Ухвала суду № 38499943, 18.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2014 року м. Київ К/9991/2962/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Національного комплексу "Експоцентр України" на постанову Господарського суду міста Києва від 07.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2010 у справі № 25/549-А за позовом Національного комплексу "Експоцентр України" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2006 року Національним комплексом "Експоцентр України" заявлений позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції від 17.11.2005 № 0000341505/0, від 23.01.2006 № 0000341505/1, від 05.04.2006 № 0000341505/2, від 20.06.2006 № 0000341505/3 про нарахування позивачеві 437 592,99 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ділі - ПДВ) та фінансових санкцій - 218 796,50 грн. за порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названого Закону.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у позові відмовлено.

Ухвалюючи судове рішення про відмову у позові, суд першої інстанції у цій справі, з думкою якого погодився апеляційний суд, виходив, зокрема, з того, що позивач не мав права формувати податковий кредит з ПДВ в ціні придбаних послуг за рахунок бюджетних коштів, оскільки отримані позивачем з Державного бюджету України кошти не були об'єктом оподаткування ПДВ.

Не погодившись із судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати, а матеріали справи направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У поданих запереченнях на скаргу відповідач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією була проведена планова виїзна документальна перевірки Національного комплексу "Експоцентр України" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2002 по 30.06.2005, за підсумками якої складено акт від 04.11.2005 №630/15-5/21710384.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено ряд порушень у позивача, в тому числі і порушення п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1, п. 7.3, пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011), що полягало у занижені ПДВ внаслідок невключення до бази оподаткування отриманих коштів від КСК "Динамо України" за надані послуги на суму 16 971,09 грн. та віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 434 198,77 грн., сплачену в загальній вартості за товари (роботи, послуги), які не є об'єктом оподаткування згідно ст. 3 Закону № 168/97-ВР. При цьому судами встановлено, що висновки державного податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на 434 198,77 грн. було обумовлено включенням позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у зв'язку з придбанням товарів/послуг за рахунок бюджетних коштів, що надійшли йому на протязі 2004 - 2005 років згідно Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.10.2002 № 615-р "Про участь України у Всесвітній виставці "Експо 2005", Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 № 863-р "Про виділення коштів для забезпечення участі України у Всесвітній виставці "Експо 2005" у сумі 8 500 000,00 грн. для організації та забезпечення участі України у виставці, що відбулася з 25.03.2005 по 25.09.2005 у м. Айчі в Японії.

На підставі акта перевірки Державна податкова інспекція прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення від 17.11.2005 № 0000341505/0, яке за наслідками неодноразового адміністративного оскарження залишено без змін та, з метою доведення строків сплати податкового зобов'язання, ухвалено податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 23.01.2006 № 0000341505/1, від 05.04.2006 № 0000341505/2, від 20.06.2006 № 0000341505/3.

За змістом ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги позивач не оспорює донараховану відповідачем суму ПДВ у розмірі 3 394,22 грн. за допущені порушення п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1, п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Щодо донарахування державним податковим органом ПДВ у розмірі 434 198,77 грн. позивач вважає, що отримані бюджетні кошти для організації та забезпечення участі України у виставці є таким самим джерелом формування майна, як і власні кошти. При цьому позивач обґрунтовує свою позицію тим, що, отримані позивачем з Державного бюджету кошти були спрямовані на реалізацію програм соціально - економічного розвитку держави, що пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки основним видом діяльності позивача є організація виставок, в тому числі і закордонних, та згідно Положення про Національний комплекс "Експоцентр України" діяльність юридичної особи проводиться за рахунок власних надходжень та бюджетних асигнувань, тому, отримавши бюджетні кошти, які були включені до складу валових доходів, а придбані ТМЦ за ці кошти для організації виставки "Експо 2005" - до складу валових витрат, на підставі пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР позивач мав право віднести до складу податкового кредиту ПДВ в ціні придбаних ТМЦ.

Як передбачено ст. 140 Господарського кодексу України, майно суб'єкта господарювання може формуватися за рахунок цілої низки джерел, не заборонених чинним законодавством.

Судами першої і апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Кабінет Міністрів України на виконання своїх завдань та відповідно до своїх повноважень, визначених діючим законодавством, розпорядженнями за рахунок резервного фонду державного бюджету виділив Державному управлінню справами кошти для забезпечення участі України у Всесвітній виставці "Експо 2005". При цьому, кошти, надані позивачу за кодом економічної класифікації "1172", класифікуюся як видатки на "Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, які не відносяться до заходів розвитку".

Один із регуляторних актів у сфері бюджетних відносин - роз'яснення щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затверджене наказом Держказначейства України від 04.11.2004 № 194, - забезпечує чітке розмежування видатків за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата, нарахування, всі види господарської діяльності, виплати населенню, що іменуються як трансферти населенню, та інші категорії). Такий розподіл дає можливість виділити захищені статті бюджету та забезпечити єдиний підхід до всіх отримувачів з точки зору виконання бюджету. Під видатками розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню. Вони бувають відплатними, тобто здійсненими в обмін на товар чи послугу, або невідплатними (односторонніми). Категорія видатків не включає платежі в рахунок погашення державного боргу, які класифікуються як фінансування. Видатки бюджету за економічною класифікацією групуються в єдині блоки і поділяються на поточні видатки розвитку та споживання і капітальні.

Там же зазначено, що код економічної класифікації "1172" є поточним видатком споживання, за яким здійснюються видатки одержувачам бюджетних коштів, та відноситься до категорії видатків "1170" (Дослідження і розробки, видатки державного (регіонального) значення).

До категорії "Дослідження і розробки, видатки державного (регіонального) значення (1170)" відносяться видатки, передбачені на дослідження і розробки, що включають оплату різноманітних послуг, наданих згідно з укладеними угодами сторонніми установами та організаціями, в ціну яких входять витрати установи - надавача послуг.

Отже, з урахуванням викладеного, для цілей оподаткування програма соціально - економічного розвитку держави щодо участі України у Всесвітній виставці "Експо 2005" є замовленням на виконання певного обсягу робіт та послуг, які держава відповідно до визначених нею потреб планує отримати від їх виконавця, з відповідним розрахунком вартості таких робіт (статті видатків), а фінансування цієї програми вважається оплатою за рахунок коштів резерву державного бюджету виконаних підприємствами обсягів робіт чи послуг, обумовлених програмою.

Враховуючи те, що згідно з пп. 3.1.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування ПДВ є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, виконані позивачем заходи щодо організації виставки в межах затвердженої програми є об'єктом оподаткування ПДВ.

При цьому базою оподаткування, відповідно до ст. 4 Закону, є їх вартість, визначена в такій програмі. Датою визначення податкових зобов'язань для товарів (робіт, послуг), які оплачуються за рахунок бюджетних коштів відповідно до пп. 7.3.5 ст. 7 Закону, є дата надходження таких коштів на рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді.

Як встановлено судами, отримані позивачем бюджетні кошти не були об'єктом оподаткування ПДВ.

Крім того, пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що в разі коли платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

З огляду на загальне правило, встановлене пп. 7.4.1 цієї статті щодо формування податкового кредиту із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням (виготовленням) товарів (послуг), основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, зміст положення пп. 7.4.2 слід вважати таким, що поширюється як на сплачені, так і нараховані суми податку.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Національного комплексу "Експоцентр України" відхилити.

Постанову Господарського суду мiста Києва від 07.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2010 у справі № 25/549-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва

А.О. Рибченко