Постанова № 38510502, 18.04.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2014 року Справа № П/811/944/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючої-судді Нагібіної Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ДП «Кіровоградський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач) від 30.04.2013 р. №0004461710.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Олександрійська ОДПІ неправомірно дійшла висновку про заниження підприємством податку на доходи фізичних осіб на час проведення перевірки, оскільки підприємство своєчасно надало розрахунок 1-ДФ, і на час проведення перевірки сплатило суму податку до бюджету.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши заперечення, які обґрунтовані тим, що позивачем занижено ПДФО у зв'язку з своєчасним неперерахуванням податку до бюджету, а також порушення порядку оподаткування доходів виплачених фізичним особам, оскільки щодо доходів нарахованим на користь шести особам, підприємство не подавало інформацію про нараховані доходи, як податковий агент звітність.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання не з'явились, надавши суду заяви про розгляд справи за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд вирішив провести судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ДП «Кіровоградський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (далі - позивач) зареєстрована як юридична особа 23.05.2002 року виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.61) та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.60).

Олександрійська ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області в розумінні статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржені.

Позивач є юридичною особою, яка має відокремлені філії, зокрема, філію «Олександрійської ДЕД» ДП «Кіровоградський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», яка перебуває на обліку в Олександрійській ОДПІ як платник ПДФО.

Державними податковими ревізорами - інспекторами Олександрійської ОДПІ у період з 18.03.2013 р. по 11.04.2013 р. проведено планову виїзну перевірку філію Олександрійської ДЕД ДП «Кіровоградський облавтодор», про що складено акт від 16.04.2013 р. №161/22-10/33797251 «Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2013 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2013 р. по 31.12.2012 р.» (далі - акт перевірки, а.с.9 - 27).

Висновками перевірки є, як на думку податкового органу, порушення позивачем, зокрема:

- п. 168.1.5 п.168 ст.168, пп.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в зв'язку з неповним та несвоєчасним перерахуванням ПДФО в сумі 39773,47 грн.; п.3.3 розд. ІІІ «Порядку заповнення та подання податковим агентом податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 р. №1020 щодо неповного включення даних про виплачені доходи за 2 квартал 2012 р.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30.04.2013 р. №0004461710, яким визначено грошового зобов'язання з ПДФО в сумі 39773,47 грн. - за основним платежем та 10963,37 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та №0000792310 (далі оскаржуване рішення, а.с.28).

Правомірність та обґрунтованість рішення про визначення грошового зобов'язання з ПДФО є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Стосовно оскаржуваного рішення, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток, суд дійшов наступних висновків.

Позивач посилається на те, що оскаржуване рішення винесене відносно філії підприємства, в той час, як філія «Олександрійської ДЕД» ДП «Кіровоградський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не є юридичною особою.

Враховуючи зазначене, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 168.1.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 168.4.2 статті 184 ПК України визначено порядок, який застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (далі - відокремлений підрозділ).

У разі прийняття рішення про створення відокремленого підрозділу юридична особа повідомляє про це контролюючі органи за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням таких новостворених підрозділів у встановленому порядку.

З урахуванням інформації про те, що Олександрійська ДЕД зареєстрована в Олександрійській ОДПІ, як на думку суду, є підтвердженням того, що остання зареєстрована як філія з дотриманням вимог податкового законодавства.

Відповідно до пункту 168.4.3 статті 168 ПК України, суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

В акті перевірки зазначено, що філія Олександрійської ДЕД створена як відособлений структурний підрозділ ДП «Кіровоградський облавтодор» та перебуває на обліку в Олександрійській ОДПІ з 05.06.1997 р., жодних заперечень з приводу даних обставин, позивачем суду не наведено.

Отже, філія зареєстрована в Олександрійській ОДПІ як платник податку на доходи з фізичних осіб.

Згідно пункту 168.3 статті 168 ПК України, розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем).

Позивач надав суду податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ФД, який подано філією Олександрійської ДЕД до Олександрійської ОДПІ (а.с.62), що також доводить факт відповідної реєстрації філії як платника ПДФО.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно провів перевірку саме філії, оскільки остання зареєстрована як платник ПДФО в Олександрійській ОДПІ.

В розділі 3.5.4.13 «перевірка повноти та своєчасності перерахування до бюджету ПДФО» акту перевірки відповідач дійшов зазначив, що у періоді, що перевірявся, нарахований позивачем ПДФО до бюджету під час виплати заробітної плати перераховувався з порушенням граничних строків сплати, в результаті чого станом на 31.12.2012 р. філією не перераховано до бюджету ПДФО в сумі 39773,47 грн.

На підставі даних висновків відповідач визначив суму грошового зобов'язання з ПДФО в сумі 39773,47 грн. як основний платіж.

Позивач заперечуючи висновки, викладені в акті перевірки, зазначив про те, що на час проведення перевірки вже були перераховані суми податку до бюджету у повному обсязі.

Отже, відповідач, під час перевірки встановив факт несвоєчасного перерахування до бюджету сум нарахованого ПДФО, що і стало підставою для винесення оскаржуваного рішення.

Проте, з таким нарахуванням суд погоджується лише частково, з огляду на наступне.

Відповідач надав розрахунок збільшеного грошового зобов'язання, згідно якого сума такого зобов'язання складається з таких сум:

39773,47 грн. (сума ПДФО своєчасно не перерахованого до бюджету) + 9943,37 грн. (сума штрафної санкції за своєчасне не перерахування податку до бюджету) + 1020 грн. (сума штрафної санкції за подання податкового розрахунку з ПДФО не у повному обсязі).

Згідно визначень, наведених у статті 14 Податкового Кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

В судовому засіданні представник позивача не заперечував, встановленого в акті перевірки факту несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб.

Проте, як зазначив і позивач, на день проведення перевірки вся сума податку була перерахована, що підтверджується податковим розрахунком за 4-й квартал 2012 р. та довідкою про сплату сум ПДФО (а.с.62-74).

Дані обставини також підтверджені і висновками перевіряючих осіб, які відображені у Додатку №1 до акту перевірки «Розрахунок повноти і своєчасності перерахування до бюджету утримання сум ПДФО» (а.с.88).

Отже, факт своєчасного не перерахування суми податку до бюджету позивачем не заперечувався.

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

Проте, відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Аналіз даної норми дає підстави дійти висновку, що грошове зобов'язання нараховується податковим органом у тому разі, коли така сума податку не була самостійно нарахована платником податку.

Водночас, як свідчать матеріали справи, позивач подав податковий розрахунок 1-ДФ за 4-й квартал 2012 р., відобразивши суму податку в повному обсязі, а відтак визначення основного платежу в сумі 39773,47 грн., є протиправним.

Оскільки дана сума податку самостійно визначена позивачем ще до проведення перевірки, а тому дана обставина є підставою для скасування оскаржуваного рішення в частині визначення суми основного платежу в розмірі 39773,47 грн.

Згідно пункту 127.1 статті 127 ПК України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

В судовому засіданні підтверджені висновки відповідача щодо несвоєчасного перерахування сум ПДФО до бюджету, а тому суд дійшов висновку про правомірне нарахування штрафної (фінансової) санкцій в сумі 9943,37 грн. (39773,47 грн. х 25%) за дане порушення.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про скасування оскаржуваного рішення в частині визначення штрафної (фінансової) санкції у сумі 9943,37 грн.

Стосовно визначення відповідачем суми штрафної (фінансової) санкцій у розмірі 1020 грн., суд зазначає наступне.

В пункті 3.5.4.14 «Перевірка достовірності даних податкових декларацій по ПДФО та розрахунків форми 1-ДФ та своєчасність їх подання до податкової інспекції» акту перевірки відповідач зазначив, що позивач порушив п.3.3 розд. ІІІ «Порядку заповнення та подання податковим агентом податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 р. №1020, оскільки надав податковий розрахунок з неповним включення даних про виплачені доходи за 2 квартал 2012 р.

У запереченнях на позов відповідач зазначив про те, що позивач в порушення вищезазначеної норми не відобразив суми виплачених доходів за 2-й квартал 2012 р. ФОП ОСОБА_2 на сумі 5725 грн., ФОП ОСОБА_3 на суму 11620,82 грн., ФОП ОСОБА_4 на суму 5501 грн.. ФОП ОСОБА_5 на суму 3539,99 грн., ФОП ОСОБА_6 на суму 3750 грн., ОСОБА_7 на суму 2108 грн.

Представник позивача надав суду копії розрахункових документів, які підтвердили факт господарських операцій з суб'єктами підприємницької діяльності (а.с.95-123).

Судом отримано спеціальні витяги з ЄДРЮОФОП щодо вище перелічених осіб, усі вони є суб'єктами підприємницької діяльності (а.с.124-135) та копії первинних податкових документів, які свідчать про те, що господарські операції позивач мав з суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 14.1.180 статті 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Відповідно до абзацу а), б) пункту 176.2 статті 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно з підпунктом 177.7 статті 177 ПК України, фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

В акті перевірки відсутні посилання на наявні трудові договори з фізичними особами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, не надано такої інформації відповідачем і суду.

Тобто, позивач не мав з вище переліченими особами господарських відносин, як з фізичними особами, оскільки усі господарські відносини з даними особами проводились як із суб'єктами господарювання.

Позивач мав господарські відносини з фізичними особами - підприємцями, а тому не є податковим агентом відносно суб'єктів господарювання та не мав обов'язку подавати до податкового органу звіт 1-ДФ.

Відповідно пункту 119.2 статті 119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Оскільки в судовому засіданні не підтверджено факту неподання чи подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих фізичним особам, а тому оскаржуване рішення в частині визначення штрафної (фінансової) санкцій в сумі 1020 грн. підлягає скасуванню.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до суду адміністративного позову з майновими вимогами на загальну суму 50736,84 грн. позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1827 грн. (а.с. 2).

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне присудити позивачеві здійснені ним судові витрати з Державного бюджету України, пропорційно до частини задоволених вимог, у розмірі 1468,95 грн. = 1827 х 80,40 (% від суми задоволених вимог)/100).

Керуючись ст. ст. 2,17, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів від 30.04.2013 р. №0004461710, яким визначено грошового зобов'язання з ПДФО в частині визнання 39773,47 грн. - за основним платежом та 1020 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціям.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити дочірньому підприємству «Кіровоградський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» судовий збір в розмірі 1468,95 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна