Ухвала суду № 38498248, 25.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2014 рокусправа № 804/7160/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 р. по справі за позовом науково-виробничого приватного підприємства "Латіс 2002" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

У травні 2013 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000722250 від 17 травня 2013 року прийняте Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів на 45 283,75 гривень; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000712250 від 17 травня 2013 року прийняте Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств вартість із вироблених в Україні товарів на 102 360,00 гривень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 17 травня 2013 року №0000722250 та №0000712250.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач зареєстрований як юридична особа 10.12.2001 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська.

Посадовою особою Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська у період з 02.04.2013 року по 18.04.2013 року проведено позапланову невиїзну перевірку НВПП "Латіс 2002" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з TOB "Атава" (код ЄДРПОУ 37997856) за березень, травень, червень 2012 р. за результатами якої складено акт № 1071/225-08/31714042 від 18.04.2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000722250, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 36 227, 00 грн. - основного платежу та 9 056,75 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, всього - 45 283,75 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000712250 за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 81 888,00 грн. - основного платежу та 20 472,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, всього - 102 360 грн.

За висновками зазначеного акту перевірки податковим органом встановлені наступні порушення вимог Податкового кодексу України, а саме: п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 36 226,76 грн. Також було встановлено порушення ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України - що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 81 888,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з безпідставності висновків податкового органу про нереальність угод між позивачем та його контрагентом, що вплинули на формування податкового кредиту.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно пп. 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до Акту перевірки, для проведення перевірки відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з TOB "Атава" було надано первинні документи: договори, податкові накладні, банківські виписки, накладні по взаємовідносинам з TOB "Атава".

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12 березня 2012 року між TOB "Атава" та позивачем було укладено договір купівлі-продажу № 12. Відповідно до п. 1.1 Договору, TOB "Атава" постачає, а позивач приймає та оплачує товар на умовах товарного кредиту, згідно наданих покупцем письмових або усних замовлень.

Виконання умов даного договору у перевіряємому періоді підтверджується податковими накладними, виписаними TOB "Атава".

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач мав взаємовідносини з TOB "Атава" на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Крім того, висновками акту перевірки не встановлено дефекту будь-якого первинного документу або обставин, які б свідчили про нереальність укладеної позивачем з його контрагентом угодим.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до акту перевірки, висновки податкового органу ґрунтуються на акті Західної МДПІ м. Харкова від 10.08.2012 р. №787/22-217/37997856 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Атава" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 28.02.2012 р. по 30.06.2012 р., яким встановлено, що у ТОВ «Атава» наявні ознаки відсутності реального здійснення господарської діяльності за період з 28.02.1012 року по 30.06.2012 року.

Тобто, сутність спору зводиться до правомірності застосування податковим органом висновків акту Західної МДПІ м. Харкова від 10.08.2012 р. №787/22-217/37997856 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Атава" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 28.02.2012 р. по 30.06.2012 р. для встановлення порушень з боку НВПП "Латіс 2002" податкового законодавства.

За висновками суду апеляційної інстанції, посилання податкового органу на акт іншого податкового органу, яким встановлено ознаки нереальності господарських операцій у ТОВ «Атава» обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції, оскільки висновки акту Західної МДПІ м. Харкова сформовані на припущеннях і не ґрунтуються на дослідженні первинних документів.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка правовідносинам між позивачем та його контрагентами, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 10.04.2014 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим