Постанова № 38492432, 18.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2014 року № 2а-16518/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

суддів Донця В.А.

Пісоцької О.В.

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_2до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспортіпровизнання незаконним та скасування наказу №403 від 09 листопада 2012 року

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- Київська обласна державна адміністрація;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Фастів-Автотранс»;

встановив:

У грудні 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся з позовом до Державної адміністрації автомобільного транспорту, третя особа: Київська обласна державна адміністрація про визнання незаконним та скасування наказу від 09 листопада 2012 року №403.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуваний наказ підлягає скасуванню, оскільки він є незаконним та таким, що порушує чинне законодавство України у сфері надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року, в задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 відмовлено.

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2014 року рішення попередніх інстанцій скасовано і справу направлено на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи в судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлений позов та просили його задовольнити повністю.

Державна адміністрація автомобільного транспорту відповідно до відомостей з ЄДР припинила свою діяльність, про що зроблено запис в реєстрі №10741110011031404 21 лютого 2013 року.

За таких обставин, за ініціативою суду та погодженням з представником позивача та позивачем протокольною ухвалою в якості відповідача було залучено Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті.

Представник Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті заперечував проти залучення Інспекції в якості відповідача по справі, мотивуючи це тим, що Державна адміністрація автомобільного транспорту припинила свою діяльність без правонаступництва і, відповідно, Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті не є правонаступником Державної адміністрації автомобільного транспорту, а діє як новостворена юридична особа з відповідними повноваженнями та не вправі відповідати за даним позовом. Вважав, що відповідачем за вказаним позовом має бути Київська обласна державна адміністрація.

Суд не погоджується з наведеною позицію представника Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, з огляду на таке.

На виконання пункту 4 статті 7 Указу Президента України від 9 грудня 2010 року №1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 березня 2011 року №346 «Про ліквідацію урядових органів».

Пунктом 1 Кабінет Міністрів України постановив ліквідувати урядові органи за переліком згідно з додатком. До вказаного переліку постановою Кабінету Міністрів України №346 внесено Державну адміністрацію автомобільного транспорту.

Пунктом 2 вказаної постанови установлено, що урядові органи, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.

Пунктом 6 вказаної постанови установлено, що постанови Кабінету Міністрів України, зазначені у пункті 3 цієї постанови, втрачають чинність одночасно з набранням чинності указами Президента України про затвердження положень про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, яким передано повноваження відповідних урядових органів, що ліквідуються.

Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №387/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті.

Згідно пункту 1 цього Положення Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра інфраструктури України.

Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція України) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2012 року №628-р «Питання Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті» прийнято позицію Міністерства інфраструктури щодо можливості забезпечення здійснення Державною інспекцією з безпеки на наземному транспорті покладених на неї Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №387 «Про Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті» функцій і повноважень.

Щодо думки представника Укртрансінспекціі України, що за даним позовом має відповідати Київська обласна державна адміністрація, слід зазначити наступне.

Київська обласна державна адміністрація діє відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» і виконує свої функції та повноваження, відмінні від функцій та повноважень, які виконувала Державна адміністрація автомобільного транспорту, а на даний час виконує Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті. Київська обласна державна адміністрація при виконанні своїх повноважень у сфері забезпечення пасажирських перевезень діє в межах визначеної Законом України «Про автомобільний транспорт» компетенції. До того ж, Вищий адміністративний суд України, переглядаючи в касаційному порядку рішення судів першої та апеляційної інстанції, будь-яких зауважень з цього приводу не зазначив.

Представник Київської обласної державної адміністрації заперечував проти тверджень представника Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті щодо того, що саме Київська обласна державна адміністрація має бути відповідачем за даним позовом. При цьому зауважив, що Київська обласна державна адміністрація проводить конкурси з перевезення пасажирів на міжміських і приміських маршрутах, які не виходять за межі області, у тому числі, які проходять від м. Києва до населених пунктів Київської області. Державна адміністрація автомобільного транспорту взагалі не мала жодних повноважень на видачу позивачу дозволу від 05 жовтня 2012 року на перевезення пасажирів на автобусному маршруті «Фастів-Київ», оскільки зазначений маршрут є внутрішньообласним маршрутом і організація перевезень, в тому числі і оформлення дозволів (договорів) відноситься до повноважень Київської обласної державної адміністрації. Тому Київська обласна державна адміністрація не має жодного відношення як до видачі дозвільних документів 05 жовтня 2012 року Державною адміністрацією автомобільного транспорту ФОП ОСОБА_2, так і до їх скасування оскаржуваним наказом №403 від 09 листопада 2012 року, прийнятим Державною адміністрацією автомобільного транспорту.

Щодо суті позовних вимог, представник Київської обласної державної адміністрації, як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Зауважив, що Київська обласна державна адміністрація у відповідності з наданими пунктом 4 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року №1081, повноваженнями та згідно розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 06 листопада 2012 року №472 «Про проведення обласного конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, віднесених до компетенції Київської обласної державної адміністрації» 18 грудня 2012 року провела конкурс, переможцем якого стало товариство з обмеженою відповідальністю «Фастів-Автотранс». Оголошення про проведення конкурсу Київською обласною державною адміністрацією було розміщено на своєму офіційному сайті та у газеті «Час Київщини» від 09 лютого 2012 року. ФОП ОСОБА_2 жодних документів для участі у конкурсі не подавав, а тому у нього відсутнє право на перевезення пасажирів на автобусному маршруті «Фастів - Київ».

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фастів-Автотранс», заперечувало проти задоволення позовних вимог. Обгрунтування заперечень представник ТОВ «Фастів-Автотранс» виклав у письмовому вигляді, які зводились до відсутності у Державної адміністрації автомобільного транспорту повноважень надавати дозволи на міжміські та внутрішньообласні маршрути, зокрема маршрут «Фастів-Київ». На думку представника ТОВ «Фастів-Автотранс» позивач 05 жовтня 2012 року отримав незаконний дозвіл на неіснуючий міжобласний маршрут загального користування «Фастів-Київ», оскільки маршрут «Фастів-Київ» являється міжміським, а тому, представник ТОВ «Фастів-Київ» припускає, що Державна адміністрація автомобільного транспорту врахувала цю обставину і винесла наказ від 09 листопада 2012 року №403. Також, представник ТОВ «Фастів-Автотранс» звернув увагу на те, що виданий позивачу дозвіл містить неточності, як то, виданий дозвіл 05.10.2012 року, а термін його дії зазначений з 10 лютого 2010 року по 09 лютого 2015 року. В судове засідання представник ТОВ «Фастів-Автотранс» не прибув, просив розглядати справу без його участі.

Заслухавши доводи та заперечення позивача, представника позивача, представників Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Київської обласної державної адміністрації, суд подальший розгляд справи здійснив у порядку письмового провадження, відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, доводи сторін, третіх осіб, суд дійшов наступних висновків.

Державною адміністрацією автомобільного транспорту 05 жовтня 2012 року позивачу було видано дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування «Фастів-Київ», рейси 1457/1458, 1461/1462, 1465/1466, 1469/1470, 1473/1474, 1477/1478, із зазначенням терміну дії такого дозволу із 10 лютого 2010 року по 09 лютого 2015 року (далі - дозвіл).

Наказом №403 від 09 листопада 2012 року «Про анулювання документів на перевезення пасажирів на автобусному маршруті Фастів-Київ, рейси 1457/1458, 1461/1462, 1465/1466, 1469/1470, 1473/1474, 1477/1478» Державна адміністрація автомобільного транспорту (Державтотрансадміністрація) анулювала документи на перевезення пасажирів (Дозвіл серії НОМЕР_1 та Витяги з Дозволу серії ОВО №000432, №000433, №000434) на автобусному маршруті Фастів-Київ, рейси 1457/1458, 1461/1462, 1465/1466, 1469/1470, 1473/1474, 1477/1478, видані перевізнику ФОП ОСОБА_2

Листом Державтотрансадміністрації від 09 листопада 2012 року №889-01/06/19-12 повідомлено позивача та державне підприємство «Київпассервіс» про анулювання дозволу та зобов'язано «Київпассервіс» внести доповнення до інформаційних матеріалів і автостанційних розкладів рухів, а також повідомлено, що дозвіл та витяги з нього підлягають обов'язковому поверненню.

Позивач вважає оскаржуваний наказ незаконним, оскільки відповідно до Дозволу серія НОМЕР_1 підставами анулювання дозволу є: 1. Надходження заяви Перевізника щодо анулювання Дозволу; 2. Припинення підприємницької діяльності Перевізником - фізичною особою - підприємцем у зв'язку з її смертю, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою; 3. Ліквідація або реорганізація Перевізника - юридичної особи без визначення правонаступника; 4. Анулювання ліцензії Перевізника на право надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом; 5. Закінчення терміну дії ліцензії та неотримання нової відповідно до вимог Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»; 6. Порушення умов організації перевезень, недотримання показників якості транспортного обслуговування та додаткових умов організації перевезень, визначених цим Дозволом (п.п. 1-19 Дозволу); 7. Використання цього Дозволу та Витягів з нього для інших перевезень, ніж обумовлено їх умовами. Позивач жодних із вказаних умов не порушив, а відтак вважає незрозумілими підстави для анулювання дозвільних документів.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2012 року, залишеною в силі апеляційною інстанцією, суд першої інстанції виходив з того, що у Державної адміністрації автомобільного транспорту відсутня компетенція на організацію та проведення конкурсів на здійснення перевезень на внутрішньообласних маршрутах і, відповідно, повноваження на видачу дозвільних документів на здійснення перевезень на внутрішньообласних маршрутах.

Так, згідно з частинами другою, третьою, восьмою статті 6, частинами першою статті 7, 43, 44 Закону України «Про автомобільний транспорт» (у редакції, чинній на момент видачі дозволу та винесення оскаржуваного наказу) загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні державні адміністрації формують у приміському та міжміському сполученні мережу автобусних маршрутів загального користування, які не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області, та здійснюють контроль за виконанням транспортного законодавства на відповідній території згідно з повноваженнями, визначеними законами України.

Організація пасажирських перевезень покладається: на міжнародних та міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, крім автобусного маршруту загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт "Бориспіль", організатором пасажирських перевезень на якому є Київська міська державна адміністрація; на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньо-обласні маршрути), - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим чи обласні держадміністрації; на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з абзацом 3 пункту 4 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року № 1081 (також далі за текстом - Порядок), Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні держадміністрації - на міжміському і приміському маршрутах, які не виходять за межі території Автономної Республіки Крим, області (внутрішньообласний маршрут), у тому числі, які проходять від м. Києва до населених пунктів Київської області та від м.Севастополя до населених пунктів Автономної Республіки Крим.

З аналізу викладених положень вбачається, що положення Порядку не суперечать положенням Закону України "Про автомобільний транспорт", а навпаки деталізують їх, визначаючи, що маршрути від населених пунктів Київської області до міста Києва не належать до міжобласних чи міських маршрутів, організацію перевезень на яких, згідно зі статтею 7 цього Закону, мають здійснювати урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті та органи місцевого самоврядування відповідно.

У постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-123а12 зазначено, що Закон України "Про автомобільний транспорт", як і Закон України "Про столицю України - місто-герой Київ", не пов'язує обсяг повноважень Київської обласної державної адміністрації щодо організації перевезень на внутрішньообласних, міжміських та приміських маршрутах зі спеціальним статусом міста Києва як столиці України, яке є не лише адміністративним центром держави, а й адміністративним центром Київської області, оскільки є місцем розташування відповідних органів виконавчої, представницької та судової влади обласного рівня.

За змістом статті 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" маршрути між населеними пунктами області та обласним центром є внутрішньообласними, тому дії щодо організації перевезень на таких маршрутах віднесено до повноважень обласної державної адміністрації як органу державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту в межах області.

Проаналізувавши викладені положення і обставини, суд прийшов до висновку, що саме до компетенції третьої особи (Київської обласної державної адміністрації) віднесено організацію та проведення конкурсів на здійснення перевезень на внутрішньообласних маршрутах.

Таким чином, оскільки маршрут «Фастів-Київ» є внутрішньообласним маршрутом - організацію перевезень у межах такого маршруту, у тому числі й видачу відповідних дозволів, віднесено до повноважень третьої особи Київської обласної державної адміністрації, а не відповідача по справі.

В свою чергу, Київська обласна державна адміністрація на виконання розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 06 листопада 2012 року №472 «Про проведення обласного конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, віднесених до компетенції Київської обласної державної адміністрації» 18 грудня 2012 року провела конкурс на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, за результатами якого переможцем конкурсу на здійснення перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування "Фастів-Київ АС Південна" (рейси 1457/1458, 1461/1462, 1465/1466, 1469/1470, 1473/1474, 1477/1478), з укладанням відповідного договору строком на п'ять років, визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Фастів-Автотранс". Викладені обставини підтверджуються наявним у матеріалах справи витягом з протоколу засідання конкурсного комітету з проведення обласних конкурсів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, віднесених до компетенції Київської обласної державної адміністрації від 18 грудня 2012 року № 10.

Касаційна інстанція, переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, наведену обставину щодо відсутності повноважень у Державної адміністрації автомобільного транспорту на організацію та проведення конкурсів на здійснення перевезень на внутрішньообласних маршрутах та видачу дозволів на перевезення пасажирів на внутрішньообласних маршрутах, не спростувала. Однак, скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року, вказала на необхідність встановити та дослідити підстави для видання оскаржуваного наказу №403 від 09 листопада 2012 року, яким було анульовано документи на перевезення пасажирів, а саме: дозвіл серії НОМЕР_1 та витяги з дозволу серії ОВО №000432, №000433, №000434 на автобусному маршруті Фастів-Київ, рейси 1457/1458, 1461/1462, 1465/1466, 1469/1470, 1473/1474, 1477/1478, видані перевізнику ФОП ОСОБА_2

На виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2014 року, Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 13 березня 2014 року зобов'язав учасників процесу надати пояснення з урахуванням вимог касаційної інстанції та докази на їх підтвердження. Крім того, суд ухвалою від 01 квітня 2014 року витребував в Управлінні Укртрансінспекції у м. Києві лист Управління Укртрансінспекції у м. Києві №1/71/236 від 07.11.2012, який було враховано відповідачем при винесенні оскаржуваного наказу.

Як вбачається з наказу Державтотрансадміністрації №403 від 09 листопада 2012 року, останній прийнятий на підставі статей 6, 7 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до пункту 4.1 Порядку видачі та анулювання дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 №279, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.06.2010 року за №409/17704 та з урахуванням листа Управління Укртрансінспекції у м. Києві від 07.11.2012 №1/71/236.

Статті 6 та 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» містять правові норми щодо системи органів державного регулювання та контролю та організації пасажирських перевезень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, оцінка змісту яких, зокрема статті 7 Закону, наведена вище.

Порядок видачі та анулювання дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07 травня 2010 року №279, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 червня 2010 року за №409/17704.

Пунктом 4.1 Порядку передбачений виключний перелік підстав для анулювання дозволу на перевезення, а саме: надходження заяви перевізника щодо анулювання дозволу на перевезення; надходження інформації про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем у зв'язку з її смертю, або оголошенням її померлою, або визнанням її безвісно відсутньою; ліквідація або реорганізація юридичної особи без визначення правонаступника; анулювання ліцензії перевізника на право надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом; закінчення терміну дії ліцензії та неотримання нової відповідно до вимог Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»; порушення умов організації перевезень, визначених дозволом на перевезення; використання дозволу на перевезення, витягу з нього для інших перевезень, ніж обумовлено їх умовами.

Слід звернути увагу, що оскаржуваний наказ не містить посилання на конкретну підставу, із визначених пунктом 4.1 Порядку, для анулювання дозволу.

В свою чергу, матеріали справи не містять інформації про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем у зв'язку з її смертю, або оголошенням її померлою, або визнанням її безвісно відсутньою; інформації щодо анулювання ліцензії перевізника на право надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом або ж інформації з приводу закінчення терміну дії ліцензії та неотримання нової відповідно до вимог Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»; інформації щодо використання дозволу на перевезення, витягу з нього для інших перевезень, ніж обумовлено їх умовами.

Пунктом 4.1 Порядку зазначена ще така підстава для анулювання дозвільних документів, як порушення умов організації перевезень, визначених дозволом на перевезення.

В дозволі на перевезення пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування серії НОМЕР_1, виданому ФОП ОСОБА_2 наведені умови організації перевезень (пункти 1-19).

Проаналізувавши викладені в дозволі умови, суд вважає, що відповідачем не надано доказів в підтвердження порушення перевізником цих умов.

Стосовно листа Управління Укртрансінспекції у м. Києві від 07.11.2012 №1/71/236, з урахуванням якого прийнято оскаржуваний наказ, слід зазначити таке.

Даний лист 07.11.2012 №1/71/236 є доповідною запискою начальника Управління Укртрансінспекції у м. Києві, адресованою Голові Укртрансінспекції України щодо проведеної рейдової перевірки на території автостанції «Київ» ТЗ ФОП ОСОБА_2, до якої додані два акти від 07.11.2012 року про порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Щодо наведеного листа та додатків до нього представник позивача у судовому засіданні звернув увагу суду на ту обставину, що особа, стосовно якої складені певні акти про порушення нею вимог чинного законодавства має в будь-якому випадку бути ознайомлена з такими актами для надання можливості захистити свої права, однак, до теперішнього часу позивач не ознайомлений з жодними вказаними актами суб'єкта владних повноважень і не притягувався до відповідальності. Крім того, позивач неодноразово звертався з клопотаннями до Управління Укртрансінспекції у м. Києві про ознайомлення з листом Управління Укртрансінспекції у м. Києві від 07.11.2012 №1/71/236, проте в його задоволенні позивачу було відмовлено.

Проаналізувавши лист Управління Укртрансінспекції у м. Києві від 07.11.2012 №1/71/236 та додатки до нього суд дійшов висновку, що даний документ не може слугувати доказом, на підставі якого можливе анулювання дозвільних документів ФОП ОСОБА_2

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд вважає, що наказ Державної адміністрації автомобільного транспорту №403 від 09 листопада 2012 року прийнятий з підстав, вказаних у ньому, є назаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не виконав покладений на нього частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок.

Судові витрати, які підлягають стягненню відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутні.

Керуючись ст. ст. 24, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

постановив:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Наказ Державної адміністрації автомобільного транспорту №403 від 09 листопада 2012 року «Про анулювання документів на перевезення пасажирів на автобусному маршруті Фастів-Київ, рейси 1457/1458, 1461/1462, 1465/1466, 1469/1470, 1473/1474, 1477/1478» визнати незаконним та скасувати.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Шейко Т.І.

Судді Донець В.А.

Пісоцька О.В.