Рішення № 38495553, 28.04.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" квітня 2014 р.Справа № 916/767/14

За позовом В.о. Іллічівського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Судохідно-буксирна компанія "Новофлот"

про стягнення 200592,15 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від прокуратури: Котюх С.А за посвідченням №018898.

Від міністерства інфраструктури України:Тимофієнко О.О. по довіреності №2569/14-14.

Від ДП "Іллічівського морського торговельного порта": Дюндик Л.В.по довіреності № 132 від 25.12.2013р.

Від відповідача: -не з'явився;

Суть спору: В.о. Іллічівського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Судохідно-буксирна компанія "Новофлот" заборгованості за договором №677-0 від 18.09.2008р. у сумі 200592,15 грн. з яких 194162,04грн. - основний борг, 5358,54грн. - пеня, 1071,57грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.03.2014р. порушено провадження у справі №916/767/14.

Відповідач в судове засідання не з'являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про поважність причин відсутності не повідомив, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача встановлено наступне:

Між Державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт» (надалі ДП «ІМТП» або порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Судохідно-буксирна компанія "Новофлот" (надалі - відповідач) був укладений Договір № 677-0 від 18.09.2008 року, відповідно до умов якого відповідач виконує своїми силами і на свій ризик в зоні відповідальності Іллічівського морського торговельного порту (акваторії) роботи з портового буксирування суден від 7 групи та вище, що заходять до акваторії ДП „ІМТ", у відповідності до КД «Норми проектування морських портів», з використанням своїх буксирів, та за можливою участю буксирів портового флоту, а порт зобов'язується надавати відповідачу наступні послуги з координації дій щодо швартових операцій в акваторії порту:

- надання оперативної інформації щодо часу приходу суден в порт та

відходу суден з порту;

- надання інформації щодо характеристик суден на підставі обмірних

свідоцтв, або інших документів, що їх замінюють;

- надання консультативних послуг щодо обчислення плати за послуги

буксирів;

- організація забезпечення швартовних операцій;

- управління процесом швартовних операцій;

- координація діяльності усіх учасників швартовних операцій.

Згідно Додаткової угоди від 31.12.2009 року Розділ 3 «Умови розрахунків» викладено в наступній редакції « 3.2. Підставою для оплати послуг є акт-рахунок порту». « 3.3. Акт-рахунок повинен бути розглянутий, підписаний та оплачений відповідачем на протязі трьох робочих днів з моменту одержання акту - рахунку від порту, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.».

Акт-рахунок виконаних робіт № 30128 за 30 листопад 2013 року було підписано директором відповідача Шкурковим В.А., що підтверджує факт надання портом комплексу послуг відповідачу та роботу буксирів портового флоту на суму 194 162,04 грн.

Всупереч умовам договору та приписам діючого законодавства відповідач свої зобов'язання за договором не виконував належним чином.

Станом на день розгляду справи відповідач прострочив зобов"язання тому виникла заборгованість в розмірі 194162,04грн..

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1071,57грн. - 3% річних.

Таким чином, за захистом своїх прав позивач звернувся до суду з позовною заявою ( з урахуванням зменшення позовних вимог) про стягнення 5358,54грн.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково на підставі слідуючього:

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність порушень умов договору з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 194162,04грн..

Також, згідно ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми.

Згідно ст.625 ЦК зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача за надані послуги, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1071,57грн. підлягають судом задоволенню повністю.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 3 Додаткової угоди від 15 жовтня 2008 року до Договору № 677-о від 18.09.2008 р. передбачено, що за порушення термінів перелічених у Розділі 3 відповідач сплачує Порту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день прострочення.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за прострочку виконання зобов'язання у розмірі 5358,54 грн. вважає його обґрунтованим та таким що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Станом на день розгляду справи, відповідач, документів спростовуючих позовні вимоги ( з урахуванням зменшень) не представив.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь державного бюджету витрати по сплаті судового збору у розмірі 4011,84грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст.82 - 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Судохідно-буксирна компанія "Новофлот" (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 8, код ЄДРПОУ 35321496) на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код 01125672 ) 194162,04грн. - основний борг, 5358,54грн. - пеня, 1071,57грн. - 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Судохідно-буксирна компанія "Новофлот" (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 8, код ЄДРПОУ 35321496) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008, одержувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, КБК 22030001, символ звітності банку 206) - судовий збір в сумі 1827 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 30.04.2014р.

Суддя Літвінов С.В.