Постанова № 38510632, 22.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2739/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Губської О.А. та Епель О.В.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації Бондаренко І.П., Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі - позивач або ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації Бондаренко І.П. (далі - відповідач-1 або державний реєстратор), Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - відповідач-2 або Дніпровська РДА), Головного управління Державного казначейства України у м. Києві (далі - відповідач-3 або ГУ Держказначейства у м. Києві) про визнання незаконно відмову відповдіача-1 у проведенні державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдлайн Сістемс»; зобов'язання відповідача-2 здійснити державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдлайн Сістемс» без зазначення ідентифікаційного коду учасника (засновника) ОСОБА_2; відшкодування із Держави на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 4 000 грн., стягнення яких провести через відповідача-3.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. При цьому, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що відповідачами 1 та 2 було доведено правомірність та обґрунтованість відмови позивачу у проведенні державної реєстрації ТОВ „Трейдлайн Сістемс".

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушенням норм процесуального та матеріального права.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, позивач звернувся до Державного реєстратора Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації з пакетом документів на реєстрацію новоутвореної юридичної особи у формі товариства з обмеженою відповідальністю під назвою „Трейдлайн Сістемс".

Водночас 26.02.2013 року відповідачем-1 відмовлено позивачу у проведенні державної реєстрації вказаного товариства, про що надано останньому повідомлення б/н від 26.02.2013 року.

Як зазначено позивачем та підтверджено відповідачами позивачу відмовлено у проведенні державної реєстрації, у зв'язку з тим, що у реєстраційній картці, поданій представником позивача не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача.

Крім того, колегією суддів встановлено, що позивач відмовився у встановленому законом порядку від ідентифікаційного номера та має відповідну відмітку у паспорті зокрема «Має право здійснювати будь-які платежі та правочини без ідентифікаційного номера» (паспорт громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_1).

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог та надаючи аналіз законодавчим актам, що регулюють спірні правовідносини дійшов до висновку, що ідентифікаційні номери фізичних осіб, що є засновниками юридичних осіб або їх керівниками обов'язково повинні зазначатися в реєстраційних картках, що подаються державному реєстратору для проведення відповідних реєстраційних дій, оскільки це прямо передбачено вимогами частини другої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців".

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Нормами ст. 3 вказаного Закону визначено, що дія Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців" порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу підприємця до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців", спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації є центральний орган виконавчої влади Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва (Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва), який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва, здійснює державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців та узагальнює практику і надає роз'яснення застосування нормативно-правових актів з питань державної реєстрації.

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; прізвища, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи уповноважених представляти юридичну особу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців" для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення або в разі подання електронних документів подати опис, що містить відомості про надіслані електронні документи, в електронній формі) передбачений цією статтею пакет документів, зокрема заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи, до якої може бути подана як додаток заява щодо обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Тобто, з наведених норм вбачається, що Єдиний державний реєстр юридичних та фізичних осіб - підприємців повинен містити відомості про засновників юридичних осіб, в тому числі їх ідентифікаційні номери.

Водночас згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Відтак п.63.6 ст.63 Податкового кодексу України визначено, що облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб органами державної податкової служби робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Порядок внесення відмітки визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

За таких обставин суд першої інстанції правильно зауважив, що ідентифікаційного номера у фізичної особи може й не бути.

Крім того, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців" наведено вичерпний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи. Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається. Водночас вказана норма не містить такої підстави для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, як відсутність ідентифікаційного номера у засновника.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що в Законі України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців" відсутня норма, яка прямо вказує на необхідність при реєстрації юридичної особи зазначати ідентифікаційний номер засновника (засновників).

Окремо колегія суддів зазначає, що згідно відмітки в паспорті позивача, він має право здійснювати не лише будь-які платежі без ідентифікаційного номера, а й правочини.

За таких обставин, враховуючи, що право на свободу світогляду і віросповідання охороняється Конституцією України, яка має найвищу юридичну силу, та може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей, колегія суддів вважає, що відповідач-1 протиправно відмовив позивачу у здійсненні реєстрації юридичної особи без зазначення ідентифікаційного коду засновника.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що посилання позивача на норми Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів» є безпідставними, оскільки останній втратив чинність з 1 січня 2011 року, згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що дії державного реєстратора, щодо відмови у державній реєстрації ТОВ «Трейдлайн Сістемс» без зазначення ідентифікаційного номера засновника є протиправними.

Отже, з огляду на викладене колегія суддів вважає, що відповідачами не доведено обґрунтування правомірності дій відповідача-1, відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача-2 здійснити реєстрацію ТОВ «Трейдлайн Сістемс» без зазначення ідентифікаційного номера засновника.

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставною позовну вимогу щодо стягнення моральної шкоди з огляду на наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25 травня 2001 року та від 27 лютого 2009 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Стверджуючи про те, що відповідачем-1 позивачу завдано моральну шкоду, останній не обґрунтував, в чому полягає ця шкода. Позивачем не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з неправомірною діяльністю відповідача як суб'єкта владних повноважень, не визначено, якими доказами це підтверджується. Будь-яких доказів, що підтверджують притягнення посадових осіб до відповідальності за невиконання чи неналежне виконання ними своїх обов'язків, що могло завдати шкоди, позивачем також не надано.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та частково підтверджені в ході апеляційного провадження, через що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2013 року скасувати та ухвалити нову, якою позов ОСОБА_2 до Державного реєстратора Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації Бондаренко І.П., Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Державного реєстратора Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації Бондаренко І.П. у проведенні державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдлайн Сістемс»

Зобов'язати Дніпровську районну в м. Києві державну адміністрацію здійснити державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдлайн Сістемс» без зазначення ідентифікаційного коду учасника (засновника) ОСОБА_2.

В задоволенні іншій частини позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особами, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Епель О.В.

Губська О.А.