Ухвала суду № 38508509, 25.04.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №283/1511/13-к Головуючий у 1-й інст. Тимошенко А.О.

Категорія ч.2 ст.289, ч.3 ст.15 і ч.2 ст.289 КК України Доповідач Євстаф'єва Т. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Євстаф'євої Т.А.

суддів: Заліщука М.С., Зав'язуна С.М.

при секретарі: Кашенко Л.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 17 грудня 2013 року у кримінальному провадженні №12012060080000066 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.2 ст.289, ч.3 ст.15 і ч.2 ст.289 КК України

за участю: прокурора Лозовика А.В.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_1

встановила:

цим вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 з середньою спеціальною освітою, не одружений, не працює, судимого:

- вироком Ужгородського районного суду Закарпатської області від 25.06.1998 року за ст. 17, ч.1 ст.75 КК України 1960 року до 6 місяців позбавлення волі;

- вироком Малинського районного суду Житомирської області від 26.06.2001 року за ч.2 ст.140, ч.2 ст.193 КК України 1960 року до 3 років позбавлення волі з конфіскацією 1/5 частини майна;

- вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 19.08.2005 року за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі;

визнано винуватим за ч.3 ст.15 і ч.2 ст.289, ч.2 ст.289 КК України і призначено покарання:

- за ч.3 ст.15 і ч.2 ст.289 КК України - 5 років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.289 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного ОСОБА_1 майна.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання за сукупністю злочинів у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного ОСОБА_1 майна.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід залишено в силі - тримання під вартою.

Строк відбування покарання обчислено з часу затримання - 12.12.2012 року.

Речові докази у справі вирішено вироком Малинського районного суду Житомирської області від 29.09.2011 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч.1 ст.263, ч.2 ст. 289 та ч.3 ст.15 і ч.2 ст.289 КК України, а саме:

- автомобіль марки «Daewoo Lanos TF 69 Y», реєстраційний номер НОМЕР_1 - залишено потерпілому ОСОБА_4;

- автомобіль марки «Daewoo Т13110», реєстраційний номер НОМЕР_2, який знаходився на штрафмайданчику Малинського МВ УМВС України, пульт дистанційного керування до автомобільної магнітоли «Kenwood» RC-557, який знаходився в кімнаті зберігання речових доказів Малинського районного суду, що належить померлому ОСОБА_5 - повернуто спадкоємцю ОСОБА_6;

- обшивка даху автомобіля та правий сонцезахисний козирок, які

знаходились в кімнаті зберігання речових доказів Малинського МВ

УМВС України - повернуто потерпілому ОСОБА_7;

- мобільний телефон марки Samsung SGH-X520 imei НОМЕР_3 з сім-картою оператора Лайф за номером НОМЕР_4 та пластмасова коробка з-під сім-картки оператора Лайф за номером НОМЕР_4, які знаходились в кімнаті зберігання речових доказів Малинського районного суду - знищено;

- грошова купюра номіналом 100 доларів США серії FL 94827877С, яка

зберігалась при справі - передано в дохід держави;

- відеокасета JVC WA - 0806 з відеозаписом відтворення обстановки та обставин - вирішено зберігати при матеріалах справи.

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.

ОСОБА_1, за попередньою змовою із ОСОБА_3, з метою угону автомобіля, близько 1 години 27 жовтня 2009 року на автомобілі «Daewoo ТІ 3110», р.н. НОМЕР_2 приїхали на вул. Кармелюка м. Малина Житомирської області, де залишили даний автомобіль. ОСОБА_3 залишився біля будинку № 8 по вказаній вулиці спостерігати за обстановкою, а ОСОБА_1 підійшов до належного потерпілому ОСОБА_7 автомобіля «Daewoo-FSO Lanos TF 69 Y», р.н. НОМЕР_5 та за допомогою викрутки і інших пристроїв відімкнув його дверцята, відкотив його в напрямку Малинського кооперативного ринку і, з'єднавши дроти живлення, завів його.

В цей же день, на викраденому автомобілі, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 поїхали в м. Київ, щоб збути його, де на вул. Пухівській залишили автомобіль та зустрілись з особою, яка передала їм за викрадений автомобіль 1400 доларів США, які останні поділили порівну та витратили на власні потреби.

Своїми діями ОСОБА_8 та ОСОБА_1 заподіяли потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 42790 гривень.

Після цього ОСОБА_1 з ОСОБА_3, повторно, за попередньою змовою, з метою викрадення автомобіля, близько 1 години 31 жовтня 2009 року на автомобілі «Daewoo ТІ3110», р.н. НОМЕР_2, приїхали на вул. Гагаріна м. Малина. Залишивши вищевказаний автомобіль підійшли до будинку № 31, де біля 1-го під'їзду знаходився належний потерпілому ОСОБА_4 автомобіль «Daewoo Lanos TF 69 Y», р.н. НОМЕР_1, вартістю 42800 гривень. ОСОБА_3 залишився спостерігати за обстановкою, а ОСОБА_1 за допомогою викрутки та інших пристроїв почав відкривати водійські дверцята автомобіля. Проте спрацювала попереджувальна сигналізація та заволодіти ним не вдалося.

Тоді ОСОБА_1 пішов до належного ОСОБА_9 автомобіля «Daewoo Lanos TF 69 Y», р.н. НОМЕР_6 який знаходився біля 2-го під'їзду даного будинку, а ОСОБА_3 залишився біля під'їзду спостерігати за обстановкою. ОСОБА_1 за допомогою викрутки та інших пристроїв відімкнув дверцята автомобіля, з'єднав дроти живлення та виїхав на дорогу.

Цього ж дня на викраденому автомобілі вони поїхали в м. Київ, з метою його реалізації, де на вул. Пухівській залишили автомобіль, зустрілись з особою, яка передала їм за викрадений автомобіль 1400 доларів США, які поділили порівну та витратили на власні потреби.

Своїми діями ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заподіяли потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 38400 гривень.

Повторно, ОСОБА_1 з ОСОБА_3 опівночі 17 листопада 2009 року на автомобілі «Daewoo Т13110», р.н. НОМЕР_2, приїхали на вул. Молодіжна м. Малина, де залишили вищевказаний автомобіль у провулку за гуртожитком ПТУ № 36. ОСОБА_3 став неподалік гаража, який належить ОСОБА_10 та спостерігав за обстановкою, а ОСОБА_1 заліз на його дах, зняв з нього листи шиферу, проник в гараж, в якому знаходився належний потерпілому ОСОБА_10 автомобіль «Daewoo Lanos TF 699 R», р.н. НОМЕР_7. В подальшому, ОСОБА_1 відкрутив дверні штаби та відкрив двері. З'єднавши дроти живлення, він завів вищевказаний автомобіль та виїхав на дорогу.

Цього ж дня, з метою реалізації викраденого автомобіля, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 поїхали на ньому в м. Київ, де по вул. Пухівській залишили автомобіль, зустрілись з особою, яка за викрадений автомобіль передала ОСОБА_1 1400 доларів США.

Своїми діями ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заподіяли потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду в розмірі 46540 гривень.

На вказаний вирок суду надійшла апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1, в якій останній просить вирок Малинського райсуду Житомирської області щодо нього, скасувати через неповноту судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, через істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, змінивши йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Вказав, що вирок суду грунтується лише на показах свідка ОСОБА_8, який перебуває у неприязних стосунках з ним та його цивільною дружиною. Також зазначив, що даний свідок, в суді першої інстанції, не давав вільних показів, а лише стверджував попередні покази, оголошені головуючим по справі, які не підтверджені жодним доказом. Судом відхилено клопотання про допит додаткових свідків, які могли б підтвердити неприязні стосунки з ОСОБА_3

Крім цього, як зазначає апелянт, суд відхилив клопотання про допит свідка ОСОБА_11, а лише оголосив його покази, дані ним під час досудового розслідування.

На думку обвинуваченого, судом неправдиво викладено аналіз роздруківок телефонних дзвінків оператора "Київстар" (т. 1 а.с.121- 136).

Судові засідання проводились, незважаючи на поганий стан його здоров'я.

Апелянт зазначає, що мають місце обставини, які очевидно викликали сумнів у неупередженності судді.

Обвинувачений вважає, що його засудили лише тому, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак не перевірено його роду занять, сімейного стану та матеріального становища.

В запереченні на апеляційну скаргу обвинуваченого, яке надійшло від старшого прокурора Малинської прокуратури Д.Литвиненка йдеться про залишення вироку суду без зміни, як законного та обґрунтованого, а апеляції без задоволення.

Прокурор ствердив, що свідок ОСОБА_3 в суді самостійно давав покази, відповідав на запитання прокурора та головуючого по справі. Безпосередньо вказав на ОСОБА_1 та повідомив, що саме з ним він вчиняв інкриміновані їм злочини.

Свідок ОСОБА_11 неодноразово викликався повісткою до суду, проте був відсутній за місцем свого проживання, судом вживалися всі законні заходи про його привід до суду.

З роздруківки телефонних дзвінків оператора «Київстар» вбачається, що ОСОБА_1, в дні викрадень автомобілів потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_9, здійснюючи дзвінки, реєструвався на базових станціях (позначені абревіатурою LAC), які знаходяться в Київській області.

Твердження засудженого, на думку прокурора, про упередженість головуючого судді по справі, спростовується відмовою іншого судді в задоволенні відводу головуючого, за безпідставністю.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення апеляції, перевіривши вирок суду в межах, передбачених ст.404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, судове слідство у ньому проведено з додержанням вимог кримінально-процесуального закону, порушень закону, що тягли б скасування чи зміну ухваленого вироку не встановлено, а висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.3ст.15,ч.2ст.289 і ч.2 ст.289 КК України відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у ній та викладеними у вироку доказами.

Доводи, викладені обвинуваченим в поданій апеляційній скарзі є безпідставними і спростовуються наявними у справі доказами.

Так, безпідставним є твердження обвинуваченого в апеляції, що вирок щодо нього ґрунтується лише на показаннях свідка ОСОБА_3, які оголошувалися в судовому засіданні і який не давав вільних показань в судовому засіданні.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3, як свідок, показав в суді, що саме з ОСОБА_1 він викрав у 2009 році три автомобіля у м. Малині і також вони намагалися викрасти автомобіль, власником якого є ОСОБА_4 Викрадені автомобілі були ними реалізовані у м. Києві.

Свідок ОСОБА_3 також відповідав на запитання інших учасників судового провадження, про що свідчить журнал судового засідання від 22.10.2013 року (а.с. 183 т.2) та звукозапись.

Не надані обвинуваченим і докази про перебування його та ОСОБА_3 у неприязних відносинах, що, як стверджує ОСОБА_1 послужило тим, що ОСОБА_3 його оговорив.

Апеляційним судом, для вияснення даного факту було задоволено клопотання обвинуваченого про допит свідка ОСОБА_13 Проте дане клопотання було зняте захисником обвинуваченого, із згоди останнього.

Крім того, показання свідка ОСОБА_3 узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_14 та доказами, зазначеними у вироку Малинського районного суду Житомирської області від 29.09.2011 року щодо ОСОБА_3

Що стосується допиту свідка ОСОБА_11, то не відповідає дійсності посилання апелянта на те, що суд не задовольнив його клопотання про виклик цього свідка в судове засідання.

Як видно з матеріалів справи, суд вживав всі законні заходи для приводу даного свідка в суд, але привід його з об'єктивних причин не був виконаний, у зв'язку з відсутністю свідка за місцем його проживання. ОСОБА_11 не був допитаний в судовому засіданні і його показання, як доказ, не викладені у вироку.

Не заслуговує на увагу і твердження обвинуваченого про те, що судом неправдиво викладено аналіз роздруківок телефонних дзвінків оператора »Київстар», оскілька роздруківка телефонних дзвінків (а.с.121-142 т.1) свідчить про те, що ОСОБА_1, який користувався телефоном №НОМЕР_8 в дні викрадення автомобілів у потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_9, а саме: 27.10. та 31.10.2009 року, здійснював дзвінки на телефон ОСОБА_14 та в ці числа телефоні дзвінки ОСОБА_1 реєструвалися в Київській області та в м. Києві Даний факт підтверджує реалізацію ОСОБА_1викрадених автомобілів на території м. Києва.

Посилання в апеляції обвинуваченого на упередженість головуючого по справі є також безпідставним, оскільки відсутнє обґрунтування упередженості (заінтересованості) судді Тимошенка А.О. Крім того, інший суддя, розглянувши заявлений головуючому судді відвід, відмовив у його задоволенні за безпідставністю ( а.с.224 т.2).

Не може бути взято до уваги і твердження апелянта про ігнорування судом його станом здоров'я при проведенні судових засідань, так як в той період обвинувачений не звертався до медичної установи слідчого ізолятора. Довідка від 12.03.2014 року, про те, що ОСОБА_1 оглядався лікарем, надана лише в засідання апеляційного суду. Крім того, в ній зазначено, що стан здоров'я обвинуваченого є задовільним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, призначив покарання ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 65 КК України, при цьому врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Підстави для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах,-

постановила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Малинського районного суду Житомирської області від 17 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: