Ухвала суду № 38499718, 28.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2014 р. м. Київ К/800/31998/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Вербицької О.В.

Моторного О.А.

при секретарі Руденко А.М.

за участю представників сторін:

позивача - Ємчика Р.І.

відповідача-1 - Остапюка С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013

та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.07.2012

у справі № 2а/0370/2086/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп»

до 1. Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби,

2. Головного управління державної казначейської служби України у Волинській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» звернулось до суду з позовом, з урахуванням зміни позовних вимог, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 14.03.2012 № 0000702302 та № 0000712302 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 149 840,75 грн.; стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 7 444 092 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.07.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013, позов задоволено; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000702302 від 14.03.2012; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000712302 від 14.03.2012 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 149 840,75 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Вест Ойл Груп» 7 444 092 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

В касаційній скарзі Луцька ОДПІ Волинської області ДПС просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на правонаступника - Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Волинській області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вест Ойл Груп» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2011 року, складено акт № 1067/23-3/34524327 від 22.02.2012, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит на суму 151 608 грн. та завищено від'ємне значення податкового кредиту на 151 608 грн.; абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за грудень 2011 року на 7 444 917 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 14.03.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000702302 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 7 444 917 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 722 459 грн.;

- № 0000712302 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 151 608 грн.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Вест Ойл Груп» включено до бюджетного відшкодування грудня 2011 року авансові платежі з податку на додану вартість по інвестиційних договорах з ТОВ «Евольвент», ПП «Сириус ІІІ», ТОВ «Несті Ойл ЛТД», ТОВ «Укрдонмаш», ТОВ «Донриво», ТОВ «Магазин «Білочка», за умовами яких перше виступає інвестором. Предметом договорів є інвестиційна діяльність сторін по проектуванню, будівництву та введенню в експлуатацію автозаправного комплексу. Інвестиційна діяльність в інвестиційних договорах здійснюється на основі фінансування одноособово інвестором щодо проектування, будівництва та введення в експлуатацію Об'єкта. Організацію інвестиційної діяльності по проектуванню, будівництву та введенню в експлуатацію Об'єкта згідно договорів здійснює та забезпечує замовник об'єкту (зазначені вище контрагенти) на основі своєчасного та повного внесення інвестором інвестицій в порядку та розмірах, визначених договором. Загальна сума інвестицій згідно договорів інвестування формується за рахунок інвестиційних внесків інвестора і кожен відповідний внесок формує відповідну частку інвестора за договором і його частка становить 100%. Замовник інвестиційних внесків за договором не вносить, частки замовника за даним договором не має. Інвестор здійснює внесення своїх інвестиційних внесків інвестора у вигляді грошових коштів. Погашення інвестиційних внесків інвестора згідно договорів здійснюється шляхом отримання інвестором об'єкта (100%), з наступним після введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту (згідно акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію Об'єкту, затвердженого органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування, що утворив комісію). Частка площі приміщень об'єкту інвестора - дорівнює частці інвестора і становить 100% площ приміщень Об'єкту. Замовник згідно договорів інвестування не отримує площ в Об'єкті взагалі. Інвестор згідно договору має виключне індивідуальне особисте (а не спільне з іншими сторонами договору) право на свою частку площі в Об'єкті, яке полягає в праві вимагати її отримання в погашення свого інвестиційного внеску по Акту приймання-передачі об'єкту з метою оформлення інвестором права власності на об'єкт. Передача інвестору об'єкту здійснюється замовником шляхом підписання Акту приймання-передачі площ приміщень об'єкту в строк, що не перевищує 45 календарних днів з дати офіційного, згідно вимог чинного законодавства України, підписання і затвердження Акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію Об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.

Згідно реєстру фактично сплачених товарів (послуг) у попередньому податковому періоді за грудень 2011 року ТОВ «Вест Ойл Груп» здійснено перерахування коштів постачальникам товарів (послуг) на загальну суму 44 072 750,31 грн., у тому числі ПДВ - 7 344 092 грн.

Перевіркою встановлено, що на формування податкового кредиту попередніх до грудня 2011 року звітних періодів вплинуло віднесення позивачем сум ПДВ по господарських операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей та імпорту металевих товарно-матеріальних цінностей, здійснення інвестування коштів у проектування, будівництво та введення в експлуатацію автозаправних комплексів, а також придбання послуг по виконанню будівельних робіт автозаправних комплексів.

Факт здійснення вказаних операцій судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: інвестиційними договорами, вантажно-митними деклараціями, податковими накладними, платіжними дорученнями та іншими бухгалтерськими документами.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2011 року були висновки Луцької ОДПІ про те, що згідно проведеного аналізу бухгалтерського обліку, придбані товариством в листопаді-грудні 2011 року ТМЦ, не були використані в господарській діяльності, тобто, на думку податкового органу, податковий кредит з податку на додану вартість по придбаним товарно-матеріальним цінностям може бути сформований тільки після того, як такі товарно-матеріальні цінності почали використовуватись підприємством в оподатковуваних операціях.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичним видом діяльності позивача є організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду, оптова торгівля паливом, здавання в оренду власного нерухомого майна, інші види оптової торгівлі, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, діяльність у сфері інжинірингу; факт, який підтверджує правомірність формування податкового кредиту є співвідношення виду дяльності підприємства з доцільністю придбання товарно-матеріальних цінностей, а також наявністю мети використання таких товарно-матеріальних цінностей в подальшому для отримання прибутку підприємством; право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана продавцем податкова накладна або митна декарація із заповненням всіх обов'язкових реквізитів; положення ПК України не ставлять відшкодування податку на додану вартість в залежність від використання придбаного майна в господарській діяльності товариства в певний строк.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими судами доказами. При цьому, вирішальним є отримання податкової накладної (митної декларації) та сплата податку на додану вартість в ціні отриманих товарів (робіт, послуг), а не момент використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності покупця.

Щодо посилань податкового органу на неправомірність включення податкової накладної, виданої контрагентом позивача ПП «Сириус ІІІ» 05.10.2011 за № 33 на суму 600 000 грн., у т.ч.: 100 000 грн. ПДВ, у зв'язку з порушенням п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме: відсутністю реєстрації цієї податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, судами правомірно зазначено, що згідно ч. 11 підр. 2 перехідних положень ПК України реєстрація такої накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних з сумою ПДВ, що не перевищує 100 000 грн. на момент її видачі не була передбачена законодавством.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга податкового органу - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби її правонаступником - Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області.

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.07.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.В. Вербицька О.А. Моторний