Постанова № 38498178, 25.04.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1161/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кулик - Куличок О.Л..,

представника позивача - Горбаня Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Миргородського міськрайонного центру зайнятості до Відділу державної виконавчої служби Миргородського міськрайонного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" Миргородський комбінат хлібопродуктів", про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

27 березня 2014 року Миргородський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Миргородського міськрайонного управління юстиції про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження від 19.03.2014 ВП № 3300368.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуваною постановою зупинено виконавче провадження №3300368 з примусового виконання виконавчого листа № 18/1, виданого Господарським судом Полтавської області, у зв'язку з порушенням 22.07.2005 Господарським судом Полтавської області провадження по справі про банкрутство ДП ДАК "Хліб України" Миргородський комбінат хлібопродуктів №1" та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, разом з тим, недоїмка по сплаті страхових внесків згідно вищевказаного виконавчого листа у підприємства виникла після введення в дію мораторію та є поточною простроченою заборгованістю. За таких обставин вважає постанову про зупинення виконавчого провадження від 19.03.2014 неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач явку в судове засідання свого уповноваженого представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надіслав письмові заперечення, у яких зазначив, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв у чіткій відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Крім того, просив суд розглянути справу за його відсутності /а.с. 23-25/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 березня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" Миргородський комбінат хлібопродуктів № 1.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення не надіслав.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою Господарського суду Полтавської області від 25.01.2007 стягнуто із Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Миргородського комбінату хлібопродуктів №1" (ідентифікаційний код - 00952172) нa користь Миргородського міськрайонного центру зайнятості заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 22578 грн 57 коп., пеню в розмірі 1493,01 грн /а.с. 9-10/.

Вказану постанову ухвалено Господарським судом Полтавської області в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, на підставі пункту 6 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Для примусового виконання вказаного судового рішення Господарським судом Полтавської області 05.02.2007 видано виконавчий лист №18/1 /а.с. 11/.

13.02.2007 старшим державним виконавцем ВДВС Миргородського МРУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №18/1 /а.с.12/.

19.03.2014 заступником начальника ВДВС Миргородського МРУЮ винесено постанову про зупиення виконавчого провадження ВП №3300368, якою зупинено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №18/1, виданого Господарським судом Полтавської області /а.с. 14/.

Копію постанови від 19.03.2014 року про зупинення виконавчого провадження позивачу направлено 19.03.2014 року, про що свідчить копія супровідного листа від 19.03.2014 року № 3253 до постанови /а.с. 13/.

Оскаржувана постанова про зупинення виконавчого провадження обґрунтована тим, що 31.01.2008 державним виконавцем прийнято рішення про зупинення виконавчого провадження, у зв'язку з порушенням господарським судом Полтавської області провадження у справі про банкрутство боржника, про що внесено відповідне рішення до ЄДРВП, але постанова про зупинення в ЄДРВП не роздруковувалася. Станом на 19.03.2014 відомості провадження по судовій справі, з визнанням боржника банкрутом до відділу не надходили, рішення про зупинення виконавчого провадження не втратило чинності.

Позивач не погодився з постановою про зупинення виконавчого провадження від 19.03.2014 ВП №3300368 та звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваній постанові про зупинення виконавчого провадження від 19.03.2014 ВП № 3300368, суд дійшов наступних висновків.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом восьмим частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 09.03.2011) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

Відповідно до статей 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом" (у редакції з 22.06.2005) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

Згідно положень частини 1, 5 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом" (у чинній редакції Закону) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

З огляду на викладене вбачається, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується вимог кредиторів, які в розумінні вищевказаного Закону є поточними, тобто такими, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство боржника, то в силу приписів цього Закону, мораторій до цих вимог не застосовується, як в частині основних платежів, так і в частині накладення будь-яких передбачених відповідними нормативно-правовими актами штрафних санкцій та нарахування у передбачених випадках пені.

Мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Дія мораторію поширюється тільки на виконання тих зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а всі зобов'язання, термін яких настав після введення в мораторію, під дію мораторію не підпадають.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.07.2005 порушено провадження у справі про банкрутство ДП ДАК "Хліб України" Миргородський комбінат хлібопродуктів №1" та вжито заходів щодо забезпечення грошових вимог кредиторів.

При цьому, судом встановлено, що відповідно до постанови Господарського суду Полтавської області від 25.01.2007 по справі №18/1 заборгованість в розмірі 24718 грн 64 коп. нараховано ДП ДАК "Хліб України" Миргородський комбінат хлібопродуктів №1" згідно акту перевірки від 26.10.2006 /а.с. 9-10/ внаслідок невиконання ДП ДАК "Хліб України" Миргородський комбінат хлібопродуктів №1" обов'язку по сплаті страхових внесків.

Оскільки вимоги Миргородського міськрайонного центру зайнятості до ДП ДАК "Хліб України" Миргородський комбінат хлібопродуктів №1" виникли після порушення провадження у справі про банкрутство останнього (22.07.2005), то позивач є поточним кредитором.

Вказані обставини підтверджуються також ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.01.2010 у справі № 18/145 за заявою ТОВ "Центр бізнесу" до ДП ДАК "Хліб України" Миргородський комбінат хлібопродуктів №1" про визнання банкрутом, відповідно до якої суд відхилив кредиторські вимоги Миргородського міськрайонного центру зайнятості частково в сумі 43 558,82 грн. з огляду на їх поточний характер (вимоги виникли після порушення провадження у справі про банкрутство - 22.07.2005) /а.с. 5-8/.

Суд не бере до уваги доводи відповідача на те, що при винесенні спірної постанови державний виконавець не мав можливості визначити чи є Миргородський міськрайонний центр зайнятості поточним кредитором та встановити дату виникнення заборгованості в сумі 24071 грн. 58 коп., оскільки відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець при вчиненні виконавчих дій наділений достатнім обсягом прав для того, щоб перевірити зазначену інформацію та прийняти відповідне обґрунтоване рішення.

Крім того, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" зупинення виконавчого провадження можливе лише за умови наявності одночасно двох обставин: 1) факту порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, 2) поширення дії мораторію, запровадженого господарським судом, на вимогу стягувача. Всупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження" постанову про зупинення виконавчого провадження від 19.03.2013 відповідачем винесено без встановлення тієї обставини, що дія мораторію, запровадженого господарським судом, поширюється на вимогу стягувача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця про зупинення виконавчого провадження не ґрунтується на вимогах Закону України "Про виконавче провадження", прийнята без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок щодо доказування правомірності спірної постанови покладено на відповідача у справі - Відділ державної виконавчої служби Миргородського міськрайонного управління юстиції.

Відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірності прийнятої ним постанови.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що постанова про зупинення виконавчого провадження є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнаються судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про скасування вищевказаної постанови, натомість визнати її протиправною і скасувати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Миргородського міськрайонного центру зайнятості до Відділу державної виконавчої служби Миргородського міськрайонного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" Миргородський комбінат хлібопродуктів №1" про скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Миргородського міськрайонного управління юстиції від 19 березня 2014 року про зупинення виконавчого провадження ВП № 3300368 з примусового виконання виконавчого листа № 18/1, виданого Господарським судом Полтавської області 05 лютого 2007 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 30 квітня 2014 року.

Суддя М.В. Довгопол