Постанова № 38510046, 19.03.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Житомир справа № 806/509/14

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

за участю секретаря Барібан А.І.,

за участю представників:

позивача Полохіної Т.М.,

відповідача Кужеля З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Рекламно-виробниче агентство "Галас" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними наказу та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство "Рекламно-виробниче агентство "Галас" звернулось з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень:

№ 0000132201 від 21.01.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість - за основним платежем - 1750,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 438,00 грн.;

№ 0000142201 від 21.01.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток за основним платежем - 618479,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 154620,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що протягом перевіряємого періоду не допускало порушення п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України №2755-ІV від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), зазначені в акті перевірки факти порушень закону є недостовірними та такими, що суперечать фактичним обставинам. Також вважає, що висновок Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області є надуманим, безпідставним та таким, що грубо протирічить засадам податкового законодавства, а тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення про нарахування сум грошового зобов"язання є такими, що підлягають скасуванню. Крім того, просить визнати протиправним наказ Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області № 1535 від 16.12.2013 року щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача, оскільки ненадання позивачем відповіді на запит не може слугувати підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства "Рекламно-виробниче агентство "Галас", так як встановити контрагентів, по взаємовідносинам з яким запитувались документи, не є можливим. Також, неможливо встановити, по якій саме податковій інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, з мотивів викладених у письмовому заперечені. Просив в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 31.12.2013 року Житомирською об'єднаною державною податковою інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Рекламно-виробниче агентство "Галас" щодо формування собівартості реалізованих ТМЦ (робіт, послуг), їх використання в господарській діяльності та правильності формування податкового кредиту та подальшого визначення податкового зобов'язання з ПДВ, з окремими платниками податків, доходів та витрат за період з 01.01.2011 року по 30.06.2013 року, про що було складено акт № 4270/22-01/35905685/0100 від 31.12.2013 року (т.1 а.с. 47-70).

За наслідками проведеної перевірки встановлено, що в порушення п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України №2755-ІV від 02.12.2010 року, (із змінами та доповненнями) ПП рекламно-виробниче агентство "Галас" занижено податок на прибуток в сумі 618479,00 грн., в тому числі по періодам: ІІ квартал 2012 року на суму 50326,00 грн., 3 квартали 2012 року - 275486,00 грн. (ІІІ квартал 2012 року - 225160,00 грн.), 2012 рік - 618479,00 грн. (IV квартал 2012 року - 342993,00 грн.).

Зокрема, в акті перевірки вказано, що підприємством завищено задекларованих показників рядку 05 Декларації "Витрати операційної діяльності, в тому числі собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в сумі 2945136,00 грн., в тому числі по періодам: 2 кв. 2012 року - 239648,00 грн., 3 кв. 2012 року - 1072190,00 грн., 4 кв. 2012 року - 1633298,00 грн.", по яких не доведено факт пов'язаності з веденням господарської діяльності підприємства та не підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, чим порушено вимоги п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України №2755-ІV від 02.12.2010 року, (із змінами та доповненнями).

Тобто, ПП РВА "Галас" відповідно до договорів субпідряду з ФОП ОСОБА_3 та з ПП РВК "Фасад-Майстер" надано первинні документи оформлені з грубими порушеннями, а саме: не вказані реквізити, обов'язковість заповнення яких передбачено вимогами чинного законодавства - актах приймання-передачі виконаних будівельних робіт та в довідках про вартість виконаних будівельних робіт відсутні підписи особи, що прийняла роботи, та не вказано прізвище, ім'я та по-батькові особи, що здала виконані роботи, що не дає можливості ідентифікувати дані особи. Підсумкові відомості ресурсів, які надано до перевірки, теж оформлені з грубими порушеннями, а саме: не вказані реквізити, обов'язковість заповнення яких передбачено вимогами чинного законодавства, а саме відсутні підписи осіб, які склали даний документ та підпис особи, яка перевірила правильність витрачених ресурсів, даний документ не скріплений печатками сторін.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що ПП РВА "Галас" на порушення вимог п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України №2755-ІV від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) по контрагенту ТОВ "Ювіна" завищено податковий кредит в грудні 2011 року на суму 1750,00 грн., а саме: згідно системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України існує розбіжність в сумі 1750,00 грн. по контрагенту ПП РВА "Галас" за грудень 2011 року в сумі 1750,00 грн. згідно акту Житомирської ОДПІ від 17.06.2013 року № 320/22-2/35905685 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП РВА "Галас", щодо підтвердження господарських відносин ТОВ "Ювіна" за грудень 2011 року.

На підставі акту перевірки Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000132201 від 21.01.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість - за основним платежем - 1750,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 438,00 грн.;

- № 0000142201 від 21.01.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток за основним платежем - 618479,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 154620,00 грн. (т.1 а.с. 44-45).

Однак, суд вважає, що вказані рішення податковим органом прийняті з порушенням закону, виходячи з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000142201 від 21.01.2014 року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2765-VІ (зі змінами і доповненнями), (далі - ПК України) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п. 138.1.1 ст. 138 ПК України).

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч. 1 ст. 9 до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16 липня 1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 838 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-ІV, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз наведених норм права, дає підстави для висновку, що будь-які підрядні роботи можуть виконуватись з залученням третіх осіб, якщо інше не передбачено домовленістю між сторонами. Як правило, прості підрядні роботи виконуються особисто (побутовий підряд), а складні (будівельний підряд і у капітальному будівництві тощо, підряд на проектні та пошукові роботи) - із залученням субпідрядників.

Генеральний підрядник - це підрядник, який залучає до виконання робіт третіх осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. Субпідрядник - підрядник, який в порядку, визначеному договором підряду, та на підставі договору субпідряду, укладеному з генеральним підрядником, залучається до виконання робіт (ст. 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" від 01.08.2005 року N 668).

За висновками акту перевірки відсутнє реальне проведення господарських операцій по будівельним роботам від ФОП ОСОБА_3 та ПП РВК "Фасад-Майстер".

Однак, суд вважає такі висновки безпідставними з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ПП РВА "Галас" в перевіреному періоді було укладено ряд договорів підряду з залученням субпідрядників ФОП ОСОБА_3 та ПП РВК "Фасад-Майстер" (т.2 а.с. 108-110, 132-134, 156-158, 170-172, 184-186, 206-208, 225-227,240-242, 249-251, т.3 а.с.1-7, 170-176, т.4 а.с. 135-138, 207-212, т.5 а.с. 140-142, 153-155, 167-169, 186-188, 200-202, 212-214, 225-227,237-239, т.6 а.с.1-3, 14-16, 26-28, 44-46, 54-56, 69-71, 82-84, 95-100, 107-109, 215-223, т.7 а.с. 60-68, 125-130).

За умовами даних Договорів підрядник (ПП РВА "Галас") доручає, а вказані контрагенти-субпідрядники приймають на себе зобов'язання власними силами і методами, у встановлені договором терміни виконати будівельно-монтажні роботи на території об'єкту, перелік яких (робіт) вказаний в локальному кошторисі - додатку до договору, який є його невід'ємною частиною. (п. 1.1 Договорів).

Пунктом 2.1 Договорів передбачено, що вартість робіт за даними Договорами включає в себе вартість робіт, вартість необхідних для виконання робіт, матеріалів та обладнання субпідрядника, а також всі витрати субпідрядника, пов'язані з виконанням умов даного договору та визначаються Договірною ціною на підставі Локального кошторису, які складені у відповідності з вимогами чинного законодавства.

У капітальному будівництві для оформлення виконаних будівельних робіт між сторонами використовувались специфічні форми первинної облікової документації, затверджені наказом Мінрегіонбуду України "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" від 04.12.2009 року №554, якими є: № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат".

Акт приймання виконаних підрядних робіт та довідка про вартість таких робіт складаються для визначення їх обсягів та проведення розрахунків.

Матеріали справи містять копії первинних документів, які підтверджують отримання зазначених послуг та понесені витрати позивача, зокрема: договорами субпідряду з додатками, Актами приймання виконаних будівельних робіт №КБ-2в, Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат № КБ-3, локальними кошторисами, підсумковими відомостями ресурсів до локального кошторису та податковими накладними. (том 1 а.с. 102-252, том 2 а.с. 1-261, том 3 а.с. 1-251, том 4 а.с. 1-254, том 5 а.с. 1-248, том 6 а.с. 1-248, том 7 а.с. 1-227, том 8 а.с. 91-194).

Оплату за отримані товари ПП РВА "Галас" було здійснено в повному обсязі, що підтверджується виписками з банківських рахунків ПП РВА "Галас", та які засвідчують факт проведення розрахунків в повному обсязі. ( том 8 а.с. 17-87).

Таким чином, податковим органом при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не взято до уваги те, що ПП РВА "Галас" були надані усі первинні документи, які надають право віднести понесені витрати, отриманих від ФОП ОСОБА_3 та ПП РВК "Фасад-Майстер" до складу валових.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000132201 від 21.01.2014 року, про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

З акту перевірки вбачається, що на порушення п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України №2755-ІV від 02.12.2010 року, (із змінами та доповненнями) ПП РВА "Галас" занижено податок на додану вартість в сумі 1750,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Ювіна", в тому числі по періодах: грудень 2011 року - 1750,00 грн., проведені операції є нікчемними.

Підставою для даного висновку стало відсутність реальності надання послуг ТОВ "Ювіна" на адресу замовника ПП РВА "Галас" для подальшої реалізації таких послуг ПП РВА "Галас", про які зазначалося вище.

Однак, суд також вважає такий висновок податкового органу безпідставним, з огляду на наступне.

Відповідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2765-VІ (зі змінами і доповненнями) (далі по тексту - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно ст. 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв"язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Висновки акта перевірки про не підтвердження позивачем права на податковий кредит спростовуються наданими та дослідженими судом первинними документами, зокрема: видатковою накладною № РН-0000014 від 19.12.2011 року на постачання гірлянди "Стринг-лайт" вартістю 10500,12 грн. в тому числі ПДВ 1750,02 грн., податковою накладною № 18 від 19.12.2011 року на загальну суму 10500,12 грн., в тому числі ПДВ 1750,02 грн. та платіжним документом від 19.12.2011 року на суму 10500,12 грн. (том 1 а.с. 71-73).

Зазначені вище документи містять всі обов"язкові реквізити та мають юридичну силу. Виписані податкові накладні відповідають вимогам Податкового кодексу України, що не заперечується актом перевірки, а тому позивач правомірно включив суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Таким чином, безпідставними є висновки податкового органу про порушення ПП РВА "Галас", допущені при віднесенні до складу податкового кредиту суми ПДВ по фінансово-господарським операціям з контрагентом ТОВ "Ювіна".

Щодо визнання протиправним наказу Житомирської ОДПІ № 1535 від 16.12.2013 року про проведення позапланової виїзної перевірки ПП РВА "Галас", суд зазначає що оскаржуваний наказ є актом одноразового застосування і вичерпує свою дію фактом його виконання.

На час розгляду справи Житомирською ОДПІ вже проведено перевірку. Даний факт сторонами не заперечується.

Згідно положень пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За змістом пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці другому цього пункту, не дозволяється.

Так, згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судом, позивач допустивши посадових осіб ОДПІ до проведення перевірки, фактично не погоджувався з діями відповідача, що були вчинені останнім до початку виїзної документальної позапланової перевірки, однак не використав свого права не допуску посадових осіб до проведення перевірки.

За таких обставин, враховуючи, що перевірки вже проведена, суд вважає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень від 21.01.2014 року № 0000132201 та № 0000142201, а тому суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.01.2014 року № 0000132201 та № 0000142201.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 31 березня 2014 р.