Рішення № 38490301, 23.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24580/13

23.04.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар ПР»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Автор-Зет»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Нірвана Медіа»

про стягнення 107 379, 28 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: не з’явились

від відповідача 1: не з’явились

від відповідача 2: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Піллар ПР» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автор-Зет» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нірвана Медіа» про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автор-Зет» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нірвана Медіа» суму основного боргу у розмірі 500, 00 грн., а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автор-Зет» суму основного боргу у розмірі 103 500,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 416, 00 грн., 555 ,62 грн. – 3 % річних, та 2 407, 66 грн. – пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 1 своїх зобов’язань за договором № 1/04/07/12 від 04.07.2012 р. в частині розрахунків за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2013 р. порушено провадження у справі № 910/24580/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.01.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з неявкою повноважних представників сторін.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р. справу № 910/24580/13 передано судді Морозову С.М. у зв’язку з відпусткою судді Пригунової А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р. справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.04.2014 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 р. справу № 910/19889/13 передано судді Пригуновій А.Б. для подальшого розгляду.

У дане судове засідання представники сторін не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялась відповідачам на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців адреси та повернуті до Господарського суду міста Києва.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідачів не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 23.04.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.07.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Піллар ПР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автор-Зет» укладено договір № 1/04/07/12, за умовами якого позивач зобов’язався в порядку та на умовах договору, за завданням відповідача 1 надавати послуги по організації, підготовці та проведенню заходів направлених на просування та популяризації на території України товару відповідача 1.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2., 3.4. договору його ціна складає сукупність вартості послуг, передбачених договором та погоджених в додатках до нього. Вартість та порядок оплати послуг погоджуються сторонами у відповідних додатках до даного договору. Відповідач 1 зобов’язується компенсувати позивачу попередньо письмово погоджені відповідачем, шляхом підписання між сторонами відповідного додатку до договору на підставі рахунку, виставленого позивачем та у строки, зазначені у відповідному додатку до договору.

Відповідно до п. 4.1. договору після повного надання послуг сторони підписують акт наданих послуг, яким підтверджують факт належного та своєчасного надання послуг.

Згідно з п. 5.4. договору у разі прострочення відповідачем 1 оплати вартості послуг, позивач має право стягнути з відповідача 1 неустойку в розмірі 0, 1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення оплати товару за кожен день прострочення) від простроченої суми суми грошових коштів за кожен день прострочення.

Договір, відповідно до п. 8.1., набуває чинності з дати його підписання та його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 р.

Як вбачається я з матеріалів справи, позивачем надані Товариству з обмеженою відповідальністю «Автор-Зет» послуги на загальну суму 108 000, 00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт № Pr-0000018 від 31.07.2012 р., № Pr-0000024 від 22.08.2012 р., № Pr-0000035 від 22.09.2012 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому суд відзначає, що вищевказані акти підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Між тим, акт № Pr-0000040 від 22.10.2012 р. суд не приймає до уваги у якості доказів надання послуг за договором, оскільки останній не підписаний повноважним представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Автор-Зет» та, відповідно, не засвідчений його печаткою.

Як зазначається в довідці Державного експортно-імпортного банку України № 164-1/697 від 22.03.2013 р. за рахунками-фактурами, виставленими за договором № 1/04/07/12 від 04.07.2012 р. відповідачем 1 перераховано 40 000, грн.

04.07.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Піллар ПР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нірвана Медіа» укладено договір часткової поруки № 04/12, за яким відповідач 2 зобов’язався частково у сумі 500, 00 грн. відповідати перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Піллар ПР» за виконання зобов’язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Автор-Зет» за договором № 1/04/07/12 від 04.07.2012 р.

16.09.2013 р. позивач звернувся до відповідача 1 з вимогою вих. № 13-09/13 від 13.09.2013 р. про сплату боргу за договором № 1/04/07/12 від 04.07.2012 р. у розмірі 104 000, 00 грн. та надіслав відповідні рахунки-фактури.

Відомостей щодо надання відповідачем 1 відповіді на вказану вимог або сплати заборгованості сторонами суду не надано.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем 1 порушено умови договору № 1/04/07/12 від 04.07.2012 р. в частині оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Піллар ПР» послуг, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 104 000, 00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов’язання є обов’язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Приймаючи до уваги, що договором № 1/04/07/12 від 04.07.2012 р. не встановлений строк оплати послуг, у даному випадку застосуванню підлягають норми ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відтак, враховуючи направлення позивачем 16.09.2013 р. вимоги про сплату боргу за договором № 1/04/07/12 від 04.07.2012 р. відповідач 1 зобов’язаний був перерахувати вказану суму не пізніше 24.09.2013 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов’язковість виконання договірних зобов’язань.

У відповідності до ч. 1 ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Як встановлено ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з приписами ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В той же час, наявними у справі документами підтверджується заборгованість відповідача 1 за договором № 1/04/07/12 від 04.07.2012 р. на суму 68 000, 00 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки наявними у справі документами підтверджується надання позивачем послуг та їх прийняття відповідачем, враховуючи, що відповідачем заявлені до нього вимоги не спростовано та не надано суду доказів належного виконання ним зобов’язань перед позивачем, з огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нірвана Медіа» частково поручилось за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Автор-Зет» зобов’язань за договором № 1/04/07/12 від 04.07.2012 р. суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар ПР» про стягнення солідарно 500, 00 грн.

При цьому, заборгованість за договором № 1/04/07/12 від 04.07.2012 р., що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автор-Зет» становить 67 500, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автор-Зет» інфляційні втрати у розмірі 416, 00 грн., 555, 62 грн. – 3 % річних, та 2 407, 66 грн. – пені.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено прострочення оплати вартості отриманого від позивача товару, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про застосування грошових санкцій та притягнення відповідача до відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Згідно розрахунку позивача розмір інфляційних втрат, 3 % річних від простроченої суми та пені за період з 24.09.2013 р. (дата виникнення заборгованості) до 27.11.2013 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становить 416, 00 грн., 555, 62 грн. та 2 407, 66 грн. відповідно.

В той же час суд відзначає, що договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Тож, здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” судом встановлено, що пеня за прострочення виконання грошового зобов’язання за фактично надані послуги за визначений позивачем період становить 1 574, 30 грн.

Згідно розрахунку суду інфляційні втрати та 3 % за період прострочення з 24.09.2013 р. (дата виникнення заборгованості) до 27.11.2013 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становлять 272, 00 грн. та 363, 29 грн. відповідно.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар ПР» задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нірвана Медіа» (03148, м. Київ, вул. Героїв Космоса, 2-б, код ЄДРПОУ 33445480) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Автор-Зет» (79024, Львівська обл. м. Львів, вул. Молочна, 15-а, код ЄДРПОУ 38287212), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар ПР» (03150, м. Київ, вул. Ульянових, 28, код ЄДРПОУ 34288406) заборгованість у розмірі 500, 00 (п’ятсот грн. 00 коп.) грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автор-Зет» (79024, Львівська обл. м. Львів, вул. Молочна, 15-а, код ЄДРПОУ 38287212), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар ПР» (03150, м. Київ, вул. Ульянових, 28, код ЄДРПОУ 34288406) заборгованість у сумі 67 500, 00 (шістдесят сім тисяч п’ятсот грн. 00 коп.), 1 574, 30 (одна тисяча п’ятсот сімдесят чотири грн. 30 коп.) грн. – пені, 272, 00 (двісті сімдесят дві грн. 00 коп.) грн. – інфляційних втрат, 363, 29 (триста шістдесят три грн. 29 коп.) грн. – 3 % річних та 1 404, 20 (одна тисяча чотириста чотири грн. 20 коп.) грн. – судового збору.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.04.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.