Ухвала суду № 38499770, 28.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2014 р. м. Київ К/800/35089/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Вербицької О.В.

Моторного О.А.

при секретарі Руденко А.М.

за участю представника позивача - Сторощук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Торгівельно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Сантекс»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013

у справі № 2а-6245/09/2270/12

за позовом Торгівельно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Сантекс»

до Державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Торгівельно-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Сантекс» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області від 22.05.2009 № 0001162340/0, № 0001172340/0 та № 0022201740/0.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2009 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 рішення суду першої інстанції скасовано; в задоволенні позову відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01. по 31.12.2008, складено акт № 414/2340/31653933 від 07.05.2009, в якому зафіксовано порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 13 541 грн., у т.ч.: за ІІІ квартал 2008 року в сумі 13 541 грн., в результаті зайвого включення накладної № 115 від 26.06.2008, виданої ПП «Плутос-2006». Дану помилку виправлено підприємством самостійно в ІV кварталі 2008 року без нарахування штрафних санкцій; занижено податок на прибуток, у зв'язку з відсутністю первинних документів, підтверджуючих факт поставки товарів, а саме: металопродукції від ПП «Мост» до ТВ ТОВ «Сантекс» в ІІ кварталі 2008 року на суму 28 985 грн.; пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2008 року в загальній сумі 24 442,50 грн.; пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9, пп. пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 134,55 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 22.05.2009 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001162340/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 41 933 грн., в т.ч.: 28 985 грн. основного платежу та 12 948 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001172340/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24 442,50 грн. основного платежу та 12 221,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0022201740/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 403,65 грн., в т.ч.: 134,55 грн. основного платежу та 269,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правочин між ТВ ТОВ «Сантекс» та ПП «Мост» укладений в письмовій формі, що підтверджується договором купівлі-продажу № 0108 від 01.01.2008, на виконання якого ПП «Мост» продало позивачу товарно-матеріальні цінності, що підтверджується первинними документами; позивач сплачував доход в сумі 897 грн. ОСОБА_3, яка зареєстрована фізичною особою - підприємцем.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що договір купівлі-продажу № 0108 від 01.01.2008, укладений між позивачем та ПП «Мост», не відповідає вимогам законодавства, оскільки не містить предмету договору, а саме: найменування (номенклатури, асортименту) та кількості продукції; документи, які платник вважає достатнім підтвердженням факту поставок товарно-матеріальних цінностей від ПП «Мост» містять суперечливі відомості, що не дозволяє ідентифікувати факт поставки товарно-матеріальних цінностей.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Приймаючи рішення по даній справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (поставки товарів), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту з ПДВ позивача, податковий орган вказував, що операції між позивачем та вищезазначеним контрагентом були нікчемними.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції між позивачем та ПП «Мост», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманого товару, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Також судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування валових витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вищевказаним контрагентом та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Крім того, судами обох інстанцій не досліджено обставин щодо нарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розрізі з виявленими під час проведення перевірки порушеннями вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: не досліджено правовідносин позивача з ОСОБА_3 зі встановленням чи виступала в таких правовідносинах ОСОБА_3 як фізична особа чи приватний підприємець.

Однак, встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Торгівельно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Сантекс» задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2009 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.В. Вербицька О.А. Моторний