Постанова № 38490818, 22.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 р. Справа № 820/6886/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лемма» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, -

У с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року позивач - публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЛЕММА» (далі - ПАТ «СК «ЛЕММА»), звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ у м. Харкові) про скасування податкових повідомлень - рішень відповідача від 04 липня 2013 року: № 0000035100, № 0000045100 та № 0000415001, прийнятих на підставі акту перевірки від 11 червня 2013 року № 339/50.1/22623173.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оспорюванні податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем з порушенням чинного законодавства України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року адміністративний позов ПАТ «СК «ЛЕММА» задоволено.

Судове рішення вмотивовано тим, що ПАТ СК «ЛЕММА» має право надавати послуги у сфері надання гарантій, оскільки ПАТ СК «ЛЕММА» є фінансовою установою, відомості про яку внесені до відповідного реєстру в установленому законом порядку, про що свідчить Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ПАТ СК «ЛЕММА» серії СТ № 205 від 21 серпня 2004 року.

ПАТ СК «ЛЕММА» правомірно скориставшись своїм правом на самостійне визначення умов договору, визначила договір як Договір про умови надання кредитних гарантій, а тому кредитні гарантії, надані ПАТ СК «ЛЕММА», не підлягають оподаткуванню в розумінні підпункту 196.1.5. пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України. В свою чергу, відповідач не надав до суду доказів, які б підтверджували їх висновок про те, що договори про умови надання кредитних гарантій та договори контр-гарантій, укладені ПАТ СК «ЛЕММА», не є кредитними гарантіями.

Відповідно до п. 4.1.4. Податкового кодексу України, у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то діє презумпція правомірності рішень платника податку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що кредитні гарантії, надані ПАТ СК «ЛЕММА» на підставі договорів про умови надання кредитних гарантій, так само, як і кредитні гарантії (контр-гарантії), надані IRT Corporation не є об'єктом оподаткування, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000415001 від 04 липня 2013 року підлягає скасуванню.

Припинення дебіторської та кредиторської заборгованості між ПАТ СК «ЛЕММА» та нерезидентами по сплаті страхових платежів і виплат страхового відшкодування за договором перестрахування шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не суперечить чинному законодавству України і є правомірним. Відтак, податкові повідомлення-рішення відповідача є неправомірними та підлягають скасуванню.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі СДПІ у м. Харкові, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог підприємства у повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), - неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Клопотання представника позивача, що надійшло до суду 22 квітня 2014 року про відкладення розгляду справи у зв'язку із терміновим відрядженням, колегія суддів вважає таким, що не підлягає задоволенню. Так, повістка про виклик у суд отримана ПАТ СК «ЛЕММА» 03 квітня 2014 року. Отже позивач мав реальну можливість організувати свою діяльність таким чином, щоб відрядити до участі у засіданні суду апеляційної інстанції іншого представника.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцями СДПІ у м. Харкові проведена планова документальна виїзна перевірка ПАТ «СК «ЛЕММА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 11 червня 2013 року № 339/50.1/22623173, за висновками якого встановлено порушення підприємством, зокрема,

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, абз. а) п. 6.5 ст. 6, п.п. 7.3.1, п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (тут та далі - в редакції, що була чинною на час здійснення господарських операцій)та п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 102.065.112 грн., в т.ч. по періодах: квітень 2010 року - на 11.859.355 грн., травень 2010 року - на 10.704.151 грн., червень 2010 року - на 11.494.411 грн., липень 2010 року - на 5.747.200 грн., серпень 2010 року - на 2.873.600 грн., вересень 2010 року - на 3.223.540 грн., жовтень 2010 року - на 6.465.566 грн., листопад 2010 року - на 7.179.031 грн., грудень 2010 року - на 7.260.380 грн., січень 2011 року - на 3.580.200 грн., лютий 2011 року - на 6.226.704 грн., березень 2011 року - на 12.970.530 грн., квітень 2011 року - на 80 грн., травень 2011 року - на 7.553.790 грн., червень 2011 року - на 3.939.299 грн., квітень 2012 року - на 289.275 грн., липень 2012 року - на 468.000 грн., жовтень 2012 року - на 230.000 грн.;

- ст. 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", (тут і далі - в редакції, що була чинною на час здійснення розрахунків) в результаті чого у періоді з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року від ПАТ «СК «ЛЕММА» не надійшли в установлені законодавством строки валютні кошти у сумі 280.089,92 євро (2688048,13 грн.) та 3.850.541,97 дол. США (28.481.919.372 грн.);

- ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», ст. 1 Указу Президента України від 18 червня 1994 року № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо поверненню в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», абз. 4 п. 2.7 ст. 2 Постанови Національного Банку України № 49 від 08 лютого 2000 року, в деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01 жовтня 2010 року, 01 січня 2011 року, 01 квітня 2011 року, 01 липня 2011 року, 01 жовтня 2011 року, 01 січня 2012 року, 01 квітня 2012 року, 01 липня 2012 року, 01 жовтня 2012 року, 01 січня 2013 року у п. 5 розділу III «майно та товари за кордоном» ПАТ «СК «ЛЕММА» не відобразило суму простроченої дебіторської заборгованості по договорам, по яким на звітну дату не надійшли в установлені законодавством строки валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку.

Вказаних висновків відповідач дійшов з огляду на наступне.

Перевіркою встановлено, що ПАТ «СК "ЛЕММА» надавало гарантії суб'єктам господарської діяльності - резидентам на підставі Договорів про умови надання кредитних гарантій, в яких страхова компанія виступає Гарантом.

Відповідно до умов зазначених вище Договорів предметом договору є зобов'язання Гаранта надати гарантію на користь Бенефіціара по забезпеченню зобов'язань Принципала з оплати цінних паперів по договорах купівлі-продажу цінних паперів, а Принципал зобов'язується оплатити надану послугу відповідно до умов договору.

В договорах визначається межа відповідальності Гаранта, термін дії гарантії. Винагорода Гаранта - ПАТ «СК «ЛЕММА» за послуги з надання гарантії становить 344.884.086 гри.

ПАТ «СК «ЛЕММА» до перевірки були надані Гарантії та акти прийому - передачі підписані з Принципалом, які підтверджують фактичне надання гарантій.

Пунктом 13 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Мінфіну України від 31 березня 1999 року, передбачено, що у статті «Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг» відображається загальний доход (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг. За змістом Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» виручка є синонімом доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.

Договорами про надання гарантій та актами здачі-приймання послуг до таких договорів підтверджено, що винагорода, яка отримана ПАТ «СК «ЛЕММА» за такими договорами від Принципалів-резидентів, є оплатою за надані послуги гарантії, тобто є виручкою ПАТ «СК «ЛЕММА» від наданих послуг гарантій.

Відповідно до ст. 49 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність», в редакції, яка діяла до 01 січня 2013 року, як кредитні розглядаються операції, зазначені в п. 3 ч. 3 статті 47 цього Закону, зокрема, надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі.

Операції з надання гарантій страховими компаніями регламентуються іншими законодавчими та нормативними документам, зокрема, Цивільним кодексом.

Надання банківських гарантій є банківською послугою у відповідності до вимог Закону України «Про банки та банківську діяльність», яку мають право здійснювати тільки банки і у відповідності до цього ж Закону банки мають право на компенсацію своїх послуг.

Отже, операції з надання послуг гарантії страховими компаніями не є операціями з надання банківських гарантій, а отже не можуть вважатися кредитними та відповідно, до таких операцій не може бути застосовано поняття «кредитна гарантія».

З зазначених підстав контролюючим органом зроблений висновок про те, що операції з надання гарантій ПАТ «СК «ЛЕММА» є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. На порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п. 4.1 ст. 4 , пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України ПАТ «СК «ЛЕММА» занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму - 68.976.817 грн.

Також, перевіркою встановлено, що ПАТ «СК «ЛЕММА» отримувало послуги контр-гарантій від «IRT Corporation» (Великобританія) відповідно до Договорів про умови надання кредитних гарантій (контр-гарантій), в яких ПАТ «СК «ЛЕММА» є Гарантом, a «IRT Corporation» відповідно «контр-гарантом».

За умовами зазначених вище Договорів предметом договору є зобов'язання Контр-гаранта на умовах договору надати контр-гарантію із зобов'язанням заплатити у випадку здійснення Гарантом платежу або пред'явлення Гаранту вимоги по платежу по гарантіях, що були видані Гарантом; умови здійснення виплат Контр-гарантом на користь Гаранта визначаються виданою контр-гарантією.

Відповідно до абз. а) п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» місцем поставки послуг вважається за винятками, визначеними у підпунктах «в», «д» - «е» цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

Таким чином, на думку контролюючого органу, на порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п. 4.1 ст. 4 , абз. а) п. 6.5 ст. 6, пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п. 185.1, п. 187.1 ПК України ПАТ «СК «ЛЕММА» занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму - 33.088.294 грн.

Перевіркою встановлено факт зарахування ПАТ «СК «ЛЕММА» зустрічних вимог по договорам перестрахування з рядом нерезидентів на протязі періоду, що перевірявся, на суму 31.308,5 грн.

ПАТ «СК «ЛЕММА» укладено договори перестрахування з нерезидентами, згідно яких ПАТ «СК «ЛЕММА» виступає перестраховиком, надає страхові послуги таким нерезидентам та нараховує страхові премії. В той же час, такі нерезиденти виставляють дебіт-ноти ПАТ «СК "ЛЕММА» щодо сплати страхового відшкодування по страховим випадкам.

Протягом 2-4 кварталів 2010 року, 2011 та 2012 років ПАТ «СК «ЛЕММА» на підставі вищезазначених документів проведено зарахування зустрічних вимог по договорам перестрахування з таким нерезидентами. Позивачем надано послуг страхування нерезидентам на суму 31.308,5 грн., нерезидентами виставлено страхове відшкодування у сумі 31.308,5 грн.

Таким чином, ПАТ «СК «ЛЕММА» не сплачено грошовими коштами нерезидентам страхове відшкодування у сумі 31.308,5 грн., обов'язок щодо сплати якого виник у компанії при настанні страхових випадів. Тобто, встановлено факт не отримання ПАТ «СК «ЛЕММА» валютної виручки за надані послуги перестрахування, що призвело до порушення останнім ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», за яке ПАТ «СК «ЛЕММА» нарахована пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % від суми неодержаної виручки в іноземній валюті.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивач до податкового органу надав заперечення від 17 червня 2013 року № 061703 (том 1, а.с. 97-111).

Після розгляду заперечень, на підставі вказаного акту перевірки СДПІ у м. Харкові були прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

- від 04 липня 2013 року № 0000035100 про нарахування грошового зобов'язання - пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у загальній сумі 29.331.109,65 грн. за порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», на підставі п. 54.3.3. п. 54.3 ст. 54 ПК України та згідно ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»;

- від 04 липня 2013 року № 0000415001 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у загальній сумі 119.013.740 грн. (за основним платежем 102.065.112 грн., за штрафними санкціями 16.948.628 грн.) за порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, абз. а) п. 6.5 ст. 6, п.п. 7.3.1., пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України;

- від 04 липня 2013 року № 0000045100 про нарахування грошового зобов'язання - штрафної санкції за порушення вимог валютного законодавства у загальній сумі 3.400 грн. за порушення ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 липня 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», ст. 1 Указу Президента України від 18 червня 1994 року № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», абз. 4 п. 2.7. ст. 2 Постанови НБУ № 49 від 08 лютого 2000 року на підставі п.п. 54.3.3. п. 54.3 ст. 54 ПК України, згідно абз. 8 п. 2 ст. 16 Декрету КМУ № 15093 від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», абз. 3 п. 2.7. Постанови НБУ № 49 від 08 лютого 2000 року.

Судом встановлено, що ПАТ «СК «ЛЕММА» (АТЗТ СК «ЛЕММА») зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради народних депутатів 25 березня 1994 року.

З 22 березня 2007 року ПАТ «СК «ЛЕММА» має ліцензію на право (безстроково) провадження господарської діяльності - добровільного страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій.

Страхування згідно з п. 9 ст. 4 Закону від 12 липня 2001 року N 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є різновидом фінансових послуг.

Проведеною контролюючим органом перевіркою встановлено, що у період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року ПАТ «СК «ЛЕММА» надавало гарантії суб'єктам господарської діяльності (резидентам) на підставі Договорів про умови надання кредитних гарантій, в яких страхова компанія виступає Гарантом. Винагорода Гаранта - ПАТ «СК «ЛЕММА» за послуги з надання гарантій становить 344.884.086 грн.

Також перевіркою встановлено, що у період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року ПАТ «СК «ЛЕММА» отримувало послуги контр-гарантій від «IRT Corporation» (Великобританія) відповідно до Договорів про умови надання кредитних гарантій (контр-гарантій), - № 10/04-02 від 20 квітня 2010 року, № 10/04-01 від 01 квітня 2010 року, № 10/05-02 від 20 травня 2010 року, № 10/05-01 від 07 травня 2010 року, № 10/06-02 від 21 червня 2010 року, № 10/06-01 від 04 червня 2010 року, № 10/07-01 від 05 липня 2010 року, № 10/08-01 від 19 серпня 2010 року, № 10/09-01 від 07 вересня 2010 року, № 10/10-02 від 29 жовтня 2010 року, № 10/10-01 від 15 жовтня 2010 року, № 10/11-02 від 30 листопада 2010 року, № 10/11-01 від 17 листопада 2010 року, № 10/12-02 від 27 грудня 2010 року, № 10/12-01 від 07 грудня 2010 року, в яких ПАТ «СК «ЛЕММА» є Гарантом, а «IRT Corporation» - Контр-гарантом та які гарантували виконання кредитних гарантій, наданих ПАТ «СК «ЛЕММА».

Згідно вказаних договорів, Контр-гарант надавав контр-гарантії, які є також кредитними гарантіями, оскільки вони гарантували виконання кредитних гарантій, що надавались Позивачем. Винагорода Гаранта - ПАТ «СК «ЛЕММА» за послуги з надання контр-гарантій становить 340.878.879,36 грн.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація /гарант/ гарантує перед кредитором /бенефіціаром/ виконання боржником /принципалом/ свого обов'язку.

Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 567 цього Кодексу передбачено, що гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

За змістом цих статей плата за гарантію - це винагорода гаранта за послуги з надання гарантії перед кредитором /бенефіціаром/ за виконання боржником /принципалом/ зобов'язання та взятий у зв'язку з цим на себе ризик відповідальності перед кредитором /бенефіціаром/ у разі невиконання або неналежного виконання боржником /принципалом/ зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Судом встановлено, що ПАТ «СК «ЛЕММА» зареєстровано як фінансова установа 21 серпня 2004 року.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статті 567 ЦК України надання гарантій вважається фінансовою послугою.

Згідно із підпунктом 4.1 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход, це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, зокрема, доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами (підпункт 4.1.2).

З огляду на кількість укладених договорів про надання гарантії, контр-гарантій діяльність ПАТ «СК «ЛЕММА» з надання послуг з гарантій/контр-гарантій, як така, що мала регулярний характер та здійснювалась з метою отримання доходу в грошовій формі, підпадає під визначення господарської діяльності, наведене в пункті 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів вважає, що винагорода, отримана за надані фінансові послуги є об'єктом оподаткування податком на додану вартість на загальних підставах.

Відповідно до абзацу другого пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування позивачем податкового кредиту за операціями з надання фінансових послуг) не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства.

За приписами пп. 196.1.5. п. 196.1 ст. 196 ПК України не є об'єктом оподаткування операції з: надання послуг платіжних організацій платіжних систем, пов'язаних з переказом коштів, з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами фінансових установ, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства.

Із наведених норм Законів випливає, що операції з надання кредитних гарантій особою, що надала такі гарантії, визначені цією нормою як такі, що не є об'єктом оподаткування. Разом з тим, фінансові послуги є винятком з цього правила, тобто не визначені зазначеними нормами законів такими, що не є об'єктом оподаткування.

При цьому у статтях 3, 5 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 197 ПК України серед операцій, що звільнені від оподаткування або не об'єктом оподаткування, відсутні операції з надання/отримання фінансових послуг.

Такими чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 04 липня 2013 року № 0000415001 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у сумі 102.065.112 грн.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 7 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Таким чином, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 04 липня 2013 року N 0000415001 про збільшення за перший період, що перевірявся, суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, контролюючий орган, правомірно застосував до позивача штрафні санкції за виявлені порушення у розмірі 16.948.628 грн.

Перевіркою контролюючого органу дотримання ПАТ «СК «ЛЕММА» вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року встановлено, що у періоді, який перевірявся, ПАТ «СК «ЛЕММА» здійснювало експортні та імпортні зовнішньоекономічні операції з розрахунками в іноземній валюті у грошовій формі.

Зокрема, перевіркою встановлено, що ПАТ «СК «ЛЕММА» укладено договори перестрахування (страхування) з нерезидентами, згідно яких ПАТ «СК «ЛЕММА» виступає перестраховиком (страховиком), приймає в перестрахування фіксовану долю відповідальності по договорах перестрахування, надає перестрахові (страхові) послуги нерезидентам та нараховує перестрахові (страхові) премії. Нерезиденти виставляють дебіт-ноти ПАТ «СК «ЛЕММА» щодо сплати страхового відшкодування по страховим виплатам.

Абзацом 2 статті 4 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України.

Статтею 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, означені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг ), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

ПАТ «СК «ЛЕММА» у періоді, що перевірявся, по 20 договорам перестрахування ризиків за межами України не отримало страхових премій на суму 280.089,92 євро (2.688.048,13 грн.) та 3.850.541,97 дол. США (28.481.919.72 грн.), нарахованих за договорами перестрахування з нерезидентами:

ОАО «Транссибирская перестраховочная корпорация «Европейское бюро», Росія, договір облігаторного квотного перестрахування № ОР0012-10 від 01 січня 2010 року; Asset France Sarl, Франція, договір про посередницькі послуги в сфері перестрахування № 9000 від 01 січня 2010 року; Fcenchurch Faris Ltd, Греція, договір про посередницькі послуги в сфері перестрахування № 9132 від 23 квітня 2007 року; GRS General Reinsurance Services Ltd, Ліван, генеральна угода про факультативне перестрахування № 9167 від 14 квітня 2009 року; Heads Ltd Insurance & Reinsurance Brokers, Греція (Matrix Insurance), генеральна угода № 9169 від 16 квітня 2009 року; Cooper Gay & Co Ltd, Англія, генеральна угода № 9114/ІHLG від 20 січня 2006 року; СК «Актив», Росія, договір № 005/08 від 01 квітня 2008 року; ОСАО «Ингострах», Росія, договір перестрахування авіаційних ризиків № 1541/07-40 від 10 січня 2008 року; COMMERCIAL AND GENERAL SAL REINSURANCE ВROCERS TНЕ NETHERLANDS LEBANON. Ліван, генеральна угода про факультативне перестрахування № 9185 від 09 вересня 2009 року; International Reinsurance Consultants. Єгипет, генеральна угода про факультативне перестрахування № 9165 від 23 березня 2009 року; Frеmir, Єгипет, генеральна угода № 9191 від 05 серпня 2009 року; Zaris S.A L. Ліван, генеральна угода про факультативне перестрахування № 9184 від 22 травня 2009 року; DHOFAR INSURANCE COMPANY, Оман, договір квотного перестрахування від 22 грудня 2010 року; KAY International PLС, Англія, генеральна угода № 9130 від 16 березня 2007 року; Sarnia marine Insurance brokerage Co LTD, Кіпр, генеральна угода про факультативне перестрахування № 9148 від 14 грудня 2007 року; JB Boda Reinsurance brokers PVT LTD, Індія, перестрахувальний сліп від 22 лютого 2011 року; Bectic Union insurance Brokers LТD, Hong Kong, угода № 1/2010 від 20 січня 2011 року; Nasco Karaolgan France, Франція, брокерська угода від 22 березня 2004 року; Малакут СК, Росія, договори перестрахування № 07FR0434RPR-21 від 30 червня 2007 року, № 08FR0318TPR-21 від 01 липня 2008 року; ООО "Mobilus Re", Латвія, договір перестрахування (ретроцесії) № 001D00I9 від 27 липня 2011 року, розрахунки за якими припинено шляхом проведення заліку грошових зобов'язань по сплаті за договорами перестрахування на грошові зобов'язання по сплаті страхового відшкодування за договорами перестрахування на суму 280.089.92 євро (2.688.048,13 грн.) та 3.850.541,97 дол. США (28.481.919.72 грн.)

Частиною 4 статті 203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов'язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов'язання.

Порядок здійснення операцій з перестрахування ризиків передбачено статтею 30 Закону України 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування», а сам термін «перестрахування» означає страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно із законодавством країни, в якій він зареєстрований (стаття 12 цього Закону).

Згідно статті 8 цього Закону страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про страхування»: страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка виплачується страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Статтею 19 цього Закону визначено, що страхувальники згідно з укладеними договорами страхування, мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник - нерезидент - у іноземній вільноконвертованій валюті або у грошовій одиниці України, у випадках, передбачених чинним законодавством України, з урахуванням положень частини четвертої цієї статті при укладанні договорів страхування життя.

Згідно з частиною першою статті 979 Цивільного Кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Таким чином, колегія суддів вважає, що на страхові виплати поширюються норми законодавства України щодо здійснення таких виплат виключно у грошовій формі.

Частиною першою ст. 601 Цивільного кодексу передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строку виконання яких не встановлено або визначено моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином, зарахування зустрічних вимог як засіб припинення зобов'язань сторін за договором можливе за наявності таких умов: - зустрічність вимог (одночасне існування двох сторін зобов'язань); - однорідність вимог (заліковуються однорідні речі); - дозрілість вимог (строк виконання зобов'язань настав); - ясність вимог (відсутність спору).

Отже, цивільним законодавством не заборонено проведення заліку зустрічних вимог у зовнішньоекономічній діяльності при дотриманні положень статі 601 Цивільного кодексу України.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам (ст. 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Пунктом 160.1 статті 160 ПК України визначено, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Цим же пунктом визначено перелік доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, які оподатковуються за вказаними правилами.

Згідно з пунктом 160.2 статті 160 цього Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Таким чином, норма пункту 160.2 статті 160 Кодексу встановлює зобов'язання щодо утримання податку з доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України за ставкою 15 відсотків та одночасно робить виняток для доходів нерезидента, що перераховані у пунктах 160.3 - 160.6 статті 160 Податкового кодексу.

До переліку доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України віднесено доход у вигляді внесків та премій на страхування або перестрахування ризиків в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України (підпункт «и» пункту 160.1 статті 160 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 160.6 статті 160 ПК України страховики або інші резиденти, які здійснюють страхові платежі (страхові внески, страхові премії) у межах договорів страхування або перестрахування ризиків, у тому числі страхування життя на користь нерезидентів, зобов'язані оподатковувати суми, що перераховуються, таким чином:

під час укладання договорів страхування або перестрахування ризику безпосередньо із страховиками та перестраховиками-нерезидентами, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам, установленим національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (у тому числі через або за посередництвом перестрахових брокерів, які в порядку, визначеному такою національною комісією, підтверджують, що перестрахування здійснено в перестраховика, рейтинг фінансової надійності (стійкості) якого відповідає вимогам, установленим зазначеною національною комісією), а також під час укладання договорів перестрахування з обов'язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, - за ставкою 0 відсотків; в інших випадках - за ставкою 12 відсотків суми таких виплат за власний рахунок у момент здійснення перерахування таких виплат.

Із формулювання вищенаведених норм Кодексу випливає, що доходи, вказані у підпунктом «и» пункту 160.1 та пункту 160.6 ст. 160 ПК України, є одним і тим же видом доходів, які сплачуються на користь нерезидентів (у вигляді страхових платежів у межах договорів страхування (перестрахування) ризиків), при цьому пунктом 160.6 встановлено порядок оподаткування таких доходів.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що до доходів нерезидента у вигляді страхових платежів у межах договорів страхування (перестрахування) ризиків застосовується порядок оподаткування, передбачений пунктом 160.6, як виняток із норми пункту 160.2 статті 160 ПК України.

Щодо посилань суду на позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 06 травня 2008 року у справі № 08/47, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України, сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі ст. 629 цього Кодексу укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не містить заборони щодо зміни сторонами істотних умов договору, у тому числі, його ціни, шляхом підписання додаткових угод до нього.

Статті 601, 602 Цивільного кодексу України не містять застереження про неможливість зарахування вимоги, яка виникла із зобов'язання про забезпечення виконання інших зобов'язань (штрафу). Таке зобов'язання може бути припинене шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на загальних підставах.

Однак у справі, яка переглядається, обставини справи є істотно відмінними, оскільки до доходів нерезидента у вигляді страхових платежів у межах договорів страхування (перестрахування) ризиків застосовується порядок оподаткування, передбачений пунктом 160.6 статті 160 ПК України.

Верховний Суд України в постанові від 06 травня 2008 року зазначив, що Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом та нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема зарахуванням. Для зарахування потрібні певні умови, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов'язань між двома особами) та однорідними.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає неможливим зарахування зустрічних вимог як засіб припинення зобов'язань сторін за вищезазначеними договорами, оскільки до доходів нерезидента у вигляді страхових платежів у межах договорів страхування (перестрахування) ризиків застосовується порядок оподаткування, передбачений пунктом 160.6 статті 160 ПК України, й, таким чином, окрім взаємних зобов'язань між двома особами, у однієї із цих осіб існують зобов'язання перерахувати до відповідного бюджету податок із доходу, отриманого нерезидентом із джерел в Україні.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком контролюючого органу про безпідставне проведення у періоді, що перевірявся зарахування ПАТ «СК «ЛЕММА» зустрічних вимог по договорам перестрахування з вищенаведеними нерезидентами на суму 280.089,92 євро (2.688.018,13 грн.) та 3850541.97 дол. США (28481919.72 грн.), всього на суму 31.169.967.85 грн.

А відтак, вважає встановленим контролюючим органом під час здійснення перевірки факту не отримання ІІАТ «СК «ЛЕММА» у строки, встановлені вимогами ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», валютної виручки за надані послуги перестрахування.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 ПК України визначено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Тобто неподання звітності можна трактувати як бездіяльність платників податків.

Строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори (пункт 113.1 статті 113 цього Кодексу).

Згідно з пункту 113.3 статті 113 ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

На підставі вказаного відповідач прийняв спірне рішення від 04 липня 2013 року № 0000035100 про застосування до позивача відповідно до підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статі 54 ПК України ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» штрафних (фінансових) санкцій - пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми несвоєчасно одержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості, що становить 29.331.109,65 грн.

Судом встановлено, що підставою для застосування відповідачем до ПАТ «СК «ЛЕММА» штрафних санкцій за оспорюваним рішенням від 04 липня 2013 року № 0000045100 про нарахування ПАТ «СК «ЛЕММА» грошового зобов'язання - штрафної санкції за порушення вимог валютного законодавства у загальній сумі 3.400 грн. став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки про невиконання позивачем зобов'язання з декларування валютних цінностей.

А саме - дебіторської заборгованості, яка утворилася за наслідками здійснення позивачем операцій з надання фінансових послуг нерезидентам. Так, станом на 01 жовтня 2010 року, 01 січня 2011 року, 01 квітня 2011 року, 01 липня 2011 року, 01 жовтня 2011 року, 01 січня 2012 року, 01 квітня 2012 року, 01 липня 2012 року, 01 жовтня 2012 року, 01 січня 2013 року у п. 5 розділу III «майно та товари за кордоном» декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами ПАТ «СК «ЛЕММА» не відобразило суму простроченої дебіторської заборгованості по договорам, по яким на звітну дату не надійшли в установлені законодавством строки валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку.

Відповідно до статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Як вбачається з форми декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25 грудня 1995 року N 207, у рядку 5 розділу 3 «Майно та товари за кордоном» такої декларації підлягають відображенню товари (роботи, послуги), що експортовані резидентом за межі України з оплатою в іноземній валюті і за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку; у рядку 8 цього ж розділу відображається інше майно за кордоном.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

З наведеного випливає, що обов'язок з декларування простроченої заборгованості з оплатою в іноземній валюті виникає за фактом експорту послуг нерезидентові, оформленого актом виконаних робіт (наданих послуг).

Пунктом 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08 лютого 2000 року N 49, встановлено, що не виконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність. Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України. Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.

Аналогічні вимоги встановлені п. 2.3 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 04 жовтня 1999 року N 542.

Оскільки судом встановлена наявність валютних цінностей ПАТ «СК «ЛЕММА», що знаходяться за межами України, також встановлений факт порушення позивачем порядку декларування валютних цінностей, колегія суддів приходить до висновку про наявність у контролюючого органу законних підстав для застосування штрафних санкцій за порушення порядку декларування. Отже, штрафна санкція в сумі 3.400 грн. до ПАТ «СК «ЛЕММА» згідно вищезазначеного податкового повідомлення-рішення застосована відповідачем правомірно.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ПАТ «СК «ЛЕММА» про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 04 липня 2013 року № 0000035100, № 0000415001, № 0000045100 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову Харківського окружного адміністративного суду - скасувати з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «СК «ЛЕММА», оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з без додержанням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі судом дана не вірно.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду не спростовують.

Згідно із статтею 87 КАС України витрати із сплати судового збору відносяться до судових витрат, які за результатами розгляду справи розподіляються між сторонами за правилами, врегульованими статтею 94 КАС України. Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З урахуванням рішення про необґрунтованість позовних вимог ПАТ «СК «ЛЕММА» судовий збір, сплачений позивачем при пред'явленні адміністративного позову до суду підлягає зарахування на рахунок Держави.

На підставі наведеного, керуючись ч. 1 ст. 41, 87, 94, ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року по справі № 820/6886/13-а - скасувати з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лемма».

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 квітня 2014 року