Ухвала суду № 38510326, 28.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 р. Справа № 9104/163674/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,

з участю представників сторін: від апелянта: Квасниці Н.Б.,

від позивача: Ліпенцевої К.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2012 року у справі № 2а-2935/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріо» до Державної податкової інспекції в Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

03.04.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріо» (далі - ТзОВ «Маріо») звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 06.12.2011 року № 0003162321, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 253421 грн., в тому числі основний платіж - 211020 грн., штрафні (фінансові) санкції - 42401 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2012 року задоволено позовні вимоги ТзОВ «Маріо» та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення відповідача від 06.12.2011 року № 0003162321. Крім цього постановою суду стягнуто з Державного бюджету України в користь ТзОВ «Маріо» 2146 судових витрат.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування всіх обставин справи просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2012 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що правочини укладені між ТзОВ «Маріо» та контрагентами ТзОВ «Креата», ТзОВ «Альфа мед-2006», ТзОВ «БК Оксідон», ІП «Індекс Прожект Україна» не спричинили реального настання правових наслідків, є безтоварними, а відтак позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту сплачені суми податку по цих правочинах.

Апеляційним судом в порядку передбаченому ст.55 КАС України проведено заміну відповідача Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби на процесуального правонаступника Державну податкову інспекцію в Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

В судовому засіданні представник апелянта надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Маріо» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 30.04.2011 року по взаєморозрахунках з ТзОВ «Креата», ТзОВ «Альфа Мед-2006», ТзОВ «КБ Оксідон» та ІП «Віндекс Проджект Україна», за результатами якої складено акт № 4209/23-209/25225316 від 10.11.2011 р.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 06.12.2011 р. № 0003162321, яким ТзОВ «Маріо» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 253421 грн., з яких 211020 грн. зобов'язання за основним платежем та 42401 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Контролюючим органом в акті перевірки зазначено про порушення ТзОВ «Маріо» п.14.1.181 ст. 14, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п.201.4-201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ та пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97 «Про податок на додану вартість», що полягало в заниженні податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 211019,41 грн., в тому числі за грудень 2010 р. - 84800,32 грн., січень 2011 р. -28118 грн., лютий 2011 р. -60473,09 грн., березень 2011 р. -3952,50 грн. та квітень 2011 р. -33675,50 грн.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97 чинного на момент спірних правовідносин, (надалі Закон № 168) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону 168).

Крім цього згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Як вбачається в акті перевірки перевіряючі зазначили про неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку при здійсненні позивачем господарських операцій з контрагентами ТзОВ «КБ Оксідон», ТзОВ «Креата», ТзОВ «Альфа-Мед 2006». Проте такий висновок ґрунтується на обставинах, виявлених під час перевірок зазначених контрагентів та актах перевірок інших суб'єктів господарювання, які мали господарські взаємовідносини з контрагентами позивача. Також твердження про неправомірне формування податкового кредиту ТзОВ «Маріо» згідно отриманих від Іноземного підприємства «Віндекс Проджект Україна» податкових накладних податковий орган обґрунтовував матеріалами, зібраними під час відпрацювання ВПМ ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Іноземного підприємства «Віндекс Проджект Україна».

Як вбачається з матеріалів справи реальність здійснення господарської операції поставки товарів Товариством з обмеженою відповідальністю «Креата» Товариству з обмеженою відповідальністю «Маріо» підтверджується договором купівлі від 04.01.2011 р. № 04-01/11, видатковими накладними, податковими накладними .

Підтвердженням реального здійснення господарської операції купівлі ТзОВ «Маріо» товару у ТзОВ «Альфа Мед-2006» є договір купівлі від 01.02.2011 р. № 10211, видаткові накладні та податкові накладні.

Крім цього факт здійснення господарської операції між ТзОВ «Маріо» та ТзОВ «КБ «Оксідон» підтверджується договором купівлі від 01.12.2010 р. № 01/12-10, видатковими накладними та податковими накладними.

Також реальність здійснення господарських операцій позивача з ІП «Віндекс Проджект Україна» підтверджується договором купівлі від 04.04.2011 р. № 40511, видатковими накладними та податковими накладними.

Разом з тим підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій ТзОВ «Маріо» з ТзОВ «КБ Оксідон», ТзОВ «Креата», ІП «Віндекс Проджект Україна», ТзОВ «Альфа-Мед 2006» є також наявні в матеріалах справи оборотно-сальдові відомості, виписки банку, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів ТзОВ «Маріо», витяг з Журналу реєстрації довіреностей, видаткові накладні про наступну реалізацію товарів, отриманих від вищезазначених контрагентів та ін.

З врахуванням наведеного колегія суддів апеляційного суду не погоджується з доводами апелянта про нікчемність правочинів укладених між ТзОВ «Маріо» та ТзОВ «КБ Оксідон», ТзОВ «Креата», ІП «Віндекс Проджект Україна», ТзОВ «Альфа-Мед 2006», оскільки податковим органом не представлено суду будь - яких доказів того, що заперечуванні ним правочини були спрямовані на не реальне настання правових наслідків.

Крім цього в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що правочини укладені між ТзОВ «Маріо» та його контрагентами ТзОВ «КБ Оксідон», ТзОВ «Креата», ІП «Віндекс Проджект Україна», ТзОВ «Альфа-Мед 2006», визнавалися в судовому порядку недійсними, неукладеними чи розірваними.

Посилання апелянта на відсутність товаро-транспортних накладних, як доказів транспортування товару згідно вищевказаних правочинів, та обставин, що вказують на не реальність господарських операцій, колегія суддів до уваги не бере, оскільки відсутність товаро-транспортної накладної може свідчити про наявність порушення у сфері перевезення товару, а не податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідача від 06.12.2011 року № 0003162321 правомірно визнане судом першої інстанції протиправним і скасоване.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги податкового органу суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу ДПІ в Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160 ч.3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2012 року у справі № 2а-2935/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

А.М.Ліщинський

Повний текст постанови складений 30.04.2014 року.