Ухвала суду № 38499347, 07.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

07 квітня 2014 року м. Київ В/800/1555/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т., Леонтович К.Г., Калашнікової О.В., Васильченко Н.В.,

перевіривши заяву Луганської митниці Міндоходів про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" до Луганської митниці Міністерства доходів і зборів України, Управління Державної казначейської служби України у м. Луганськ про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" звернулось до суду з позовом до Луганської митниці Міністерства доходів і зборів України та Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області, відповідно до якого просило стягнути з Державного бюджету України на його користь надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 308 386, 28 гривень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2014 року касаційну скаргу Луганської митниці Міністерства доходів і зборів України залишено без задоволення. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року залишено без змін.

У заяві про перегляд Верховним Судом України вказаного рішення Вищого адміністративного суду України скаржник ставить питання про його скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції в спірній ухвалі від 26 лютого 2014 року та постанові ВАС України від 30 січня 2014 року (К/9991/78650/12) одних і тих самих норм матеріального права, а саме: ст.ст. 265, 266, 301 Митного кодексу України та положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затв. постановою КМУ від 09 квітня 2008 року №339 і Порядку повернення платниками податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затв. Наказом Держмитслужби України від 20 липня 2007 року №618.

Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2014 року, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції, підтримуючи позицію судів попередніх інстанцій, виходив з того, що вирішуючи питання про повернення з бюджету сплачених митних платежів, митний орган відмовився від своїх функцій та не здійснив жодних дій щодо визначення митної вартості товару. Тому, суди прийшли до висновку про необхідність визначення митної вартості ввезених товарів за першим методом.

Натомість, в постанові від 30 січня 2014 року (К/9991/78650/12) суд касаційної інстанції вказав, що суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості за тим чи іншим методом не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплаченої з такої вартості суму ПДВ, фактично визнаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст. 237 КАС України, заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів, неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до постанови пленуму ВАС України від 13.12.2010 року, за змістом пункту 1 частини першої статті 237 КАС України, щодо неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, слід розуміти зокрема, застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню.

Виходячи із доданих до заяви копій судових рішень, колегія суддів вбачає неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи цю обставину, обговоривши доводи заяви та виходячи з мети судового перегляду, колегія суддів знаходить підстави для допуску заяви до провадження.

Керуючись ст.ст. 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Заяву Луганської митниці Міндоходів про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2014 року задовольнити.

Допустити до провадження Верховного Суду України адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" до Луганської митниці Міністерства доходів і зборів України, Управління Державної казначейської служби України у м. Луганськ про стягнення коштів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: