Рішення № 38505204, 05.05.2014, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/1222/14

Провадження № 2/740/468/14

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 травня 2014 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

судді Олійника В.П., при секретарі - Шадура І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно,

встановив:

Позивачами заявлені вимоги про визнання права власності по ? частці житлового будинку АДРЕСА_1 (далі-спірний будинок) в порядку спадкування після своєї матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, по ? частці спірного будинку на підставі договору дарування частини будинку незакінченого будівництва від 21 жовтня 1974 року, з посиланням на те, що спірний будинок побудований батьками позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в період їх шлюбу, до завершення будівництва в 1974 році батьки позивачів розлучились, на підставі договору дарування частини будинку незакінченого будівництва від 21 жовтня 1974 року ОСОБА_4 було подаровано позивачам ? частку спірного будинку, даний договір та право власності ОСОБА_3 не були зареєстровані, державний реєстратор відмовляє позивачам у реєстрації права власності на ? частку даного будинку на підставі вищезазначеного договору дарування, після смерті ОСОБА_3 її спадщина прийнята позивачами шляхом фактичного вступу у володіння та користування, у зв"язку з відсутністю правовстановлюючих документів на належну останній частку спірного будинку позивачі позбавлені можливості оформити прийняту спадщину в нотаріальному порядку.

Позивачі, представник позивачів адвокат ОСОБА_5 в судове засідання не з"явились, відповідно до клопотання від 05 травня 2014 року представник позивачів адвокат ОСОБА_5 підтримує заявлені вимоги, просить розглянути справу за відсутності.

Представник відповідача Лях О.М. в судове засідання не з"явилась, відповідно до клопотання від 05 травня 2014 року просить розглянути справу за відсутності, не заперечує проти позову.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України не здійснюється.

Із врахуванням доказів по справі суд приходить до слідуючих висновків.

Статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою, тобто право власності на збудоване до набрання чинності вищезазначеним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, і не виникає виключно у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченого даним Законом.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, шлюб між ними розірвано 08 жовтня 1973 року.

За приписами ст.ст.22, 28 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю; в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Згідно договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 27 квітня 1972 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надано для будівництва житлового будинку земельну ділянку в АДРЕСА_1, право на будівництво якого надано останнім згідно рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради депутатів трудящих від 13 квітня 1972 року, та дозволу на виконання робіт №8-П від 13 квітня 1978 року.

Із врахуванням викладеного спірний будинок є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3., як подружжя, їх частки є рівними і складають по ?.

Згідно договору дарування частини будинку незакінченого будівництва від 21 жовтня 1974 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 та ОСОБА_2 половину недобудованого будинку, який має 70% готовності, в АДРЕСА_1, даний договір посвідчений нотаріально. Відповідно до положень ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Докази на підтвердження реєстрації права позивачів на ? частку спірного будинку по вищезазначеному договору дарування відсутні. З даних підстав реєстраційною службою Ніжинського МРУЮ 06 березня 2014 року позивачам відмовлено у реєстрації права власності на ? частку спірного будинку.

Технічними паспортами станом на 16 липня 2003 року, на 17 грудня 2012 року підтверджується прийняття спірного будинку до експлуатації, даний будинок під час технічної інвентаризації згідно довідки КП "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 27 лютого 2013 року не відображений, як самочинне будівництво. Згідно вищезазначеної довідки КП "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації" та інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15 квітня 2014 року право власності на спірний будинок не зареєстроване.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Ніжині, станом на час його смерті з ним проживали позивачі, як його діти, та ОСОБА_3.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Ніжині, позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, як діти спадкодавця, є спадкоємцями першої черги за законом до його майна відповідно до ч.1 ст.529 ЦК Української РСР (в ред. від 18 липня 1963 року), прийняли спадщину відповідно до ст.549 ЦК Української РСР шляхом фактичного вступу в управління, володіння спадковим майном та подачі державній нотаріальній конторі заяв про прийняття спадщини, докази про відмову останніх від спадщини, інших спадкоємців, які прийняли спадщину після спадкодавця ОСОБА_3-відсутні.

Постановою Ніжинської міської державної нотаріальної контори від 24 лютого 2014 року позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на частину спірного будинку у зв"язку з відсутністю правовстановлюючих документів на неї.

Відмова в оформленні права на частку спірного будинку згідно договору дарування від 21 жовтня 1974 року, права згідно якого не зареєстровані у встановленому порядку, відмова в оформлені права на спадщину на належну частку спірного будинку в порядку спадкування після ОСОБА_3, яка не втратила права на спірний будинок, свідчить про наявність правових підстав для визнання цього права в порядку цивільного судочинства, що є підставою для задоволення позовів та визнання за позивачами права власності по ? частці спірного будинку на підставі вищезазначеного договору дарування та по ? частці в порядку спадкування після ОСОБА_3. Позивачі скористалася передбаченим ст.16 ЦК України способом захисту свого права шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на нерухоме майно.

Докази, що спростовують висновки суду, станом на час розгляду справи відсутні.

Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 197, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

вирішив:

Позови задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на ? частку даного житлового будинку в порядку спадкування після ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на ? частку даного житлового будинку в порядку спадкування після ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.П.Олійник.