Ухвала суду № 38499003, 28.04.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 квітня 2014 року Справа № 911/898/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. (доповідач) - головуючого, Дунаєвської Н.Г., Іванової Л.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобрицьке"на рішення та постанову господарського суду Київської області від 14 серпня 2013 року Київського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2014 рокуу справі№ 911/898/13господарського судуКиївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бобрицьке"до1. Бобрицької сільської ради Броварського району Київської області, 2. Шевченківської сільської ради Броварського району Київської області, 3. Колективного сільськогосподарського підприємства "Бобрицьке"проскасування свідоцтв про право власності на майно (майновий пай), визнання загальних зборів членів підприємства такими, що не відбулися, визнання рішень загальних зборів членів підприємства недійсними, визнання права власності на нерухоме майно, зобов'язання повернути нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.03.2014 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобрицьке" на рішення господарського суду Київської області від 14.08.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 у справі № 911/898/13 було повернуто скаржнику без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.1113.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бобрицьке" вдруге звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на рішення господарського суду Київської області від 14.08.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 у справі № 911/898/13.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана вдруге касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України та підлягає поверненню з наступних підстав.

Згідно ч.4 ст.111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011, що набрав чинності 01.11.2011.

Відповідно до пп.1, 2 п.2 ч.2 ст.4 вказаного Закону розмір судового збору із позовних заяв майнового характеру, поданих до господарського суду, справляється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна скарга подається до суду, а у разі подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

За приписами статті 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" мінімальна заробітна плата установлюється у місячному розмірі і станом на 01.01.2014 становить 1218 грн.

В Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", зі змінами і доповненнями, в пункті 2.2.1 зазначено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК).

Крім цього, у вищевказаній постанові в пункті 2.10 зазначено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Матеріали даної справи свідчать, що рішенням господарського суду міста Києва від 14.08.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 в позові відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Бобрицьке" просить повністю скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 у справі № 911/898/13 та задовольнити позовні вимоги.

Оскільки позивачем заявлено як вимогу майнового, так і вимоги немайнового характеру, відповідно при зверненні із касаційною скаргою скаржник повинен сплатити суму судового збору як за вимогу майнового, так і за вимоги немайнового характеру.

Однак, скаржником до касаційної скарги додано квитанцію від 28.02.2014 №885\з3, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 18 450 грн. Тобто судовий збір за подання касаційної скарги на рішення господарських судів попередніх інстанцій сплачено не в повному розмірі.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно статті 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Скаржник звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого ст.110 Господарського процесуального кодексу України, без клопотання на поновлення пропущеного процесуального строку.

Касаційну скаргу подано Товариством з обмеженою відповідальністю "Бобрицьке" до Київського апеляційного господарського суду 27.03.2014, про що свідчить відтиск штампу апеляційної інстанції. Постанову Київським апеляційним господарським судом прийнято 11.02.2014.

За ч.3 ст.105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Керуючись ст. 86, п.4, п.5 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобрицьке" на рішення господарського суду Київської області від 14.08.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 у справі №911/898/13 повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: Н. Дунаєвська

Л. Іванова