Рішення № 38493002, 29.04.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.04.14 Справа № 904/1250/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегафарб", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення 926521, 20 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Калмикова І.В. - представник за дов. № 270214/2 від 20.02.14

від відповідача: Шепотін В.С. - представник за дов. № 179 від 01.11.2013

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегафарб" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" про стягнення 1 636 007, 15 грн. основної заборгованості, 72 713, 95 грн. пені, 16 800, 10 грн. трьох відсотків річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки ТФ № 702 від 23.06.2011 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 24.03.14.

19.03.14 позивач надіслав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 1 136 007, 15 грн. основної заборгованості, 72 713, 95 грн. пені, 16 800, 10 грн. трьох відсотків річних, так як відповідачем після подачі позову було частково оплачена заборгованість у розмірі 500 000 грн.

Відповідності до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки подана позивачем заява про зменшення позовних вимог не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.14 розгляд справи відкладений на 07.04.14.

Ухвалою від 07.04.2014 розгляд справи відкладено на 29.04.2014.

28.04.2014 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява в порядку ст. 22 ГПК України, в якій він зазначає, що відповідачем 28.04.2014 здійснено часткову оплату основного боргу у розмірі 300000 грн., а тому він просить стягнути відповідача суму основного боргу у розмірі 836007, 15 грн., пеню у сумі 72713, 95 та три відсотки річних у розмірі 16800, 10 грн.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Враховуючи вищевикладене, справа розглядається в межах вимог, викладених позивачем в заяві від 28.04.2014 вих. № 166, а саме стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 836007, 15 грн, пені у розмірі 72713, 95 грн. та трьох відсотків річних у сумі 16800 грн.

29.04.2014 представник відповідача надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з проведенням переговорів між сторонами щодо врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 28.04.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.06.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегафарб» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» (далі - відповідач, покупець) був укладений договір - ТФ № 702 поставки товару (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору на умовах, викладених в розділах даного договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити змащувальні матеріали, які в подальшому іменуються товар. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і строки поставки товару вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 1.2 договору за взаємною домовленістю сторін в процесі виконання даного договору можуть бути змінені конкретні дані (найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, умови і строки поставки товару), внесені в положення даного договору і додатків до нього.

Будь-які зміни і доповнення повинні бути оформлені у вигляді додаткових угод до даного договору і підписані уповноваженими представниками сторін, після чого вони стають невід'ємною частиною даного договору.

Датою поставки є дата підписання сторонами акта прийому-передачі чи товаросупроводжувального документа (п. 3.7 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що покупець розраховується за даним договором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару/чи партії товару і надання постачальником рахунку і документів, відповідно пункту 3.3. договору.

Даний договір набуває чинності з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2011, а в частині невиконаних зобов'язань за договором - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 10.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 23.08.11 до договору сторони погодили викласти п. 10.1 договору в наступній редакції: «Даний договір набуває чинності з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.12, а в частині невиконаних зобов'язань за договором - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань» (арк. с. 23).

Додатковою угодою № 3 від 28.12.2012 до договору сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору поставки товару № 702 від 23.06.11 до 31.12.13, змінивши п 10.1. договору і виклавши його в наступній редакції: «Даний договір набуває чинності з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.13, а в частині невиконаних зобов'язань за договором - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань» (арк. с. 24).

На виконання умов договору, позивач поставив з 22.01.2013 по 02.07.2013 та 30.09.2013, а відповідач прийняв на підставі довіреностей, копії яких містяться у матеріалах справи, товар на загальну суму 4063696, 08 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаних обома сторонами (арк. с. 26-81).

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару у розмірі 2 427 688, 94 грн., відповідно до банківських виписок (арк. с. 83-116).

Під час розгляду справи, відповідач здійснив часткову оплату у розмірі 500000 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, що містяться у матеріалах справи (арк. с. 134-136, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог від 19.03.2014 № 108МФ.

Також, відповідачем 31.03.2014, 10.04.2014 та 17.04.2014 було здійснено часткову оплату у розмірі 300000 грн., що підтверджується банківськими виписками (арк. с. 148-153), та про що позивач зазначає у заві про зменшення позовних вимог від 28.04.2014 вих. № 166.

Таким чином, несплаченою залишається вартість поставленого товару у розмірі 836007, 15 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 836007, 15 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 836007, 15 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 72713, 95 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.5 договору у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків за даним договором, покупець сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховувалася пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 72713, 95 грн.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані три відсотки річних в сумі 16800, 10 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 16800, 10 грн.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає з нижченаведених підстав.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справ у господарському суді не має перевищувати двох місяців від дня одержання позовної заяви. Оскільки, позивач звернувся до господарського суду з позовом 28.02.2014, про що свідчить штам канцелярії господарського суду, то строк розгляду даної справи закінчується 28.04.2014.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 34510, 42 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 56, код ЄДРПОУ 35537363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегафарб» (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І. Леніна, 1-А, код ЄДРПОУ 33019296) основний борг у розмірі 836007, 15 грн. (вісімсот тридцять шість тисяч сім грн. 15 к.), пеню у сумі 72713, 95 грн. (сімдесят дві тисячі сімсот тринадцять грн. 95 к.), три відсотки річних у розмірі 16800, 10 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот грн.10 к.) та 34510, 42 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот десять грн. 42 к.) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 30.04.2014

Суддя В.І. Ярошенко