Ухвала суду № 38491853, 28.04.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/2943/13-ц

Провадження № 22-ц/779/794/2014

Категорія 45

Головуючий у 1 інстанції Калиновський М.М.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Проскурніцького П.І., Ясеновенко Л.В.

секретаря Драганчук У.М.

з участю апелянтів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_4, до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування заподіяної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2014 року задоволено частково позов ОСОБА_2. Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні належною їй земельною ділянкою, яка розташована в АДРЕСА_1, та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 786 грн. заподіяної шкоди, 400 грн. за надання правової допомоги та 229 грн. 40 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких апелянт ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а апелянт ОСОБА_3 посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт ОСОБА_2 вказує, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що під час розгляду справи її представником було подано до суду заяву про збільшення позовних вимог в частині відшкодування заподіяної їй шкоди, оскільки під час розгляду справи вартість картоплі збільшилася із 3 грн./кг до 5 грн./кг, а тому загальний розмір заподіяної їй шкоди із розрахунку урожайності картоплі по господарствах населення склала 1310 грн. Таким чином, суд повинен був стягнути з відповідача суму збитків, розраховану на час ухвалення рішення суду.

З наведених мотивів просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити в повному обсязі.

Апелянт ОСОБА_3 зазначає, що розглядаючи справу та ухвалюючи оскаржуване рішення суд не взяв до уваги його клопотання від 21.02.2014 року з доданим до нього листом прокуратури Снятинського району Івано-Франківської області №96-2-14 від 03.02.2014 року, який підтверджує неправомірність дій посадових осіб Горішньозалучанської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області та складених ними документів, які позивач надала на підтвердження позовних вимог.

Також апелянт вказує, що судом безпідставно взято до уваги довідку Управління агропромислового розвитку Снятинської РДА Івано-Франківської області №231/03-36/10 від 16.08.2013 року щодо середньої урожайності картоплі по господарствах населення за 2010-2012 роки, так як у ній вказані дані за 2010-2012 року, а не за 2013 рік в період розгляду справи в суді.

На думку апелянта, судом при розгляді справи не взято до уваги той факт, що за порушення меж, захоплення земельної ділянки та знищення врожаю він до адміністративної відповідальності згідно діючого законодавства не притягався.

Крім того, апелянт зазначає, що судом не були задоволені його клопотання, заявлені ним в запереченні по даній справі, зокрема і щодо витребування у Горішньозалучанської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області документів, які б підтверджували право належного землекористування ОСОБА_2, а саме державного акту на право приватної власності на земельну ділянку або договору оренди земельної ділянки, чим порушено принцип рівності сторін.

З наведених підстав апелянт просить рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до нього відмовити за безпідставністю.

В засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримала з мотивів, викладених у ній. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не визнала.

Апелянт ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з мотивів, викладених у ній. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не визнав.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідача ОСОБА_3 порушено право ОСОБА_2 на користування її земельною ділянкою та завдано їй матеріальну шкоду, яку слід відшкодувати із розрахунку вартості картоплі на момент заподіяння шкоди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

В силу дії ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до рішення Горішньозалучанської сільської ради від 07.12.1993 року ОСОБА_2 (а.с. 8)) передано у приватну власність земельну ділянку під ріллю площею 0,11 га в урочищі «Біля могили» (а.с. 35-36), і вона є землекористувачем цієї земельної ділянки по сьогоднішній день, про що мається запис в погосподарській книзі цієї сільської ради. Суміжним землевласником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_3, який має державний акт на право приватної власності на землю. За даними довідки Горішньозалучанської сільської ради від 08.08.2013 року (а.с. 4) відповідачу відповідно до державного акту ІФ №048095 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0988 га, яка межує з земельною ділянкою ОСОБА_2

За змістом ст. 9 Земельного кодексу Української РСР, в редакції чинній станом на 1993 рік, та ст. 12 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, саме сільська рада уповноважена розпоряджатися землями територіальної громади села.

Наведеним спростовуються доводи апелянта ОСОБА_3, що суд першої інстанції не повно дослідив обставини правомірності землекористування ОСОБА_2

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки ОСОБА_2 в с. Горішнє Залуччя по вул. Цісарській від 22.07.2013 року №728 (а.с. 3) зі сторони земельної ділянки ОСОБА_3 має місце факт переорання двох рядків картоплі на земельній ділянці ОСОБА_2

Доводи апелянта, що даний акт не є належним доказом самовільного зайняття ним частини земельної ділянки ОСОБА_2, оскільки такий складений без дотримання вимог Закону України «Про місцеве самоврядування», що встановлено в результаті проведеної перевірки прокуратурою Снятинського району 03.02.2014 року, не спростовують висновок суду першої інстанції про підставність позовних вимог, так як наведений акт є лише один з доказів, на які зіслалась позивач в обґрунтування вимог позову.

З листа Горішньозалучанської сільської ради №02-35/234 від 08.08.2013 року (а.с. 4) вбачається, що з боку ОСОБА_3 мається факт захоплення земельної ділянки ОСОБА_2 шириною приблизно 90 см та довжиною приблизно 165 м., площа якої становить 0,01485 га.

Допитана в засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_6 пояснила, що працює сільським головою в с. Горішнє Залуччя Снятинського району Івано-Франківської області. До сільської ради надійшла заява від ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 переорав два рядки засадженої нею картоплі на її земельній ділянці. За її дорученням депутат сільської ради ОСОБА_7, який являється спеціалістом-землевпорядником перевірив даний факт і склав акт обстеження земельної ділянки ОСОБА_2, яким встановив, що дійсно зі сторони земельної ділянки ОСОБА_3 має місце факт переорання двох рядків посадженої ОСОБА_2 картоплі.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що за дорученням сільського голови вийшов на місце для розгляду заяви ОСОБА_2 щодо переорання її земельної ділянки ОСОБА_3 При виході на місце ним було виявлено, що два рядки картоплі на земельній ділянці ОСОБА_2 були переорані.

За наведених обставин суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що мав місце факт самовільного зайняття ОСОБА_3 0,01485 га земельної ділянки землекористувача ОСОБА_2 та переорання ним на вказаній площі картоплю, яку остання посадила.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_3 сам не заперечив, що обробляючи свою земельну ділянку, він заволочив один рядок картоплі, а не два, які посадила ОСОБА_2, бо на його думку, остання зайняла частину його земельної ділянки.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом «б» частини 3 вказаної статті встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 16 постанови від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки.

Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).

Судом установлено, що згідно довідки Управління агропромислового розвитку Снятинської РДА від 16.08.2013 року №231/03-36/10 (а.с. 5) середня урожайність картоплі по господарствах населення за 2012 рік становить 176,2 ц/га.

За даними довідки директора ПСК «Ринок» Снятинського СТ Петрова Є.І. (а.с. 6) вартість картоплі на сільськогосподарському ринку м. Снятина складає 3 грн./кг.

Відповідно до довідки директора ПСК «Ринок» Снятинського СТ Петрова Є.І. від 16.01.2014 р. (а.с. 30) вартість одного кілограма картоплі станом на 16.01.2014 року становить 5 грн.

З огляду на викладене суд першої інстанції вірно дійшов висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов'язання не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою, відшкодування заподіяної їй шкоди саме в розмірі 786 грн., виходячи із розрахунку вартості картоплі на момент заподіяння шкоди в розмірі 3 грн./кг.

Доводи апелянта ОСОБА_2, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги довідку від 16.01.2014 року не заслуговують на увагу, оскільки така довідка була предметом дослідження суду першої інстанції і судом дано їй оцінку.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційні скарги не містять посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано, висновки суду є правильними, оскільки відповідають обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відтак, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційні скарги слід відхилити, рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Проскурніцький П.І.

Ясеновенко Л.В.