Постанова № 38498962, 29.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2014 р. Справа №804/4935/14 12 год. 30 хвил. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засіданняЧмоні А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

8 квітня 2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови від 21 березня 2014 року ВП №33338224 про накладення штрафу в розмірі 170,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху у зв'язку із недотриманням вимог статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, та надано строк для усунення недоліків до 18 квітня 2014 року.

У зв'язку із усуненням недоліків позовної заяви ухвалою суду 22 квітня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позову зазначено, що:

- позивач несвоєчасно отримала вимогу державного виконавця про виклик для надання пояснень, а саме в другій половині дня 18.03.2014 року, тобто в той самий день, коли їй необхідно було прибути до відділу ДВС, хоча явку було призначено з 09.00 год. до 12.00 год. Отже, позивач при всьому бажанні фізично не могла виконати зазначені у вимозі дії, проте, в свою чергу, добросовісно виконуючи свої обов'язки, надала відповідні поясненні самостійно, без будь-яких вимог 28.03.2014 року;

- державний виконавець вийшов за межі наданих йому повноважень так як Закон не надає права державному виконавцю самостійно накладати на боржника штраф за невиконання законних вимог державного виконавця;

- питання накладення штрафу за невиконання вимог державного виконавця регулюється статтею 90 Закону, а тому в разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, державний виконавець мав скласти про це протокол, який направити для розгляду до відповідно суду для вирішення питання притягнення до відповідальності, передбаченої статтею 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення і аж ніяк не накладати штраф своєю постановою;

- відповідач притягнув позивача до відповідальності за не виконання вимог державного виконавця та не виконання рішення суду, що також суперечить вимогам Закону, адже Закон не дає права притягати особу до адміністративної відповідальності саме за не виконання рішення суду, перелік, визначених у статті 90 Закону підстав для притягнення до відповідальності є вичерпним.

В судове засідання позивач не прибув, надав телеграму про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не прибув, заперечень не надав.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 21.03.2011 року у цивільній справі №2-9157/2010, про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №1/558-МК від 23.11.2007 року - 2259680,84 грн., виданий виконавчий лист.

Постановою головного державного виконавця Пожидаєвою-Чистик Н.В. відділу ДВС від 10.07.2012 було відкрито виконавче провадження №33338224.

12.03.2014 року державним виконавцем складена вимога-попередження №3504/В11, згідно якої заявлено вимогу боржнику з'явитись до державного виконавця 18.03.2014 року з 09.00 год. до 12.00 год. та надати письмові пояснення з приводу не виконання рішення суду.

21.03.2014 року в рамках виконавчого провадження №33338224 постановою державного виконавця накладено штраф у розмірі 170 грн.

Оскаржуваною постановою встановлено, що 12.03.2014 року на адресу боржника направлено вимогу-попередження державного виконавця про необхідність прибуття до відділу для надання пояснення з причини невиконання рішення суду. Згідно поштового повідомлення про вручення від 18.03.2014 року встановлено, що боржниця вимогу-попередження отримала. Проте, станом на 21.03.2014 року до відділу так і не з'явилася. Письмових чи усних пояснень не надала. Тобто з вищевказаного вбачається, що боржницею вимоги державного виконавця ігноруються та не виконуються.

Керуючись статтями 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606) постановлено за не виконання вимог державного виконавця та не виконання рішення суду накласти на ОСОБА_3 штраф у розмірі 170 грн.

28.03.2014 року боржником у виконавчому провадженні надані державному виконавцю пояснення, згідно яких вимогу-попередження вона отримала не своєчасно, а тому перепрошувала, що у встановлені строки не змогла надати відповідні пояснення. Зазначила, що зі свого боку робить все від неї залежне задля того, щоб сприяти повному та фактичному виконанню судового рішення. А саме, у встановленому законодавством порядку задекларувала свої доходи отримані від підприємницької діяльності, надала безперешкодний доступ відділу ДВС до майна, яке було описано, оцінено, передано на реалізацію та реалізовано з прилюдних торгів і аукціону. Такі активні дії дали можливість частково погасити заборгованість перед стягувачем (близько 400000 грн.). Це ж аж ніяк не можна розцінювати як ухилення від виконання судового рішення. Крім того, інформацію про її доходи, майно (майнові права) відділ ДВС може безперешкодно отримати від органів державної податкової служби та інших реєструючих органів, реалізовуючи свої повноваження надані Законом України «Про виконавче провадження». Таким чином, як законослухняна громадянка своєї держави, заявниця виконує всі вимоги уповноважених державних органів, повністю декларує отримані доходи, з яких сплачує податки до відповідних бюджетів, і ця інформація є доступною для органів ДВС для виконання своїх законних повноважень. Таким чином, запевняла відділ ДВС, що в жодному разі не ухиляється від виконання виконавчого листа виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 21.03.2011 у цивільній справі № 2-9157/2010, а навпаки сприяє цьому, та зі свого боку буде робити все можливе, щоб в найкоротші терміні повністю розрахуватися із заборгованістю та сприяти відділу ДВС у виконанні покладених на нього завдань.

Вирішуючи спір суд виходить із того, що пунктом 6 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 13 грудня 2010 року №3 встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Оскаржувана постанова винесена на підставі статті 89 Закону №606, однак, вказана норма встановлює відповідальність боржника за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Проте, за виконавчим листом в ВП №33338224 здійснюється стягнення коштів.

Поряд з цим, питання відповідальності за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог Закону №606 врегульовані статтею 60 вказаного Закону.

Так, згідно частини 1 статті 60 Закону №606 за порушення вимог цього Закону, невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця, зокрема, визначених частиною першою статті 90 Закону №606 встановлена статтею 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та має застосовуватись із врахуванням порядку, встановленим вказаним Кодексом, що також не було додержано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, оскільки оскаржувана постанова винесена із порушенням вищенаведених норм, у зв'язку із чим задовольняє позовні вимоги та присуджує на користь позивача суму сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 21 березня 2014 року ВП №33338224 про накладення штрафу в розмірі 170,00 грн., винесену Відділом державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції.

Присудити на користь ОСОБА_3 за рахунок Державного бюджету України суму сплаченого судового збору в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 30 квітня 2014 року.

Суддя І.О. Верба