Ухвала суду № 38506493, 28.04.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/13471/13-ц 28.04.2014 28.04.2014 28.04.2014

Провадження №22-ц/784/1209/14

Суддя суду першої інстанції Гуденко О.А.

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

УХВАЛА

Іменем України

28 квітня 2014 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Яценко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» на ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 12 грудня 2013 року, постановлену по справі за скаргою Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області Майбороди Олени Володимирівни про відмову у відкритті виконавчого провадження,

ВСТАНОВИЛА:

18 листопада 2013 року Приватне акціонерне товариство «МТС Україна» (далі - ПрАТ «МТС Україна») звернулося до суду зі скаргою на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області Майбороди Олени Володимирівни (далі - відділ ДВС) про відмову у відкритті виконавчого провадження.

В обґрунтування своїх вимог заявник вказував, що 31 жовтня 2013 року ним отримано постанову державного виконавця відділу ДВС від 25 вересня 2013 року про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу №4-3248/08, виданого 03 квітня 2008 року Центральним районним судом міста Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ Український мобільний зв'язок» заборгованості за договором від 27 червня 2006 року у розмірі 939 грн. 88 коп. грн., суми сплаченого державного мита в розмірі 25 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 15 грн. 00 коп., у зв'язку з пропущенням ним строку пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Посилаючись на те, що державним виконавцем безпідставно відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заявник просив суд визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця відділу ДВС від 25 вересня 2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження, визнати порушення п.2.8 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби в роботі відділу ДВС щодо строків передачі державному виконавцю заяви про відкриття виконавчого провадження, визнати порушенням начальником відділу ДВС ч.8 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» щодо невинесення у визначений законом десятиденний строк відповідної постанови про задоволення чи відмову у задоволенні скарги на оскаржувану постанову.

Також, вважаючи, що строк на звернення до суду зі скаргою пропущено з поважних причин, заявник просив суд поновити строк звернення до суду з такою скаргою.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 12 грудня 2013 року у задоволенні скарги ПрАТ «МТС Україна» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПрАТ «МТС Україна» просить вказану ухвалу суду скасувати, посилаючись на її незаконність та постановити нову ухвалу, якою задовольнити вимоги скарги.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що заявник пропустив строки звернення до суду зі скаргою без поважних причин та підстав для поновлення строку не вбачається.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до ст.124 Конституції України та ст.14 ЦПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ч.2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Державний виконавець, відповідно до вимог ч.1. ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон України) зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.11 Закону України).

За положеннями ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

За приписами ст.25 Закону України, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 26 Закону України визначені випадки, за яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, у тому числі, уразі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.

Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст.47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За правилами ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Така ж можливість оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця передбачена також Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, у ч.4 ст.82 вказаного Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З матеріалів справи вбачається, що 03 квітня 2008 року Центральним районним судом міста Миколаєва видано судовий наказ, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Український мобільний зав'язок» 939 грн. 88 коп. заборгованості за договором про надання послуг мобільного зв'язку від 27 червня 2006 року, 25 грн. 50 коп. державного мита та 15 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Судовий наказ набрав чинності 16 квітня 2008 року.

25 вересня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Відмовляючи в задоволенні скарги ПрАТ «МТС Україна», суд першої інстанції вважав, що заявником не наведено поважних причин за яких ним пропущено строк звернення до суду, оскільки право на звернення до суду є строковим. Скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод (ч.1 ст. 385 ЦПК).

Разом з тим, вирішуючи вказане питання судом не враховано, що у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: ст.122 ЦПК - про відкриття провадження у справі; ст.ст.26,27, 45 ЦПК - щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов'язків; ст.ст. 74 - 77 ЦПК - про судові виклики та повідомлення; глави 4 розділу III ЦПК - про судовий розгляд; глав 1, 2 розділу V ЦПК - щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень тощо.

Окрім того, судом не враховано, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, ст.26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами ст.385 ЦПК України.

Також, такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання.

При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом та не встановлено підстав для його поновлення, то така скарга залишається без розгляду.

Між тим, під час розгляду скарги ПрАТ «МТС Україна», ці процесуальні питання залишилися поза увагою суду першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді скарги порушені норми процесуального права, а тому на підставі п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з передачею скарги та доданих до неї документів на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» задовольнити частково.

Ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 12 грудня 2013 року скасувати, а скаргу з доданими до неї документами передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді: