Рішення № 38493007, 28.04.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.04.14 Справа № 904/1987/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (правонаст. ЗАТ "Нікопольський завод безшовних труб Ніко Тьюб" та ЗАТ "Інтерпайп Нікопольська трубна компанія", м. Нікополь, Дніпропетровська обл.

про стягнення у розмірі 16 948, 45 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Петриченко Н.В. - представник за дов. № 8593 від 01.10.12

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» про стягнення основного боргу у розмірі 16221, 12 грн., пені у сумі 446, 44 грн., трьох відсотків річних у розмірі 103, 07 грн. та інфляційних втрат у сумі 177, 82 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 605/55ин/10 від 16.06.2010 в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 28.04.2014.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, за адресою, яка зазначена у позовній заяві.

Крім того, відповідач про дату, місце та час проведення судового засідання був повідомлений телефонограмою суду від 01.04.2014, яка відповідно до п. 3.9.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, з відміткою про її прийняття посадовою (службовою) особою сторони, є належним підтвердженням повідомленням учасників судового процесу про час та місце розгляду справи (арк. с. 43).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 28.04.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» (далі - Відповідач, замовник) був укладений договір № 605/55ин/10 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується надавати послуги з надання замовнику інформації з логістики, пов'язаної з залізничними перевезеннями вантажів замовника шляхом її збору, аналізу, систематизації і розміщення в інформаційних ресурсах мережі Інтернет в форматі (HTML).

Згідно п. 1.2 договору при наданні послуг за даним договором виконавець розміщує електронну інформацію в інформаційних ресурсах мережі Інтернет в форматі (HTML) з наданням права доступу (логін, пароль) замовнику.

Пунктом 2.3.5 договору встановлено, що приймати і оформляти зі своєї сторони акти виконаних робіт протягом семи банківських днів з моменту їх отримання від виконавця. У випадку виникнення розбіжностей за актом виконаних робіт підписувати його з зауваженнями (в той же строк) і письмовим обґрунтуванням розбіжностей.

Оплачувати послуги виконавця у відповідності з умовами даного договору (п. 2.3.6 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України.

Фактом, який підтверджує виконання робіт виконавця, є акт виконаних робіт підписаний уповноваженими представниками виконавця та замовника . Акти виконаних робіт оформляються між сторонами щомісячно, не пізніше останнього календарного дня звітного місяця (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору на підставі підписаних актів виконаних робіт замовник проводить остаточні розрахунки з виконавцем шляхом перерахунку коштів на банківський рахунок виконавця протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку виконавцю.

Згідно п. 8.6 договору строк дії даного договору встановлюється з моменту підписання і до 31.12.2011, та, в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного договору, жодна зі сторін не заявила про припинення відносин за даним договором, то він вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік (п. 8.7).

Докази заяв сторін щодо закінчення дії даного договору, у матеріалах справи відсутні, тому господарський суд вважає спірний договір таким, що діє.

На виконання умов договору, позивач за період жовтень-грудень 2013 року надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 16221, 12 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств. Також, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату наданих послуг, які були отримані відповідачем, відповідно до кур'єрських накладних (арк. с. 14-25).

З метою досудового врегулювання спору, позивач надсилав відповідачу вимоги щодо погашення існуючої заборгованості (арк. с. 26-33). Відповідач залишив дані вимоги без відповіді.

Таким чином, несплаченою залишається вартість наданих послуг у розмірі 16221, 12 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг згідно наданих актів виконаних робіт та не надано доказів їх оплати на суму 16221, 12 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 16221, 12 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 446, 44 грн.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.2 договору за прострочення оплати рахунків виконавця в порядку передбаченому умовами п. 3.5. розділу 3 даного договору, замовник оплачує пеню, розраховану виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочення, від простроченої до платежу суми за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 ЦКУкраїни, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу повністю у сумі 446, 44 грн.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних у розмірі 103, 07 грн. та інфляційні втрати у сумі 177, 82 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задовольняє дані вимоги у повному обсязі, а саме три відсотки річних у сумі 103, 07 грн. та інфляційні втрати у розмірі 177, 82 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 1827 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Ніко Тьюб» (53201, м. Нікополь, пр. Трубників, 56, код ЄДРПОУ 35537363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (49000, м. Дніпропетровськ, пл. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 33074226) основний борг у розмірі 16221, 12 грн. (шістнадцять тисяч двісті двадцять одна грн. 12 к.), пеню у сумі 446, 44 грн. (чотириста сорок шість грн. 44 к.), три відсотки річних у розмірі 103, 07 грн. (сто три грн. 07 к.), інфляційні втрати у сумі 177, 82 грн. (сто сімдесят сім грн. 82 к.) та 1827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 29.04.2014

Суддя В.І. Ярошенко