Постанова № 38501171, 23.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2014 року 13:36 № 826/2944/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В., за участю представників: позивача - Гусара Д.В., Осадчої Н.С., відповідача - Калашникової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СОРТІС»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2013 року № 0006562202, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06 березня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СОРТІС» (далі - ТОВ «СОРТІС», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2013 року № 0006562202, прийнятого Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

Позивач не погоджується із податковим повідомленням-рішенням, прийнятим відповідачем, вважає його незаконним та таким, що порушує його права, встановлені законодавством, та як наслідок, просить суд визнати протиправним та скасувати рішення суб'єкта владних повноважень.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що виписка з реєстру угод ПАТ «Українська біржа» та виписка з Переліку укладених біржових контрактів ПАТ «Фондова біржа «ПФТС» містять всі суттєві умови укладених ТОВ «СОРТІС» договорів купівлі-продажу цінних паперів, які обертаються на ПАТ «Українська біржа» та ПАТ «Фондова біржа «ПФТС», а отже, є первинними документами, які під час проведення перевірки надавались відповідачу.

Також позивач вказує на те, що оплата клірингових операцій з цінними паперами здійснюється шляхом перерахування коштів по технічних субрахунках для обліку грошових зобов'язань, відкритих у депозитарію, а не у банку. Виписками про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах підтверджується рух коштів в оплату за отримані (придбані) цінні папери: рахунок цінних паперів збільшується, а рахунок грошових коштів зменшується. Рух коштів та цінних паперів підтверджується виписками про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах. Крім того, біржа формує виписку з реєстру укладених угод, яка на переконання позивач, також є первинним документом, який підтверджує факт здійснення оплати за придбання цінних паперів.

Окрім цього, позивач зазначає, що договір про надання юридичних послуг, акти прийому-передачі наданих послуг з додатками, а саме, звітами про надані послуги та специфікаціями послуг, в яких детально розкрита інформація про зміст та обсяг наданих юридичних послуг, мають всі обов'язкові реквізити первинних документів, що передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За вказаних обставин, на думку позивача, відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення, діяв всупереч приписам норм чинного законодавства, таке рішення не ґрунтується на законодавстві та прямо йому суперечить, а тому, податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2013 року № 0006562202 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подала заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що під час проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, що ТОВ «СОРТІС» у перевіряємому періоді здійснено придбання цінних паперів (акцій, сертифікатів), які не підтверджені платіжними документами та по яких відсутня заборгованість перед власниками цінних паперів (акцій, сертифікатів), у результаті чого з боку позивача відбулось порушення вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження валових доходів на загальну суму 160 284 978,00 грн.

Крім того, під час проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, що позивачем, в порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», завищено валові витрати на загальну суму 142 166,00 грн., через те що акти прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання юридичних послуг не несуть інформації щодо змісту та обсягів господарських операцій.

Оскільки перевіркою встановлено порушення платником податків вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, контролюючий орган вважає, що на підставі виявлених порушень, ним правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову - заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У зв'язку зі зміною найменування юридичної особи з ТОВ «Гарант-Капітал», яке зареєстроване 18.07.2007 р. Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, в Товариство з обмеженою відповідальністю «СОРТІС» (ідентифікаційний код юридичної особи 35265222) (Протокол Загальних зборів учасників № 6 від 31.08.2010 р.) державну реєстрацію змін до установчих документів проведено Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 01.09.2010 р. за № 10741050016028213 (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 725594). Вказане товариство розташоване за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119.

ТОВ «СОРТІС» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20.07.2007 р. за № 31942, на час проведення перевірки товариство перебувало на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

У періоді, за який проводилась перевірка, ТОВ «СОРТІС» не реєструвалося платником податку на додану вартість та не отримувало Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

В період з 30.08.2013 р. по 10.10.2013 р. (термін проведення перевірки подовжувався з 27.09.2013 р. по 10.10.2013 р. на підставі наказу начальника ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.09.2013 р. № 792) ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СОРТІС» (код за ЄДРПОУ 35265222) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено Акт № 1427/2202/35265222 від 17.10.2013 р. (далі - Акт № 1427/2202/35265222).

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «СОРТІС» занижено валовий дохід на загальну суму 160 284 978,00 грн., у тому числі по періодах: 4 квартал 2010 р. в сумі 19 071 153,00 грн.; 1 квартал 2011 р. в сумі 17 454 891,00 грн.; 2 квартал 2011 р. в сумі 51 082 053,00 грн.; 3 квартал 2011 р. в сумі 51 919 383,00 грн.; 4 квартал 2011 р. в сумі 3 724 344,00 грн.; 1 квартал 2012 р. в сумі 3 604 862,00 грн.; 2 квартал 2012 р. в сумі 3 751 212,00 грн.; 3 квартал 2012 р. в сумі 6 500 632,00 грн.; 4 квартал 2012 р. в сумі 3 176 448,00 грн.;

- пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «СОРТІС» завищено задекларовані ним валові витрати на загальну суму 142 166,00 грн., в тому числі за 4 кв. 2010 року.

29.10.2013 р. позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 1427/2202/35265222.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 05.11.2013 р. № 6427/26-59-22-02, висновки, викладені в акті № 1427/2202/35265222 залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

08 листопада 2013 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 1427/2202/35265222 від 17.10.2013 р., прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0006562202, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI за порушення вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 39 386 018 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 37 290 944,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 095 074,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ГУ Міндоходів у м. Києві та Міндоходів України, які своїми рішеннями, відповідно від 09.01.2014 р. № 33/10/26-15-10-04-15 та від 30.01.2014 р. № 1669/6/99-99-10-01-15 його скаргу, відповідно, залишило без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін, залишило скаргу на ППР без розгляду, в зв'язку з тим, що остання була не підписана.

Незгода з зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд частково погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «СОРТІС», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 334/94-ВР), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Підпунктом 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону № 334/94-ВР визначено, що платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів.

У відповідності до пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону № 334/94-ВР під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням (пп. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону № 334/94-ВР).

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент проведення перевірки) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги - це: товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.

Згідно з пп. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 ПК України товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Підпунктом 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України визначено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Також суд зазначає, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Приписами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 123.1 ст. 123 ПК України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення перевірки контролюючим органом було встановлено заниження валових доходів на загальну суму 160 284 978 грн.

ТОВ «СОРТІС» в перевіряємому періоді здійснювало операції з купівлі-продажу цінних паперів, які обертаються на ПАТ «Українська біржа» за участю ТОВ «Український центральний контрагент» та ТОВ «Біржовий центральний контрагент».

Під час перевірки, контролюючим органом було встановлено, що ТОВ «СОРТІС» договорів купівлі-продажу на загальну суму 160 284 978 грн. з власниками цінних паперів безпосередньо не було укладено. Первинні документи, а саме договори придбання цінних паперів (акцій, сертифікатів) по наведених операціях до перевірки надані не були.

Для придбання цінних паперів, що обертаються на ПАТ «Українська біржа», грошові кошти з поточного рахунку ТОВ «СОРТІС» власникам цінних паперів не перераховувались. Документи, які підтверджують перерахування грошових коштів власникам цінних паперів у сумі 160 284 978 грн. до перевірки надані не були.

Заборгованість перед власниками цінних паперів, придбаних на ПАТ «Українська біржа» за участю ТОВ «Український центральний контрагент» та ТОВ «Біржовий центральний контрагент», відсутня.

Облік цінних паперів, які обертаються на ПАТ «Українська біржа» ведеться на балансовому рахунку ТОВ «СОРТІС» 352 «Інші поточні фінансові інвестиції».

Отже, з урахуванням вказаних вище обставин контролюючий орган прийшов до висновку, що в перевіряємому періоді ТОВ «СОРТІС» здійснено придбання цінних папери (акцій, сертифікатів), які не підтверджені платіжними документами та по яких відсутня заборгованість перед власниками цінних паперів (акцій, сертифікатів), що на його думку, призвело до заниження валових доходів на загальну суму 160 284 978 грн.

З приводу встановленого, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Крім того, відповідно до п. 44.7 ст. 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Як встановлено під час розгляду справи, платником податків протягом терміну проведення перевірки, а також після проведення перевірки не були надані документи, які визначені в акті перевірки, як відсутніми, так як і не було надано підтвердження щодо направлення до контролюючого органу даних документів.

Щодо встановленого під час перевірки факту ненадання позивачем документів в повному обсязі, суд зазначає наступне.

Згідно з абз. шостим п. 153.9 ст. 153 ПК України операції з купівлі-продажу цінних паперів та інших фінансових інструментів, що здійснюються за участю особи, яка провадить клірингову діяльність та виконує функцію центрального контрагента відповідно до вимог Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», не включаються до складу валових доходів та валових витрат даної особи (крім операцій, які здійснюються на користь такої особи).

Отже, особливості оподаткування операцій з цінними паперами позивача залежать від характеру та змісту угод, які ним укладалися.

Як вбачається з пояснень представників позивача, останній здійснював операції з купівлі-продажу цінних паперів на біржах: ПАТ «Українська біржа» та ПАТ «Фондова біржа «ПФТС» у періоді, який перевірявся, на свою користь.

Встановлення чи спростування вказаної обставини має безпосередній зв'язок при перевірці правильності визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток позивача з урахуванням того, що він може надавати брокерські послуги іншим особам.

Як вбачається зі змісту абз. одинадцятого п. 153.9 ст. 153 ПК України первинними документами для підтвердження доходів і витрат за операціями з цінними паперами та деривативами (похідними інструментами), що перебувають в обігу на фондовій біржі, можуть бути оригінали: для торговців цінними паперами - учасників фондової біржі - біржового звіту за звітний період; для платників податку - клієнтів торговців цінними паперами - учасників фондової біржі - звіту торговця цінними паперами, який формується на підставі біржового звіту та договору з таким торговцем.

Тобто, зазначена норма вказує на один із способів підтвердження доходів і витрат платника податків, але не містить заборони щодо можливості застосування інших форм документального підтвердження даних бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 (головний державний ревізор-інспектор відділу перевірок банківських та небанківських фінансових установ управління податкового аудиту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) пояснив, що йому під час перевірки було надано лише виписки з реєстру угод ПАТ «Українська біржа» та біржові звіти, копії яких містяться в матеріалах справи, інших документів на вимогу перевіряючого позивачем надано не було.

З досліджених виписок з реєстру угод ПАТ «Українська біржа» та біржових звітів судом встановлено лише відомості щодо здійснених операцій на ПАТ «Українська біржа» та ПАТ «Фондова біржа «ПФТС», втім вони не містять всіх відомостей, які б вказували на факти чи спростовували їх щодо обставин надання позивачем брокерських послуг на користь третіх осіб.

Матеріали справи не містять жодних письмових доказів (пояснень позивача), які б розкривали під час перевірки відповідачу зміст та стан розрахунків за операціями, які він проводив на ПАТ «Українська біржа» та ПАТ «Фондова біржа «ПФТС».

У зв'язку з цим, суд приходить до переконання про безпідставне ненадання в повному обсязі позивачем документів до перевірки, що обґрунтовано потягло за собою складання відповідних висновків в акті.

За вказаних обставин, суд вважає правомірним висновок контролюючого органу стосовно того, що ТОВ «СОРТІС» в перевіряємому періоді здійснено придбання цінних паперів (акцій, сертифікатів), які не підтверджені платіжними документами та по яких відсутня заборгованість перед власниками цінних паперів (акцій, сертифікатів).

Позивачем до письмових пояснень від 15.04.2014 р. було додано Висновок ТОВ «Український центр судових експертиз» № 0490 експертного-економічного дослідження за запитом ПАТ «Українська біржа», складеного 30.12.2011 р. (далі - Висновок № 0490), в якому експерт ОСОБА_5 дійшла висновків, що виписка з реєстру угод, укладених на ПАТ «Українська біржа», та біржовий звіт в розумінні Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами, що засвідчують проведення господарських операцій з купівлі-продажу цінних паперів (або операцій з деривативами), на підставі яких відображаються господарські операції як в бухгалтерському, так і в податковому обліках, а також підтверджують розрахунки між сторонами за такими операціями.

В своєму Висновку № 0490, експерт вказує на норми Податкового кодексу України, зокрема на пункт 153.9 статті 153 ПК України, який на підставі Закону України від 07.07.2011 р. № 3609-VI був доповнений абзацами четвертим-десятим, де в абзацах восьмому-десятому міститься визначення первинних документів для підтвердження доходів і витрат за операціями з цінними паперами та деривативами (похідними інструментами), якими можуть бути, зокрема біржові звіти за звітний період для торговців цінними паперами - учасників фондової біржі.

Однак, суд звертає увагу на те, що дана норма почала діяти з дати набрання чинності Закону України від 07.07.2011 р. № 3609-VI, тобто з 06.08.2011 р., та не діяла в період з 01.10.2010 р. (дати початку перевіряємого періоду) по 05.08.2011 р., оскільки була відсутня у Податковому кодексі України.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2013 року № 0006562202 в частині визначення суми податкового зобов'язання (в т.ч. застосованих штрафних (фінансових) санкцій), що стосується заниження підприємством валових доходів, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому в цій частині є правомірним.

Разом з тим, суд не погоджується з висновками контролюючого органу стосовно завищення підприємством валових витрат, з огляду на наступне.

01 березня 2009 року між ТОВ «Гарант-Капітал», перейменоване в ТОВ «СОРТІС», (Замовник) та ФОП ОСОБА_6 (Виконавець) (далі - Сторони, а кожна окремо - Сторона) був укладений Договір про надання юридичних послуг № 01/03-09 (далі - Договір № 01/03-09).

По умовам Договору № 01/03-09, Виконавець зобов'язується надати Замовнику визначені цим Договором юридичні послуги щодо юридичного супроводу укладання Замовником договорів купівлі-продажу цінних паперів та договорів на брокерське обслуговування, юридичних консультацій з питань ліцензійної діяльності, а Замовник зобов'язується оплатити такі послуги (п. 1.1 Договору № 01/03-09).

На підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику послуг відповідно до умов цього Договору складається акт про надання послуг, який підписується Сторонами цього Договору (п. 1.2 Договору № 01/03-09).

29 грудня 2009 року та 03 вересня 2010 року між Сторонами були укладені Додаткові угоди, відповідно № 1 та № 2.

Матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_6 були надані юридичні послуги Замовнику, про що Сторонами складені та підписані наступні Акти прийому-передачі наданих послуг:

- акт прийому-передачі наданих послуг в жовтні 2010 року від 25.10.2010 р.;

- акт прийому-передачі наданих послуг в листопаді 2010 року від 23.11.2010 р.;

- акт прийому-передачі наданих послуг в грудні 2010 року від 07.12.2010 р.

Варто зазначити, що до кожного акту прийому-передачі наданих послуг додаються додатки № № 1, 2, а саме звіти про надані послуги ФОП ОСОБА_6 та специфікації послуг, в яких детально розкрита інформація про зміст та обсяг наданих юридичних послуг.

Таким чином, встановивши реальність наданих ФОП ОСОБА_6 юридичних послуг, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи контрагента позивача, суд встановив, що вони складені у відповідності до приписів Закону № 996-XIV, Положення № 88.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, з-поміж іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, відповідач, під час проведення перевірки, на надав належної оцінки наявним первинним документам.

Крім того, з наявних в матеріалах справи документів, вбачається що контрагент позивача (ФОП ОСОБА_6) в вищезазначений період (перевіряємий період) був наділений цивільною правосуб'єктністю.

З метою з'ясування певних обставин у справі, судом здійснені відповідні заходи щодо виклику свідків: ОСОБА_6 (Виконавець по Договору № 01/03-09), яка повідомила суду про реальність наданих Виконавцем юридичних послуг.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що контрагентом позивача (ФОП ОСОБА_6.) виконані свої зобов'язання по наданню юридичних послуг позивачу, що підтверджується, належним чином оформленими первинними документами.

Інших доказів сумнівності угод позивача з даним контрагентом, відповідачем не надано.

За вказаних обставин, суд вважає, що визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в частині, що стосується заниженого податку на прибуток у загальній сумі 35 542,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8 885,50 грн. (25% від суми основного платежу) було здійснено відповідачем неправомірно, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2013 року № 0006562202 у вказаній вище частині.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СОРТІС» задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 4 383,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СОРТІС» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08 листопада 2013 року № 0006562202 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, а саме основного платежу в розмірі 35 542,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 8 885,50 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2013 року № 0006562202 - залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОРТІС» судовий збір у розмірі 4 383,00 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.04.2014 р.