Рішення № 38492837, 25.04.2014, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого - судді : Оніпко О.В., суддів : Ковалевича С.П., Собіни І.М.

секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 20 січня 2014 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 20.01.2014 р. позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено частково: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ROR0GA00000069 від 07.08.2009 р. в розмірі 168802,11 грн. звернуто стягнення на будинок загальною площею 92,60 кв.м., житловою площею 55,50 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. В решті в позові відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В поданій на рішення апеляційній скарзі ПАТ КБ "Приватбанк" вважає його ухваленим з порушенням матеріального та процесуального права та незаконним в частині відмови у задоволенні його позовних вимог щодо визначення шляху продажу предмета іпотеки та виселення відповідача та інших осіб, зареєстрованих у будинку.

Вказує, що ст. ст. 33 38, 39 Закону України „Про іпотеку" встановлено можливість визначення в рішенні суду такого способу реалізації предмету іпотеки як шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, а тому позивач відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування судом саме такого способу. Крім того, судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні вимоги про виселення, оскільки на час винесення рішення позивачем було виконано всі вимоги ч. 2 ст. 40 Закону України „Про іпотеку", ч. 3 ст. 109 ЖК України та 04.02.2013 р. на адресу ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про добровільне звільнення предмету іпотеки. Відповідачем вказана вимога залишена без задоволення, а тому зі спливом 30-деннного терміну банк набув право на примусове виселення відповідача. Судом не взято до уваги факт збільшення позовних вимог, в той час як позивачем надано документ про сплату судового збору в розмірі 415,48 грн. від 22.11.2013 р.

_________________Справа № 560/535/13-ц Головуючий у 1-й інст. - Сидоренко З.С.

Провадження № 22ц/787/573/2014 Доповідач - Оніпко О.В.

Просить рішення змінити та задовольнити вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" щодо встановлення шляху продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ "Приватбанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки та про виселення.

В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає його незаконним, ухваленим з порушенням матеріального та процесуального права. Вказує, що суд в порушення норм ч. 1 п. 4 ст. 201 ЦПК України не зупинив провадження у справі до вирішення судом справи за його позовом до банку про визнання договору іпотеки недійсним та про визнання неправомірними дій банку.

Крім того, суд в порушення норм ч.ч. 3,4 ст. 212 ЦПК України не дав належної оцінки розрахунку заборгованості наданої позивачем, оскільки він не оформлений належним чином і не відповідає вимогам до оформлення документів. Судом не враховано, що позивачем в порушення норм ст. 1056-1 ЦК України в односторонньому порядку підвищено процентну ставку з 01.02.2009 р. та не повідомлено письмово ОСОБА_2 про збільшення такої ставки. Крім того позивач не довів факту заподіяння йому збитків чи зміни обсягу його прав, внаслідок чого він змушений звернути стягнення на предмет іпотеки, що є підставою для відмови у задоволенні позову відповідно до ст. 39 Закону України „Про іпотеку". Сума боргу та вартість предмета іпотеки не є співмірними. Також суд, задовольнивши позов частково стягнув з відповідача понесені позивачем судові витрати повністю, чим порушив ст. 88 ЦПК України. Просить рішення змінити та відмовити у задоволенні позову повністю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді 1-ї інстанції, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ПАТ КБ „Приватбанк" та про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 було укладено договір № ROR0GA00000069 від 07.08.2008р. за умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти на строк з 07.07.2008 р. по 07.08.2018 р. включно у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 108 650 грн. у розмірі 94150 грн. на споживчі цілі, з них 90 000 грн. на споживчі цілі шляхом: видачі готівки через касу, а також у розмірі 2700 грн. на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 1000 грн. - для сплати страхового платежу страхування майна за договором страхування майна на перший рік дії кредиту, 450 грн. для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту, а також у розмірі 14500 грн. на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору і сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,67% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів в розмірі 5,04 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 7.2 договору.

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за вказаним договором між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки від 07.08.2008 р. відповідно до умов якого іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно - будинок загальною площею 92,60 кв.м., житлова площа 55 кв.м. Майно належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності № 894 від 17.10.1974 р. , та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору станом на 14.03.2013 року загальна сума боргу за кредитним договором становить 168 802,11 грн., яка складається з: 87671,39 грн. - заборгованість за кредитом; 41956,05 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5971,26 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 24927,12 грн. гривень - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем, який міститься в матеріалах справи; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 8026,29 грн. - штраф (процентна складова).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Статтею 7 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі ч. 1 ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про іпотеку" в силу іпотеки іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Згідно зі ст.ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 04.02.2013 р. вимогу про усунення порушення (а.с. 7-9).

Заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ КБ „Приватбанк" станом на березень 2013 р. складала 168 802,11 грн., а вартість предмета іпотеки відповідно до п.35.5. встановлена у 200 000 грн. Виходячи з наведеного, доводи відповідача про неспівмірність суми заборгованості із вартістю іпотечного майна є безпідставними.

Крім того, згідно з матеріалами справи, заборгованість позичальника станом на листопад 2013р. вже складала 210 349, 80 грн., і згідно з поясненнями представника позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 25.04.2014р., вказана сума істотно збільшилася, оскільки позичальником борг не погашається.

Доводи позивача про те, що судом не розглянуто його вимоги про збільшення позовних вимог до 210349, 80 грн., не є підставою для скасування рішення та не позбавляє банк права на звернення до суду для їх вирішення ( а.с. 64-65) .

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїм вимог та заперечень.

Посилання ОСОБА_1 на неналежність та недостовірність наданого позивачем розрахунку заборгованості не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки жодних доказів на підтвердження своїх заперечень відповідач не надав і наявність заборгованості перед банком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не оспорюється.

Таким чином, у зв»язку із невиконанням боржником зобов'язань за кредитним договором та значним розміром заборгованості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про підставність вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак рішення в частині відмови позивачу у задоволенні вимоги щодо визначення способу реалізації іпотечного майна, а саме : шляхом продажу вказаного предмета іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, не відповідає вимогам закону та обставинам справи, виходячи з наступного.

Згідно з п. 29 договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснене шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом. В тому числі на біржі , на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст.38 Закону України "Про іпотеку", для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателем, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця, у т.ч. отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

У зв»язку з наведеним, вимога позивача в частині звернення стягнення шляхом продажу вказаного предмета іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки є підставною та підлягає до задоволення.

Таким чином, рішення місцевого суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про задоволення зазначених позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк».

Крім того, задовольняючи позов банку та в рахунок погашення заборгованості у сумі 168 802,11 грн. звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд 1-ї інстанції у порушення вимог ст. 39 Закону України « Про іпотеку» та п. 4 ст. 215 ЦПК України, не зазначив у резолютивній частині рішення усі складові загальної суми заборгованості та інші необхідні складові, у зв»язку з чим резолютивна частина рішення підлягає зміні.

Також не заслуговують на увагу посилання відповідача на незаконність судового рішення у зв»язку із відмовою суду у задоволенні його заяви та заяви третьої особи без самостійних вимог - ОСОБА_2 про зупинення провадження у даній справі через подання ними 12.12.2013 р. окремих позовів до ПАТ КБ « Приватбанк» про визнання недійсним договору іпотеки від 07.08.2008р. та про визнання неправомірними дій банку, оскільки розгляд цієї справи не є неможливим до вирішення вказаних позовів .

Крім того, до звернення ПАТ КБ « Приватбанк» до суду із вказаним позовом, ні відповідач, ні боржник ОСОБА_2 договорів, укладених із банком не оспорювали до 12.12.2013 р., також не звернулися із зустрічним позовом до банку у даній справі в порядку ст.123 ЦПК України та ст. 34 ЦПК України ( а.с. 80, 82, 85, 87).

За наведених обставин, підстави для зупинення провадження у даній справі відповідно до п.4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України відсутні.

Що стосується доводів позивача про безпідставність відмови судом в позові в частині виселення відповідача, то вони не заслуговують на увагу, оскільки надіслання вимоги від 01.02.2013 р. на адресу іпотекодавця не свідчить про її отримання останнім та невиконання зазначених у ній вимог у передбачений законом строк.

За наведених обставин місцевий суд обґрунтовано відмовив ПАТ КБ « Приватбанк» у позові в цій частині у зв»язку з недотриманням іпотекодержателем порядку, встановленого законом.

Також, в порядку ст. 88 ЦПК УКраїни підлягає зміні рішення місцевого суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судового збору у сумі 1917,42 грн. із зменшенням розміру вказаної суми до 1688,02 грн., враховуючи, що позовні вимоги банку були задоволені частково та у позові про виселення відповідача позивачу було відмовлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - задовольнити частково.

Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 20 січня 2014 року скасувати в частині відмови ПАТ КБ « Приватбанк» у задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення шляхом продажу вказаного предмета іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки .

Позов ПАТ КБ «Приватбанк» в цій частині задовольнити : в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ROR0GA00000069 від 07.08.2008 р. , укладеним між ПАТ КБ « Приватбак» та ОСОБА_2 у розмірі 168 802,11 грн.( сто шістдесят вісім тисяч вісімсот дві ) грн. 11 коп. , що складається з : 87671,39 грн. - заборгованість за кредитом; 41956,05 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5971,26 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 24927,12 грн. гривень - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем, який міститься в матеріалах справи; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 8026,29 грн. - штраф (процентна складова), звернути стягнення на будинок загальною площею 92,60 кв.м., житловою площею 55,50 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності № 894 від 17.10.1974 р. та є предметом іпотеки за договором від 07.08.2008 р., укладеним з ПАТ КБ « Приватбанк», шляхом продажу вказаного предмета іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий Судді :