Постанова № 38510491, 28.04.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року Справа № 2а-18256/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача Івчика М.О.,

представника відповідача Гордійчук О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцького підприємства електротранспорту до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000822399/0 від 18.05.2009 року,

ВСТАНОВИВ:

Луцьке підприємство електротранспорту звернулось з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкового повідомлення рішення №0000822399/0 від 18.05.2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведено виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.2007 року по 31.12.2008 року та іншого законодавства за період 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складений акт №158/23-99/03327931 від 05.05.2009 року, в якому зафіксовано порушення Луцьким підприємством електротранспорту п.п.7.4.2 п.7.4, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого зменшено від'ємне значення рядка 26 Декларації з ПДВ за липень 2007 року на суму 300 679 гривень, занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 279 220 гривень.

За наслідками акту перевірки №158/23-99/03327931 від 05.05.2009 року Луцькою ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення №0000822399/0 від 18.05.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 266 728 гривень та застосовані штрафні санкції в сумі 139 610 гривень.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення №0000822399/0 від 18.05.2009 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Згідно договору фінансового лізингу №021/07-АВТ від 21.05.2007 року Луцьке підприємство електротранспорту отримано 5 автобусів марки "Богдан А144.1" від ТОВ "Богдан-Лізинг". Дані автобуси придбані для перевезення пасажирів на міжміські рейси, тобто мали використовуватись лише в оподаткованих операціях з ПДВ.

Позивач стверджує, що придбані автобуси використовувались з травня 2007 року по жовтень 2007 року на приміських маршрутах, по яких відсутня пільга по ПДВ, про що свідчать, зокрема, договори на перевезення пасажирів укладених між Волинською обласною адміністрацією та позивачем.

З урахуванням викладеного вважає, що позиція податкового органу викладена в акті перевірки № 158/23-99/03327931 від 05.05.2009 року, про використання 5 автобусів марки "Богдан А144" для перевезення пасажирів на міських маршрутах звільнених від ПДВ є безпідставною, не підтвердженою первинними документами, а відтак висновок відповідача про порушення п.п.7.4.2 п.7.4., п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення № 0000822399/0 від 18.05.2009 року таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000822399/0 від 18.05.2009 року.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. В наявних у матеріалах справи письмових запереченнях та поясненнях наданих в судовому засіданні представник відповідача наголошувала на тому, що Луцькою ОДПІ проведено виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.2007 року по 31.12.2008 року та іншого законодавства за період 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складений акт №158/23-99/03327931 від 05.05.2009 року.

Як вбачається з матеріалів перевірки позивачем придбано по договору лізингу п'ять автобусів та включило суму ПДВ по ним в сумі 332 500 гривень, згідно податкової накладної №28 від 22.05.2007 року до податкового кредиту.

Дані автобуси придбані для перевезення пасажирів на міжміські рейси, тобто мали використовуватись лише в оподаткованих операціях з ПДВ. В результаті чого в позивача виникло від'ємне значення по ПДВ в сумі 313 558 гривень.

Перевіркою встановлено, що автобуси з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року почали використовуватись на 99% для перевезення пасажирів на міських маршрутах звільнених від ПДВ. Тобто, автобуси використовувались частково в оподаткованих операціях, а частково ні. До такого висновку перевіряючі прийшли на підставі даних Головної книги підприємства, журналів ордерів по бухгалтерських рахунках №703.

Згідно п.п.7.4.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовлені або придбані, яка відповідає частці використання таких товарів та послуг в оподаткованих операціях звітного періоду. Для визначення цієї частки слід визначити питому вагу оподаткованих та неоподаткованих операцій в загальному обсязі, реалізації у звітному періоді.

Позивачем в порушення п.п.7.4.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не зменшено податковий кредит у липні на суму 332 500 гривень, та не збільшило податковий кредит на суму 65 772 гривні.

З урахуванням викладеного представник відповідача просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази судом встановлені наступні обставини.

Луцькою ОДПІ проведено виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.2007 року по 31.12.2008 року та іншого законодавства за період 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт №158/23-99/03327931 від 05.05.2009 року.

В зазначеному акті перевірки зафіксовано, що згідно договору фінансового лізингу № 021/07-АВТ від 21.05.2007 року укладеного між Луцьким підприємством електротранспорту та ТОВ "Богдан-Лізинг" отримано 5 автобусів марки "Богдан А144.1" строком користування 48 місяців. Вартість за одиницю склала 332 500 гривень без ПДВ. Загальна вартість склала 1 995 000 гривень, в тому числі ПДВ 332 500 гривень.

В травні 2007 року Луцьким підприємством електротранспорту отримано 5 автобусів на загальну суму 1 995 000 гривень, в тому числі ПДВ 332 500 гривень.

Дані автобуси придбані Луцьким підприємством електротранспорту для здійснення перевезень пасажирів на міжміські рейси, тобто мали використовуватись лише в оподаткованих операціях з ПДВ, тому податок на додану вартість з вартості автобусів позивачем включено до складу податкового кредиту в травні 2007 року згідно податкової накладної №28 від 22.05.2007 року в розмірі 332 500 грн. (а.с.12-13)

Перевіркою встановлено, що автобуси з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року почали використовуватись на 99% для перевезення пасажирів по міських маршрутах, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість та 1% за місто. Тобто, автобуси використовувались частково в оподаткованих операціях, а частково ні. (а.с.13)

В акті перевірки №158/23-99/03327931 від 05.05.2009 року відповідачем зроблений висновок, що у разі, якщо придбані товари, роботи, послуги одночасно беруть участь в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях то згідно з п.п.7.4.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовлені або придбані, яка відповідає частці використання таких товарів та послуг в оподаткованих операціях звітного періоду. Для визначення цієї частки слід визначити питому вагу оподаткованих та неоподаткованих операцій в загальному обсязі, реалізації у звітному періоді. Така пропорція розраховується із загальної суми за кожним видом операцій поділеної на загальний обсяг реалізації за звітний період. Підприємство в періоді, що підлягав перевірці не виконувало зазначену вимогу, в результаті чого підприємством порушено п.п.7.4.2, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме не зменшено податковий кредит у липні 2007 року на 332 500 грн. та не збільшено податковий кредит за липень-грудень 2007 року, лютий 2008 року, квітень-грудень 2008 року на загальну суму 65 772 грн. (а.с.13)

За наслідками акту перевірки №158/23-99/03327931 від 05.05.2009 року Луцькою ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення №0000822399/0 від 18.05.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 266 728 гривень та застосовані штрафні санкції в сумі 139 610 гривень.

Позивачем оскаржене податкове повідомлення-рішення №0000822399/0 від 18.05.2009 року в судовому порядку.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року позов Луцького підприємства електротранспорту задоволено, скасоване повідомлення-рішення № 0000822399/0 від 18.05.2009 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року апеляційну скаргу Луцької ОДПІ задоволено. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 23 січня 2014 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд дійшов висновку, що повідомлення-рішення №0000822399/0 від 18.05.2009 року є законним та таким, що не підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Луцьким підприємством електротранспорту (Лізингоодержувач) та ТОВ "Богдан-Лізинг" (Лізингодавець) укладено договір фінансового лізингу №021/07-АВТ від 21.05.2007 року, за умовами якого ТОВ "Богдан-Лізинг" надає в платне володіння та користування майно загальною вартістю 1 995 000 грн. в тому числі ПДВ 332 500 грн. (а.с.38-45)

Згідно актів приймання передачі основних засобів від 22.05.2007 року Луцьким підприємством електротранспорту від ТОВ "Богдан-Лізинг" отримано 5 автобусів марки "Богдан А144.1". (а.с.51-55)

Суми податку на додану вартість в розмірі 332 500 грн. за отримані в лізинг автобуси, Луцьким підприємством електротранспорту включено до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1. п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції Закону чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно абзацу 1 п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Статтею 7 п.7.4 п.п.7.4.3 Закону визначено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

В судовому засіданні встановлено, що підприємство придбало п'ять автобусів для приміських перевезень, які не звільнені від сплати ПДВ.

З акту перевірки №158/23-99/03327931 від 05.05.2009 року вбачається, що автобуси з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року почали використовуватись на 99% для перевезення пасажирів по міських маршрутах, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість та 1% за місто. Тобто, автобуси використовувались частково в оподаткованих операціях, а частково ні.

До такого висновку відповідач дійшов аналізуючи під час перевірки позивача первинні документи, а саме: головну книгу підприємства, журнали-ордерів по бухгалтерських рахунках №703, "Операцій щодо надання транспортних послуг" та оборотно-сальдових відомостей.

В ухвалі Вищого адміністративного суду від 23 січня 2014 року вказано, що судами попередніх інстанцій при винесенні рішення не досліджено первинні документи, які підтверджують на яких маршрутах використовувались автобуси, а саме: на оподаткованих чи звільнених від оподаткування маршрутах.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду від 23 січня 2014 року судом витребувано від позивача первинні документи, які підтверджують на яких маршрутах використовувались автобуси. Крім того, судом ухвалою від 03 березня 2014 року витребувано від Луцької міської ради та Управління Укртансінспекції у Волинській області первинні документи, які підтверджують використання Луцьким підприємством електротранспорту автобусів марки Богдан А-144.1.

Від Луцької міської ради до суду 24 березня 2014 року надійшла письмова відповідь від 21.03.2014 року з якої вбачається, що первинні документи які підтверджують на яких маршрутах використовувались автобуси - відсутні.

Крім того, Луцькою міською радою надана копія договору від 26 березня 2008 року № 104 про перевезення пільгових категорій пасажирів.

Від Управління Укртрансінспекції у Волинській області до суду 11 квітня 2014 року надійшла письмова відповідь від 11.04.2014 року в якій повідомлено суд, що на транспортні засоби марки Богдан А144.1 видавались ліцензійні картки. Первинні документи, які підтверджують на яких маршрутах використовувались автобуси відсутні у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання.

28 квітня 2014 року від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких представник позивача повідомив суд про відсутність первинних документів які підтверджують на яких маршрутах використовувались автобуси, у зв'язку із їх знищенням за закінченням терміну зберігання.

Згідно з частинами 1-3 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Аналізуючи положення статті 71 КАС України суд зазначає, що обов'язок доказування покладається на сторін і є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із частинами 1-3 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Отже, забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах покладається на власника або уповноваженого органу підприємства.

Таким чином, Луцьке підприємство електротранспорту повинно було забезпечувати фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, в первинних документах які підтверджують на яких маршрутах використовувались автобуси.

Позивач протягом усього часу судового розгляду справи не надав суду ні шляхових листів, ні журналів реєстрації, з яких би вбачалось на яких маршрутах використовувались автобуси марки Богдан А-144.1.

Зазначених доказів позивачем не було надано ні до перевірки, ні до позовної заяви, ні в судових засіданнях по даній справі, отже позивачем не спростовано факт часткового використання в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях автобусів марки Богдан А-144.1.

Наявний в матеріалах справи договір №854 від 25.04.2007 року на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, заключений між Волинською обласною державною адміністрацією та Луцьким підприємством електротранспорту, не свідчить про безумовне використання транспортних засобів марки Богдан А-144.1 на оподатковуваних маршрутах, оскільки доказів їх використання лише на оподатковуваних маршрутах позивачем суду не надано.

В свою чергу суд приймає доводи представника відповідача про те, що підставою для висновку про порушення Луцьким підприємство електротранспорту п.п.7.4.2, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" слугували аналіз головної книги підприємства, журналів-ордерів по бухгалтерських рахунках №703, "Операцій щодо надання транспортних послуг" та оборотно-сальдових відомостей. Оскільки аналіз зазначених відомостей відповідачем був здійснений саме під час проведення перевірки.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав, які б вказували на незаконність податкового повідомлення рішення №0000822399/0 від 18.05.2009 року, а відтак і відсутні підстави для його скасування.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України "Про податок на додану вартість",

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Луцького підприємства електротранспорту до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000822399/0 від 18.05.2009 року, відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде складено 03 травня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю.Ю. Сорока