Постанова № 38501909, 30.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2014 року 810/6062/13-а

м. Київ

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області, про скасування вимог,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області, про скасування вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем неправомірно нараховано суму єдиного внеску, оскільки позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відтак на підставі приписів частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" він звільняється від сплати єдиного внеску. Вважає, що вимоги про сплату боргу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно застосовано норми закону.

Про дату, час та місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином. У судове засідання сторони не прибули. Позивач 28.04.2014 подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідач 28.04.2014 подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, до суду надав письмові заперечення, в яких зазначив, що проти позовних вимог заперечує повністю, у задоволенні адміністративного позову просив відмовити. Зазначив, що позивачу призначено пенсію за віком із застосуванням ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Отже позивач не є пенсіонером за віком в розмінні ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", є платником єдиного соціального внеску та законом не звільнений від його сплати.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

ОСОБА_1 має статус фізичної особи-підприємця, ідентифікаційний код НОМЕР_1. Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_2 позивач здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування та зборів з 01.01.2012 за ставкою єдиного податку 5%. Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 02.09.2009, яке видане довічно, та є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 20.09.1993.

Відповідачем надіслано позивачу вимоги про сплату боргу: № Ф-1032 від 19.07.2013, згідно з якою вимагалося сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску у сумі 4572,42 грн, та №Ф-1254 від 25.07.2013, згідно з якою вимагалося сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску у сумі 2031,35 грн.

Не погоджуючись із вказаними вимогами, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні, відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці, у тому числі фізичні особи - підприємці.

6 серпня 2011 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 року № 3609-VI, яким статтю 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" доповнено частиною четвертою, відповідно до якої фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Із аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та одночасно є пенсіонерами, що отримують пенсію за віком або по інвалідності, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, в силу пункту 4 частини першої статті 4 вказаного Закону фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Вирішення даної справи залежить від відповіді на питання чи належить позивач до кола пенсіонерів за віком.

Пенсія "за віком" є одним з видів трудової пенсії, що передбачені статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Розділ ІІ "Трудові пенсії" Закону України "Про пенсійне забезпечення" містить норми, що регулюють питання набуття права на пенсію за віком.

Так, статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено загальні умови призначення пенсій за віком, відповідно до яких право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Водночас, статтями 13 - 22 розділу ІІ "Трудові пенсії" Закону України "Про пенсійне забезпечення" врегульовано особливості набуття права на пенсію за віком певними категоріями осіб (працівниками, які набувають права на пенсію за віком на пільгових умовах за списками №1 та №2; працівниками, зайнятими на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії; громадянами, які постраждали від Чорнобильської катастрофи; багатодітними матерями і матерями інвалідів з дитинства; інвалідами, учасниками війни, сім'ями загиблих (померлих) військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ тощо).

Так, стаття 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" містить відсилочну норму, згідно з якою умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Аналіз наведених положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" дозволяє дійти висновку про те, що чинне законодавство України передбачає загальні умови набуття особами права на пенсію, а також допускає існування особливостей для певних категорій громадян (існування загальних і спеціальних норм).

Нормами іншого законодавчого акта - Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" також визначено умови призначення пенсії за віком.

Так, відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років (у редакції, що діяла на 02.10.2009, тобто на момент набуття позивачем права на пенсію за віком).

Норми усіх перелічених законодавчих актів є чинними і сукупно утворюють правове регулювання відносин з приводу набуття особами права на пенсію за віком в Україні.

Системний аналіз статей 2, 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", дозволяє дійти висновку, що особи, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення та отримали право на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", належать до кола осіб, які отримали право на пенсію за віком як різновиду трудової пенсії.

Суд також бере до уваги те, що положення пункту 4 частини першої статті 4 вказаного Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до якого фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, поширюються на усіх пенсіонерів за віком або інвалідів.

Жодних обмежень для осіб, які набували права на пенсію за віком або визнані в установленому порядку інвалідами в різний час у минулому і на підставі різних законодавчих актів, положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не встановлюють.

Отже, як вбачається із системного аналізу законодавства України у сфері пенсійного забезпечення є декілька видів трудових пенсій, в тому числі і пенсія за віком, яка включає в себе пенсію за віком на пільгових умовах. Суд зазначає, що відповідно до приписів ч.1 ст.4 Закону №2464-VI законодавець не пов'язує звільнення особи від сплати єдиного внеску із досягненням нею певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску усіх пенсіонерів за віком.

Громадяни України, які в установленому законом порядку набули певних прав і керуються у своїх відносинах з державою нормами чинного законодавства, діють правомірно, що повністю узгоджується з принципом правової визначеності. Існування законодавчих актів, які, на думку уповноважених органів суб'єктів владних повноважень, по різному регулюють одні й ті ж питання, не повинно негативно впливати на зміст прав громадян. Протилежний підхід, відповідно до яких норми певних законів мають ігноруватися громадянами, є шкідливим для правопорядку, а визнання за громадянами певних прав в залежності від того, в який час і на підставі якого законодавчого акта вони їх набули, не відповідає принципу рівності усіх перед законом.

З аналізу наведених норм цих законів слідує, що надання позивачу законодавчо визначеної пільги, вираженої у заниженні віку, необхідного для призначення пенсії, не змінює виду пенсійного забезпечення та не позбавляє права особи на призначення пенсії (пенсії за віком), передбаченої законом.

У цій справі судом встановлено, що позивач є фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, і належить до кола осіб, які отримують пенсію за віком.

Це означає, що в силу положень пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач є звільненим від сплати за себе єдиного соціального внеску.

Доводи відповідача про те, що чинне законодавство передбачає надання пільги зі сплати єдиного внеску тільки пенсіонерам за віком, які досягли пенсійного віку встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і до таких пенсіонерів не відносяться особи, яким призначена пенсія за віком із зменшенням пенсійного віку, та на останніх не поширюється пільга встановлена частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, є довільним і розширеним тлумаченням цієї норми Закону, відтак ці доводи суб'єкта владних повноважень є необґрунтованими.

Таким чином, винесена стосовно позивача УПФУ у Києво-Святошинському районі Київської області вимоги щодо сплати недоїмки за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з наведених підстав є протиправними і підлягають скасуванню судом.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11, 14, 69-71, 72, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати вимоги Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області №1032 від 19.07.2013 на суму 4572,42 грн та №1254 від 25.07.2013 на суму 2031,35 грн, винесену стосовно ОСОБА_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 172 (сто сімдесят дві) грн 50 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.