношення до предмету перевірки, що були вилучені правоохоронними та іншими органами у встановленому податковим законодавством порядку, і тільки після їх дослідження робити будь-який висновок за результатами перевірки.

Вказаний висновок колегії суддів, також, підтверджується вимогами Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, яким передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За приписами вказаного Порядку результати документальних перевірок у разі встановлення порушень оформлюються у формі акта, який є носієм доказової інформації та має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства.

Крім того, даним Порядком визначено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, які підтверджують наявність факту порушення.

Вказане дозволяє стверджувати, що будь-який висновок акта перевірки органу державної податкової служби щодо оцінки повноти та своєчасності виконання платником податків зобов'язань перед бюджетом має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих у ході перевірки. Тобто, без дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку платника податку, орган державної податкової служби не має можливості зазначати в акті перевірки висновки щодо нікчемності угод платника податків та/або неправомірного формування суб'єктом господарювання податкового кредиту, а також визначати платнику податків податкове зобов'язання з податку на додану вартість та/або з податку на прибуток.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення запиту до правоохоронних органів про надання до перевірки документів фінансово-господарської діяльності позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Стіл Хоукс», у зв'язку з чим відповідачем не було досліджено належним чином фінансово-господарські документи позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Стіл Хоукс» і зроблено передчасні і необґрунтовані висновки про порушення податкового законодавства з боку позивача.

Стосовно висновків щодо відсутності трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, на які посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі, то такі висновки колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони стосуються третіх осіб, а не позивача.

Крім того, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта на висновок експерта № 69 від 10.02.2014 року, з огляду на те, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Щодо наданого під час розгляду справи представником ДПІ копії вироку Печерського районного суду м. Києва від 08.04.2013 року по судовій справі №1-567/12 про визнання громадянина України ОСОБА_3 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, наведена процесуальна норма встановлює обов'язковість для врахування адміністративним судом фактів, наведених у вироку, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Однак, за результатами дослідження текстових частин вироку Печерського районного суду м. Києва від 08.04.2013 року по судовій справі №1-567/12, правовідносини позивача та ТОВ «Алана Люкс Груп» та ТОВ «Стіл Хоукс» у рамках діяльності останніх не досліджувалися; у зазначеному вироку не встановлено фактів реальності (товарності) господарських операцій безпосередньо між позивачем та його контрагентами.

Крім того, із копії наданого вироку не можливо встановити, чи набрав він законної сили.

За таких підстав, наданий відповідачем вирок не може бути доказом неправомірного формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з контрагентами.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Алана Люкс Груп» та ТОВ «Стіл Хоукс» останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Таким чином, відповідачем не доведено обґрунтування правомірності прийнятих податкових санкцій, відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Епель О.В.

Губська О.А.